2 Corinthians 2

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 But I determined this with myself, not to come to you again in sorrow.	1 Я постановив собі не приходити до вас знов у смутку;
2 For if I make you sorrowful, who is he then that can make me glad, but the same who is made sorrowful by me?	2 бо коли я вам завдаю смутку, то хто мене розвеселить, як не той, що зазнає від мене смутку?
3 And I wrote this same to you; that I may not, when I come, have sorrow upon sorrow, from them of whom I ought to rejoice: having confidence in you all, that my joy is the joy of you all.	3 Тож, написав я те, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, від яких мені належалася б радість; бо я відносно вас певний, що моя радість — радість усіх вас.
4 For out of much affliction and anguish of heart, I wrote to you with many tears: not that you should be made sorrowful: but that you might know the charity I have more abundantly towards you.	4 З великого бо горя та туги серця написав я вам і крізь ревні сльози — не щоб ви сумували, а щоб знали мою до вас любов надмірну.
5 And if any one have caused grief, he hath not grieved me; but in part, that I may not burden you all.	5 Коли ж хтось і засмутив, не мене засмутив, але — щоб не перебільшувати — почасти вас усіх.
6 To him who is such a one, this rebuke is sufficient, which is given by many:	6 Досить такому тієї кари, яку наклала більшість;
7 So that on the contrary, you should rather forgive him and comfort him, lest perhaps such a one be swallowed up with overmuch sorrow.	7 так що, навпаки, краще вам простити та втішити, щоб надто великий смуток не зламав такого.
8 Wherefore, I beseech you, that you would confirm your charity towards him.	8 Тому благаю вас: Покажіть йому любов.
9 For to this end also did I write, that I may know the experiment of you, whether you be obedient in all things.	9 На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому.
10 And to whom you have pardoned any thing, I also. For, what I have pardoned, if I have pardoned any thing, for your sakes have I done it in the person of Christ.	10 Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, — оскільки мав я щось прощати, — то ради вас зробив те перед обличчям Христовим,
11 That we be not overreached by Satan. For we are not ignorant of his devices.	11 щоб нам не впасти жертвою сатани, бо задуми його нам добре відомі.
12 And when I was come to Troas for the gospel of Christ, and a door was opened unto me in the Lord,	12 Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати Євангелію Христову; та хоч двері були мені відчинені в Господі,
13 I had no rest in my spirit, because I found not Titus my brother; but bidding them farewell, I went into Macedonia.	13 я не мав спокою для свого духа, бо не знайшов там Тита, брата мого, і, попрощавшися з ними, пішов у Македонію.
14 Now thanks be to God, who always maketh us to triumph in Christ Jesus, and manifesteth the odour of his knowledge by us in every place.	14 А Богові подяка, який у Христі завжди веде нас у своїм переможнім почеті й через нас на кожному місці виливає запахущість свого знання.
15 For we are the good odour of Christ unto God, in them that are saved, and in them that perish.	15 Бо ми для Бога — пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть.
16 To the one indeed the odour of death unto death: but to the others the odour of life unto life. And for these things who is so sufficient?	16 Для одних запах, що від смерти веде до смерти, а для інших — запах, що від життя веде до життя. Хто, отже, здатний до цього?
17 For we are not as many, adulterating the word of God; but with sincerity, but as from God, before God, in Christ we speak.	17 Ми не такі, як багато інших, що торгують словом Божим; ми щиро, ми від Бога говоримо, перед Богом, у Христі.