Livre de Tobit 3

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Cette affaire m’a beaucoup peiné. J’ai soupiré et j’ai pleuré. J’ai prié et je me suis lamenté:	1 І в моїй душі зродився глибокий смуток, і я, зідхнувши, заплакав і, стогнавши, почав молитись:
2 “Tu es juste, Seigneur, et toutes tes œuvres sont justes. Tes chemins sont miséricorde et vérité, tu es le juge du monde.	2 «Ти — справедливий, Господи, й усі твої діла — справедливі! Усі твої путі — милость і правда; ти — суддя світу!
3 Maintenant, Seigneur, souviens-toi de moi et regarde-moi! Ne me punis pas pour mes péchés et mes fautes, ni pour celles que mes pères ont commises envers toi.	3 Отож і нині, Господи, згадай мене й споглянь на мене! Не карай мене за мої гріхи та за провини, ані за ті, що ними мої предки перед тобою согрішили,
4 Parce qu’ils avaient désobéi à tes commandements, tu nous as livrés au pillage, à la déportation et à la mort. Nous sommes en butte aux insultes de tous les païens parmi lesquels nous avons été dispersés.	4 не слухавши твоїх наказів. Ти видав нас на грабування, у неволю та на смерть, на притчу й на глум, на ганьбу усім народам, серед яких ти нас розсіяв.
5 “Tes jugements sont justes lorsque tu me traites selon mes fautes et selon les fautes de mes pères, car nous n’avons pas obéi à tes commandements et nous n’avons pas marché droit devant toi.	5 І нині численні твої суди — правдиві, коли караєш мене за гріхи моїх предків, бо твоїх заповідей ми не чинили і по правді перед тобою не ходили.
6 Maintenant traite-moi comme tu le voudras. Reprends donc ma vie: je voudrais être délivré de la terre et retourner en poussière, car pour moi la mort vaut mieux que la vie. J’ai subi des insultes sans raison et je suis dans une profonde tristesse. Délivre-moi donc, Seigneur, de cette épreuve, laisse-moi partir vers le séjour éternel. Ne détourne pas ton regard de moi, Seigneur. Mieux vaut pour moi mourir, que passer ma vie dans un mal incurable.”	6 Отож і нині роби зо мною, як тобі завгодно; вели забрати мою душу, щоб я із поверхні землі зникнув і став землею знову, через те, що ліпше мені вмерти, ніж жити; наслухався я вже дорікань брехливих, і печаль велика мене огорнула. Вели, Господи, щоб я звільнився від цієї нужди! Звільни мене на місце вічного спочинку і не відвертай, Господи, свого обличчя від мене, бо ліпше мені вмерти, ніж дивитись на ті великі злидні життя мого, та й не чути отих образ!»
7 Or voici que le même jour Sarra, fille de Ragouël, qui habitait à Ekbatane en Médie, se fit insulter par une servante de son père.	7 Того ж самого дня сталося, що й Сарі, дочці Рагуела, який жив у Екбатані, в Мідії, довелося слухати докори від однієї з слугинь свого батька,
8 Sept fois déjà Sarra avait été donnée en mariage, mais Asmodée, un méchant démon, avait tué ses maris l’un après l’autre avant qu’ils n’aient pu s’unir comme de bons époux. Aussi cette servante lui dit-elle: “Oui, c’est toi qui tues tes maris! On t’en a déjà donné sept et aucun ne t’est resté.	8 тому що вона була віддана сімом чоловікам, яких Асмодей, лихий демон, убив перед тим як вони були з нею, як то звичайно буває з жінками. Слугиня їй дорікала: «То ти вбиваєш твоїх чоловіків! Оце вже за сімох була віддана, а ні від одного не дістала єси імени.
9 Si tes maris sont morts, ce n’est pas une raison pour nous fouetter. Va donc les retrouver, et que jamais on ne voie de toi ni garçon, ni fille!”	9 Чого ж то нас бити за твоїх чоловіків — того, що вони померли? Іди геть за ними, щоб нам повік не бачити від тебе ні сина, ні дочки!»
10 Elle eut beaucoup de peine ce jour-là; elle pleura et monta dans la chambre de son père avec l’idée de se pendre. Mais elle réfléchit et se dit: “On en fera sûrement le reproche à mon père, on lui dira: Tu n’avais qu’une fille chérie et elle s’est pendue de malheur. Non! Je ne veux pas endeuiller les derniers jours de mon père. Au lieu de me pendre, je devrais supplier le Seigneur de me faire mourir plutôt que de vivre en étant toujours insultée.”	10 І сумно стало тоді на душі у Сари; заридала вона, вийшла на гору до батькової світлиці й хотіла повіситись; але, роздумавши, сказала: «А що як моєму батькові будуть докоряти й скажуть: Однісіньку дочку мав єси любу, та й та повісилася з горя! — Цим я звела б на старість батька зо смутком у могилу. Краще мені не вішатись, а просити Бога, щоб померти й тих докорів ніколи за життя свого не чути!»
11 Aussitôt elle étendit les bras face à la fenêtre et se mit à prier: “Tu es béni, Dieu plein de miséricorde, que ton nom soit béni pour les siècles et que toutes tes œuvres te bénissent pour l’éternité!	11 І в той же час простягла до вікна руки й почала так молитись: «Благословен єси, о Боже милосердний! Благословенне ім’я твоє повіки! Нехай усі діла твої благословлять тебе повіки!
12 Vois que je lève mon visage et que je tourne les yeux vers toi.	12 І сьогодні моє обличчя звернене до тебе, і очі мої дивляться на тебе.
13 Ordonne que je quitte cette terre pour n’être plus insultée.	13 Вели, Господи, мене забрати з цього світу, щоб мені більш не чути докорів.
14 Tu le sais, Seigneur, je suis restée pure, aucun homme ne m’a touchée.	14 Ти знаєш, Господи, що я невинна, ніякий чоловік мене не доторкався.
15 Je n’ai pas déshonoré mon nom ni celui de mon père sur cette terre d’exil. Je suis la fille unique de mon père, il n’a pas d’enfants pour hériter de lui, il n’a même pas un frère auprès de lui, ou quelque parent pour qui je devrais me garder. Pourquoi vivre encore quand j’ai déjà perdu sept maris,? Si tu ne veux pas me faire mourir, regarde-moi avec pitié, que je ne sois plus insultée.”	15 Я свого імени не збезчестила, ні імени мого батька, в краю мого вигнання. Я одиначка в мого батька, і другої дитини він не має, щоб його спадкоємцем бути. Не має він ні близького брата, ні родича не має, щоб мені зберегти себе йому за жінку. Померло в мене вже сім. Навіщо ж мені далі жити? Коли ж тобі не вгодно мене вбити, поглянь на мене, змилуйся надо мною, щоб мені стих докорів більш не чути!»
16 Leurs prières à l’un et à l’autre parvinrent en même temps au Dieu de Gloire,	16 Молитва обидвох була вислухана одночасно перед славою Божою;
17 et Raphaël fut envoyé pour les guérir tous les deux. Il devait enlever les taches blanches des yeux de Tobit, pour qu’il voie de ses yeux la lumière de Dieu, et il devait faire que Sarra, fille de Ragouël, épouse Tobie, fils de Tobit, et soit délivrée d’Asmodée, le méchant démon. (Il faut savoir qu’avant tout autre prétendant, elle revenait de droit à Tobie.) C’était le moment précis où Tobit rentrait de la cour dans sa maison, et où Sarra fille de Ragouël redescendait de sa chambre.	17 і був посланий Рафаїл, щоб вилікувати обох їх: у Товита зняти з очей більма, щоб він міг знову бачити світ Божий, а Сару, дочку Рагуела, віддати за жінку Товії, синові Товита, і звільнити її від Асмодея, лихого демона, бо вона Товії належала перед усіма іншими, які хотіли б побратися з нею. Того ж часу Товія повертався знадвору до хати, а Сара, дочка Рагуела, сходила з верхньої світлиці.