Числа 35

¹ Промовив Господь до Мойсея у степах моавських над Йорданом, проти Єрихону:

² «Повели синам Ізраїля, щоб із спадкоємної посілости своєї надали левітам міста на поселення, та нехай також дадуть їм пасовиська навкруги міст.

³ Міста їм будуть, щоб жити там, а пасовиська для їхнього товару, для отар їхніх та для всякої худоби.

⁴ Пасовиська навкруги міст, які дасте левітам, простягатимуться від валів міста й далі в поле на тисячу ліктів навколо.

⁵ Відміряєте за містом зо східнього боку дві тисячі ліктів, із західнього боку дві тисячі ліктів і з північного боку дві тисячі ліктів, з містом посередині; і то будуть для них пасовиська навколо міст.

⁶ Міста ж, які віддасте левітам, — шість міст нехай будуть охоронні, куди міг би сховатись убивця; а крім тих дасте їм ще 42 міста.

⁷ Усіх міст, що їх віддасте левітам, буде 48, з їхніми пасовиськами.

⁸ Щождо міст, які віддасте з посілостей синів Ізраїля, то в котрого коліна їх більше, візьмете більше, а в кого менше — візьмете менше; кожне коліно дасть із своїх міст левітам згідно з тим, що успадкує.»

⁹ Господь промовив до Мойсея:

¹⁰ «Скажи синам Ізраїля й повідай їм: Як перейдете через Йордан у Ханаан-землю,

¹¹ то виберете собі міста, щоб були вам містами захисту, щоб можна було туди втекти вбивці, який убив когось ненароком.

¹² Міста оті будуть вам за непорушний притулок від месника, щоб убивця не загинув перше, ніж стане на суд перед громадою.

¹³ Міста ж, які ви призначите для того, будуть у вас-шість охоронних.

¹⁴ Три міста будуть потойбіч Йордану, а три у Ханаан-землі; то будуть міста захисту.

¹⁵ Для синів Ізраїля, для чужинця й для приходня, що перебуває між вами, будуть оті шість міст притулком, щоб можна було туди втекти кожному, хто б ненароком убив когось.

¹⁶ А коли він ударив когось залізним знаряддям так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.

¹⁷ Абож коли він ударив когось, кидавши каменюку, від якої можна загинути, так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.

¹⁸ Абож коли ударив когось чимсь дерев’яним, що ним можна вбити, і той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.

¹⁹ Кровомесник сам може скарати душогубця; будь його десь зустріне, то сам може його вбити.

²⁰ Коли хтось із ненависти штовхне когонебудь або навмисне кине щось на когонебудь так, що той помре,

²¹ або, ворогуючи, вдарить його рукою так, що той помре, то вбивця мусить умерти; він — душогубець; кровомесник може вбити душогубця, як тільки зустріне його.

²² Коли ж випадком, не ворогуючи, штовхне когонебудь або кине на когонебудь чимось не навмисне,

²³ абож, не бачивши того, пустить на нього каменем, від якого можна вмерти, і коли той справді помре, а він же не ворогував з ним і не бажав йому зла, —

²⁴ то нехай громада розсудить згідно з цими правилами між тим, хто вдарив, та кровомесником,

²⁵ і вирятує вбивцю з рук кровомесника та поверне його назад до міста захисту, куди він був утік; він пробуде в ньому аж до смерти первосвященика, помазаного святим миром.

²⁶ Коли ж убивця вийде за межі міста захисту, куди був утік,

²⁷ і кровомесник зустріне його за межами міста захисту й уб’є його, він не буде винний;

²⁸ бо вбивця мусить сидіти у своєму охоронному місті аж до смерти первосвященика, і лише по смерті первосвященика може повернутись у свою власну землю.

²⁹ Ці веління будуть вам установою правосуддя для ваших потомків, де б вони не осілися.

³⁰ Кожного, хто вб’є людину, після переслухання свідків, треба вбити; одного лише свідка не вистачає, щоб засудити когось на смерть.

³¹ Не прийматимете викупу за душогубця, який повинен умерти: він мусить умерти.

³² Не прийматимете викупу й за такого, хто втікши з міста захисту, хоче повернутися і жити у своїй землі перед смертю первосвященика.

³³ Не допускайте, щоб осквернилася земля, де ви живете; кров бо оскверняє землю, і нічим не можна очистити землю від пролитої на неї крови, як тільки кров’ю того, хто кров пролив.

³⁴ Не оскверняйте землю, на якій живете й серед якої живу я, бо я — Господь, який живу серед синів Ізраїля.»