Livre de Judith 9

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Judith tomba la face contre terre, elle répandit de la cendre sur sa tête, elle laissa voir le sac dont elle était habillée, et à l’heure même où, à Jérusalem, dans le Temple de Dieu, on offrait l’encens du soir, Judith supplia le Seigneur à haute voix:	1 Юдита припала лицем до землі, посипала собі голову попелом, відкрила волосяницю, в яку була одягнена, — це було саме того вечора, коли приношувано в Єрусалимі, у храмі Божім, кадило, — і заходилася голосно взивати до Господа, кажучи:
2 “Seigneur, Dieu de mon père Siméon, tu as mis dans sa main l’épée pour punir des étrangers qui avaient fait violence à une vierge et l’avaient souillée: ils l’avaient déshabillée pour la déshonorer et avaient profané son sein pour sa honte. Tu avais dit: Surtout pas cela! Et ils l’avaient fait.	2 «Господи, Боже мого батька Симеона, якому ти дав меч у руку, щоб помститися на чужоземцях, що розв’язали пояс дівчині, їх на сором, що обнажили її тіло, їй на наругу, що осквернили її лоно, їй на неславу. Ти бо сказав: Не буде так! — а вони таки зробили.
3 C’est pourquoi tu as livré leurs chefs au massacre et tu as fait de leur couche souillée par leur crime, un lit de sang. Tu as frappé les esclaves avec les princes et les princes avec leurs serviteurs.	3 За те начальників їхніх ти віддав на вбивство, а ложе їхнє, де скоїлась омана, скривавив. Рабів побив єси з князями, князів же на їхніх престолах.
4 Tu as livré leurs femmes au viol, leurs filles à la captivité; toutes leurs richesses ont été pillées par tes fils bien-aimés qui avaient brûlé de zèle pour toi: ils avaient en horreur la souillure infligée à leur race et ils t’avaient appelé à leur secours. Ô Dieu, ô mon Dieu! Exauce la veuve que je suis.	4 Жінок їх віддав ти на наругу, а їхніх дочок — у полон; усю здобич на розподіл між любими тобі синами, які палали ревністю до тебе, які були наругою, наругою своєї крови, і прикликали тебе собі на допомогу. О Боже, Боже мій! Вислухай і мене, вдовицю!
5 C’est toi qui as fait le passé, le présent et l’avenir. Tu connais le présent et l’avenir, et tel que tu le connais, il se réalise.	5 Ти бо вчинив минуле, теперішнє і те, що прийде потім. Що е тепер і те, що прийде, ти спізнав досконало. Що ти задумав — воно сталось,
6 Les choses que tu as voulues viennent à ta rencontre, elles disent: Nous sommes là! Car toutes tes voies sont préparées et tes jugements sont prévus d’avance.	6 і що ти захотів — стало присутнім і мовило: ось ми присутні! Бо всі твої дороги готові, і твої постанови наперед тобі відомі.
7 Regarde ces Assyriens: ils mettent leur confiance dans leur armée, ils sont fiers de leurs chevaux et de leur cavalerie. Ils sont orgueilleux de la force de leurs fantassins, ils comptent sur leurs lances et leurs boucliers, sur leurs arcs et leurs frondes, mais ils n’ont pas reconnu que c’est toi, le Seigneur, qui brise la guerre!	7 Ось асирійці зросли могутністю, прославилися своїми кіньми й вершниками, хвалилися відвагою піхоти, надіялись на щит, на спис, стрілу та пращу, і не признали, що ти — Господь, який кладеш кінець війнам.
8 Ton Nom est “le Seigneur”, et tu briseras leur force par ta puissance. Tu les fracasseras dans ta colère, car ils ont voulu profaner ton Lieu Saint, souiller la Tente où habite ton Nom glorieux et renverser ton autel par l’épée.	8 Господь — твоє ім’я! Розбий же їхню силу потугою твоєю! Розторощи їх міць у своїм гніві, бо вони задумали твою святиню осквернити, намет, де пробуває ім’я твоєї слави, опоганити і роги твого жертовника позбивати.
9 Regarde leur insolence, envoie sur eux ta colère! Donne à ma main de veuve la force nécessaire.	9 Поглянь на їхню гординю, зішли на голову їхню гнів твій. Подай моїй руці вдовиній потрібну мені силу.
10 Par la ruse de mes lèvres, frappe l’esclave avec le chef et le chef avec son serviteur. Brise leur orgueil par la main d’une femme!	10 Побий хитрістю моїх уст раба з паном, пана ж разом із слугою. Розбий їхню пиху рукою жінки.
11 Ta force n’est pas avec les plus nombreux, ni ta puissance avec les violents, mais tu es le Dieu des humbles. Tu es le secours des opprimés, tu es la force des faibles, tu es l’abri de ceux qui sont abandonnés et le sauveur de ceux qui sont sans espoir.	11 Бож не в численності твоя потуга, і твоя міць не в сильних; але ти — Бог смиренних, ти малим допомога, безсилим покровитель, пригнобленим заступник, спаситель одчайдушним.
12 Oui! Dieu de mon père, Dieu qui es l’héritage d’Israël! Toi, le Maître du ciel et de la terre, le Créateur des eaux, le Roi de toute la création, exauce ma prière.	12 Так, так, Боже мого батька, Боже Ізраїля — твого спадкоємства, Владико неба й землі, вод Сотворителю, Царю всього створіння твого, вислухай мою молитву!
13 Donne-moi la parole qui séduit, pour blesser et pour tuer ceux qui ont fait de si cruels projets contre ton alliance, ta sainte Maison, la montagne de Sion et la maison qui appartient à tes fils.	13 Дай мені слово й хитрість, щоб їм і ран і синців завдати; їм, — що на завіт твій, на святий храм твій, на гору Сіон та на дім, що твоїм синам належить, мали лихі задуми.
14 Montre à tous les peuples et à toute tribu que tu es le Seigneur, le Dieu tout puissant et fort, et que le peuple d’Israël n’a pas d’autre sauveur que toi.”	14 Вчини, щоб кожен твій народ, кожне плем’я знало добре, що ти єси, о Боже, — Бог всемогутній, сильний, і що другого захисника для роду Ізраїля, крім тебе, немає.»