ІІ Корінтян 3

¹ Чи починаємо знову самих себе поручати? Чи, може, потребуємо, як дехто, поручальних до вас, чи від вас листів?

² Наш лист — це ви; лист, написаний у серцях наших, який усі люди знають і читають.

³ Відомо ж, що ви — лист Христа, виготуваний нами; написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на камінних таблицях, а на тілесних таблицях серця.

⁴ А таке довір’я до Бога ми маємо через Христа,

⁵ - не щоб ми були самі здібні помислити щось із самих себе, здібність бо наша від Бога.

⁶ Він нас зробив здібними слугами Нового Завіту, не з букви, але з духу, бо буква убиває, дух же оживлює.

⁷ Коли ж служіння смерті, вирізане буквами на каміннях, було в (такій) славі, що сини Ізраїля не могли дивитися на обличчя Мойсея з-за блиску слави його обличчя, що мала зникнути,

⁸ то скільки більше служіння духа буде в славі?

⁹ Бо коли служіння осуду — славне, то служіння виправдання багато більш перевищує у славі.

¹⁰ І таким чином, те, що частинне було славне, не має більше слави ради переважаючої слави.

¹¹ Бо коли те, що минуло, славне, то багато більше те, що перебуває, славне.

¹² Тож маючи таку надію, ми повні сміливости,

¹³ а не як Мойсей, що на обличчя клав собі покрівець, щоб сини Ізраїля не дивилися на зникнення того блиску, що щезав;

¹⁴ але їхній розум притупився, бо аж по цей день, коли читається Старий Завіт, той сам покрівець зостається невідкритий, Христос бо його усуває.

¹⁵ І аж по сьогодні при читанні Мойсея лежить покрівець на серці їхнім.

¹⁶ «Та коли звертається до Господа, спадає покрівець.»

¹⁷ Господь же — дух, а де Господній дух, там воля.

¹⁸ Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й переображуємось у його образ, від слави у славу, згідно з діянням Господнього Духа.