Livre de Judith 8

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 C’est alors qu’intervint Judith. Elle était fille de Mérari, fils d’Ox, fils de Joseph, fils d’Oziel, fils d’Elkia, fils d’Ananias, fils de Gédéon, fils de Rafen, fils d’Akitob, fils d’Élias, fils de Helkias, fils d’Éliab, fils de Nathanaël, fils de Salamiel, fils de Sarasadé, fils d’Israël.	1 За тих днів почула про те Юдита, дочка Мерарі, сина Окса, сина Йосифа, сина Озієла, сина Елкії, сина Ананії, сина Еліява, сина Натанаїла, сина Саламієла, сина Сарасадая, сина Ізраїля.
2 Son mari, Manassé, qui était de sa tribu et de sa famille, était mort pendant la moisson des orges:	2 Чоловік її Манассія, того самого коліна й того самого роду, помер був під час ячмінних жнив.
3 pendant qu’il surveillait ceux qui liaient les gerbes dans les champs, il attrapa une insolation, il se coucha et mourut dans sa ville de Béthulie. On l’enterra avec ses pères, dans le champ qui se trouve entre Dotaïn et Balamon.	3 Він наглядав за в’язальниками снопів в полі, аж от спека вдарила йому в голову, й він упав на ліжко та й помер у Ветулії, у своїм місті; і поховали його разом з його батьками на лану, що між Дотаїмом та Баламоном.
4 Cela faisait trois ans et quatre mois que Judith restait veuve en sa maison.	4 Юдита, овдовівши, жила в своєму домі 3 роки й 4 місяці.
5 Elle s’était fait une tente sur le toit de sa maison, elle portait un sac à même le corps, et par-dessus, ses vêtements de veuve.	5 Вона спорудила собі на даху свого дому хатинку, носила на своїх бедрах волосяницю, вдягалася у вдовину одіж;
6 Elle jeûnait tous les jours, sauf la veille du sabbat, le jour même du sabbat, la veille des nouvelles lunes, au jour des nouvelles lunes, et les jours de fête et de joie en Israël.	6 постила ввесь час її вдовицтва, крім передодня субот, самих субот, передодня нового місяця й крім свят та веселих днів Ізраїля.
7 Elle était très belle et pleine de charme; Manassé, son mari, lui avait laissé de l’or, de l’argent, des serviteurs, des servantes, du bétail et des champs, et elle restait à la tête de cette fortune.	7 Була ж вона прегарна з виду, обличчям вельми вродлива. Манассія, її чоловік, лишив їй по собі золота, срібла, слуг, слугинь, худоби та поля, й вона жила собі серед цього добра.
8 Elle était très pieuse et on ne pouvait rien lui reprocher.	8 Ніхто не міг лихого слова сказати на неї, бо вельми була вона богобоязлива.
9 Or voici qu’elle apprit comment le peuple, découragé par le manque d’eau, avait protesté contre les chefs. Elle apprit aussi la réponse d’Osias, et comment il avait promis de livrer la ville aux Assyriens au bout de cinq jours.	9 Вона почула, як народ, що від браку води занепав на дусі, нарікав на начальника. Почула Юдита слова, що до них сказав Озія, як він поклявсь був їм через 5 день видати місто асирійцям,
10 Alors elle envoya aux anciens de la ville, Chabris et Charmis, la servante qui administrait tous ses biens.	10 і послала свою слугиню, що була над усім її майном, покликати Хавріса та Харміса, старшин цього міста.
11 Lorsqu’ils se présentèrent chez elle, elle leur dit: “Écoutez-moi bien, chefs des habitants de Béthulie! Vous avez eu tort de parler aujourd’hui comme vous l’avez fait devant le peuple, et de vous engager par serment devant Dieu, à livrer la ville à nos ennemis si le Seigneur ne vous envoyait pas ces jours-ci du secours.	11 Як вони прийшли до неї, вона їм сказала: «Послухайте мене, начальники мешканців Ветулії; бо не добре було те слово, що ви сказали того дня перед народом, та що поставили клятву між Богом і собою, кажучи, що видасте місто ворогам, коли Господь у ті дні не прийде вам на допомогу.
12 Qui êtes-vous donc pour mettre Dieu aujourd’hui à l’épreuve et pour prendre la place de Dieu au milieu des hommes?	12 Отож, хто ви такі, щоб спокушати Бога нині та щоб виноситись між людськими синами понад Бога?
13 “Vous venez de lancer un défi au Seigneur Tout-Puissant, alors que jamais vous ne serez capables de le comprendre!	13 Та й ось тепер ви випробовуєте Господа Вседержителя! Повік не збагнете ви нічого!
14 Vous n’êtes pas capables de démêler ce qui se passe dans le cœur de l’homme, ni de saisir les raisonnements de son esprit, et vous voulez pénétrer le mystère de Dieu qui a fait toutes ces choses, comprendre son esprit et saisir sa pensée? “Non, non, mes frères! Ne mettez pas en colère le Seigneur notre Dieu,	14 Коли ви не можете вивідати глибини людського серця і розібрати думок його ума, то як же вам зглибити Бога, який створив усе, як спізнати його розум, як збагнути його задуми? Ніяким робом, брати! Не гнівіть Господа, Бога вашого.
15 car s’il ne veut pas nous secourir pendant ces cinq jours, il a le pouvoir de nous protéger lorsqu’il lui plaira, et il peut aussi nous détruire sous les yeux de nos ennemis.	15 Якщо він не захоче за цих 5 день допомогти нам, він має змогу захистити нас, коли йому завгодно, або вигубити нас перед лицем ворогів.
16 Le Seigneur a ses plans, n’exigez pas de lui des garanties. On ne fait pas de menaces à Dieu comme à un homme et on ne l’achète pas non plus comme un homme.	16 Тож не встрявайте в замисли Господа, Бога нашого, бо Бог не є, як люди, щоб його можна налякати погрозами, ані як син чоловічий, щоб він приймав умови.
17 C’est pourquoi, attendez avec patience le salut qu’il voudra bien nous envoyer. Appelons-le à notre secours, et s’il le veut, il écoutera notre prière.	17 Ось чому чекаймо терпляче від нього рятунку, прикличмо його собі на допомогу, і він голос наш почує, якщо йому завгодно.
18 “C’est un fait qu’aujourd’hui, à notre époque, il n’y a plus aucune de nos tribus ou de nos familles, plus aucune de nos villes ou de nos villages, qui adore des dieux fabriqués par les hommes, comme cela était arrivé autrefois.	18 Бо не було ні за наших предків, ані сьогодні покоління, родини, села, міста, що поклонялись би богам рукотвореним, як то було за днів попередніх,
19 Or c’est à cause de cela que nos pères furent livrés à l’épée et à la ruine, et qu’ils connurent un tel désastre face à leurs ennemis.	19 за що й були наші батьки віддані мечеві, на поталу та на грабіж і полягли, нещасні, перед нашими ворогами.
20 Nous, nous n’avons pas servi d’autres dieux que lui, aussi pouvons-nous espérer qu’il n’oubliera ni nous, ni notre peuple.	20 Та ми не знаємо іншого Бога, окрім нього, тому й надіємося, що він не буде зневажливо, на нас дивитись і що не відвернеться від нашого роду,
21 “Mais voyez: si nous capitulons, toute la Judée sera prise et notre Temple saint sera pillé. Dieu se vengera sur nous de cette profanation,	21 бо як нас візьмуть, візьмуть усю Юдею, і розграбована буде святиня, і ми нашою кров’ю заплатимо за їхню зневагу.
22 il fera retomber sur nous le massacre de nos frères, la déportation des habitants et la ruine de notre héritage. Nous deviendrons esclaves des nations païennes et nous serons pour nos nouveaux maîtres un exemple d’humiliation et de honte.	22 І вбивство братів наших і поневолення краю, і спустошення нашого спадкоємства впаде на нашу голову поміж народами, в яких ми будемо рабами, і ми будемо супроти тих, хто нами заволодіє, предметом згіршення і зневаги,
23 Le Seigneur n’aura pas pitié de nous dans notre esclavage, il en fera au contraire une punition honteuse.	23 бо наше рабство не вийде нам на ласку, але Господь, Бог наш, зробить з нього безчестя.
24 “Si nous croyons que la vie de nos frères dépend de la nôtre et que le sort du Lieu Saint, du Temple, et de l’autel, sont entre nos mains, montrons-le.	24 Отож тепер, браття, покажім себе гідно перед нашими братами, бо їхнє життя від нас залежить, і все, що нам святе, храм і жертовник, на нас спочивають.
25 Mais surtout, rendons grâce au Seigneur notre Dieu, qui nous met à l’épreuve comme il l’a fait pour nos pères.	25 Подякуймо за це все Господеві, Богові нашому, що випробовує нас, як і батьків наших.
26 Rappelez-vous ce qu’il a fait pour Abraham, les épreuves qu’il a envoyées à Isaac et tout ce qui est arrivé à Jacob en Mésopotamie, en Syrie, lorsqu’il gardait les troupeaux de Laban, le frère de sa mère.	26 Згадайте, як він чинив з Авраамом, як він досвідчав Ісаака, і що приключилося з Яковом у Месопотамії Сирійській, коли він пас був вівці Лавана, брата матері своєї.
27 Dieu ne nous a pas soumis comme eux à l’épreuve du feu, il ne nous a pas condamnés non plus, mais il nous a frappés comme il corrige ceux qui le touchent de près.”	27 Бо так, як він випробував вогнем, щоб вивідати їхнє серце, так і на нас він не мститься. Господь лише дає перестороги, батожить тих, хто наближається до нього.»
28 Osias lui répondit: “Tout ce que tu viens de dire est plein de bon sens et personne ne trouvera à y redire.	28 Озія ж їй на те: «Усе, що ти сказала, ти сказала з добрим серцем, і ніхто твоїм словам противитись не буде,
29 Ce n’est d’ailleurs pas la première fois que ta sagesse se manifeste. Depuis ta jeunesse, tout le peuple a reconnu ton intelligence et tu juges toute chose avec droiture.	29 бо твоя мудрість не віднині ясна, але від початку твоїх юних днів увесь народ знає твій розум і справжню доброту твого серця.
30 Mais le peuple souffre tellement de la faim qu’il nous a obligés à faire ce que nous lui avons promis, et il nous a fait prêter un serment que nous ne pouvons pas violer.	30 Та народ умирав від спраги й примусив нас чинити те, що ми йому обіцяли були, й присилував нас дати присягу, якої ми не переступимо.
31 Maintenant prie pour nous, car tu es une sainte femme; si le Seigneur envoyait la pluie pour remplir nos citernes, nous retrouverions des forces.”	31 Молись, отже, за нас, бо ти жінка благочестива, і Господь пошле дощ, що наповнить наші ритви, і ми не пропадемо.»
32 Judith leur dit: “Écoutez-moi, je vais faire quelque chose d’extraordinaire qui se racontera de génération en génération dans notre peuple.	32 Тоді сказала до них Юдита: «Послухайте мене, й я вчиню діло, що перейде від роду й до роду дітям нашого народу.
33 Soyez cette nuit à la porte de la ville pour que je sorte avec ma servante. Avant la fin du délai que vous avez fixé pour livrer la ville aux ennemis, le Seigneur se servira de moi pour secourir Israël.	33 Цієї ночі ви станете при брамі, а я зо своєю слугинею вийду, і, в той час, коли ви постановили видати місто ворогам нашим, Господь через мене заступиться за Ізраїля.
34 Ne cherchez pas à savoir ce que je vais faire, je ne vous dirai rien avant que tout cela ne soit accompli.”	34 Та ви не старайтеся збагнути мого задуму, бо не скажу його вам, поки не буде виконане те, що маю на думці.»
35 Osias et les chefs lui dirent: “Va en paix! Que le Seigneur guide tes pas et fasse justice de nos ennemis!”	35 Озія й начальники сказали їй: «Іди в мирі, нехай Господь Бог буде перед тобою на кару ворогам нашим!»
36 Et sortant de la tente, ils rejoignirent leur poste.	36 І вийшовши з шатра, розійшлись по своїх місцях.