Job 17

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 My spirit shall be wasted, my days shall be shortened, and only the grave remaineth for me.	1 «Мій дух розбитий, | дні мої погасли, | для мене залишається лише могила.
2 I have not sinned, and my eye abideth in bitterness.	2 Чи не став я посміховиськом? | Чи не в гіркоті ночують мої очі?
3 Deliver me O Lord, and set me beside thee, and let any man's hand fight against me.	3 О, поручися за мене сам перед собою! | Бо хто б ручився за мене?
4 Thou hast set their heart far from understanding, therefore they shall not be exalted.	4 Та ти позбавив розуму їхнє серце, | тому й не піднесеш їх угору.
5 He promiseth a prey to his companions, and the eyes of his children shall fail.	5 Вони призначають здобич друзям, | тоді як очі власних дітей меркнуть.
6 He hath made me as it were a byword of the people, and I am an example before them.	6 Ти зробив мене притчею народу, | мені плюють у вічі.
7 My eye is dim through indignation, and my limbs are brought as it were to nothing.	7 В очах моїх від смутку потемніло, | і мої члени, наче тінь, виснажуються.
8 The just shall be astonished at this, and the innocent shall be raised up against the hypocrite.	8 Дивуються над оцим праведні люди, | і невинний обурюється на безбожника.
9 And the just man shall hold on his way, and he that hath clean hands shall be stronger and stronger.	9 Та праведник тримається путі своєї | і чистий руками ще більш набирає духу.
10 Wherefore be you all converted, and come, and I shall not find among you any wise man.	10 Вернітеся ж, усі ви, приступіте; | може, бодай одного мудрого знайду між вами!
11 My days have passed away, my thoughts are dissipated, tormenting my heart.	11 Дні мої відпливли, думки мої розбиті! | Зідхання мого серця
12 They have turned night into day, and after darkness I hope for light again.	12 з ночі день роблять, | і супроти темряви світло близько.
13 If I wait hell is my house, and I have made my bed in darkness.	13 Чи можу сподіватись? Шеол — моя домівка! | У темряві стелю я собі постіль.
14 If I have said to rottenness: Thou art my father; to worms, my mother and my sister.	14 Кричу до гробу: Ти мій батько! | А до хробака: Моя сестра й моя мати!
15 Where is now then my expectation, and who considereth my patience?	15 Де ж тут моя надія? | І щастя моє. — хто його бачив?
16 All that I have shall go down into the deepest pit: thinkest thou that there at least I shall have rest?	16 Зійдуть у Шеол зо мною? | коли зануримося разом у порох?»