ІІ Самуїла 23

¹ Ось останні слова Давида: слово Давида, Єссеєвого сина, слово мужа, поставленого високо, помазаника Бога Якова, любого співця Ізраїля:

² «Дух Господній промовляє через мене, слово його в мене на язиці.

³ Промовив Бог Ізраїлів, Ізраїлева скеля промовила до мене: Пануватиме над людьми справедливий, пануватиме богобоязливий.

⁴ Немов світ уранці, коли сходить сонце, безхмарного ранку, від його проміння попід росою вийшла з землі трава, —

⁵ чи ж не так воно з моїм домом у Бога? Він бо заключив зо мною вічний союз, союз повнотою впоряджений, певний. Так! Він виростить усе моє спасіння й усе моє бажання.

⁶ А нікчемні всі, — мов терня, що ніхто не бере його в руку, —

⁷ ніхто їх не доторкається, хібащо з залізом та деревом, і палять їх на вогні дощенту.»

⁸ Ось імена Давидових витязів: Ішбаал, Гахмоній, головний над трьома. Він підняв свого списа на вісімсот мужів і вигубив їх за одним разом.

⁹ По ньому — між трьома богатирями — Єлеазар, син Додо, Ахохів син; він був з Давидом у Пасдаммімі, коли філістимляни зібрались були там на бій. Мужі ізраїльські повернулись назад,

¹⁰ але він устав й бив філістимлян, аж доки не стомилась його рука, що мов прилипла до меча. Того дня дарував був Господь велику перемогу. Народ повернувся за ним тільки для того, щоб забрати здобич.

¹¹ За ним був Шамма, Аггеїв син, з Гарару. Філістимляни зібрались були біля Лехі, де був лан поля, засіяний сочевицею. Хоч військо втекло було від філістимлян,

¹² він став серед поля, обороняв його й побив філістимлян. І дарував Господь велику перемогу.

¹³ Раз якось троє з тридцятьох зійшли були до Давида під час жнив, у печеру Адулам, саме як частина філістимлян розтаборились у Рефаїм-долині.

¹⁴ Тоді Давид був у твердині, а філістимлянська залога була у Вифлеємі.

¹⁵ Запрагнув Давид, тож каже він: «Хто принесе мені води з криниці, що у Вифлеємі при воротях?»

¹⁶ І продерлися три богатирі у філістимлянський табір, зачерпнути води з криниці, що в Вифлеємі при воротях, узяли й принесли її Давидові. Однак він не хотів її пити, але вилив її (в жертву) Господеві,

¹⁷ кажучи: «Далеким хай воно буде від мене, Господи, щоб я таке вчинив! Чи це ж не кров мужів, що важили своїм життям?» І не хотів він її пити. Ось таке доказали ці три витязі.

¹⁸ Авішай, Йоавів брат, син Церуї, був головний над тридцятьма. Він підняв списа на трьохсот і вбив їх. Вславився він між тридцятьма.

¹⁹ Він був найвизначніший з-поміж тридцятьох, що став їх провідником, але не дорівнював трьом.

²⁰ Беная, син Єгояди, з Кавцелу, славний подвигами муж, добив був двох Арієлових синів з Йоаву. Він же зійшов і вбив лева в середині ритви, того дня, коли саме упав сніг.

²¹ Вбив він також якогось єгиптянина, велетня; в руках єгиптянина був спис, але він зійшов до нього з палицею, вирвав з рук у нього списа й забив його власним же його списом.

²² Такі ось подвиги вчинив Беная, Єгояди син, чим зажив собі великої слави з-поміж тих тридцятьох героїв.

²³ Він був найбільше шанований поміж тридцятьма, але він не дорівнював трьом. Давид поставив його над своїм двірським вояцтвом.

²⁴ Азаел, Йоавів брат, був один із тридцятьох; і Елханан, син Додо, з Вифлеєму,

²⁵ Шамма з Хароду, Еліка з Хароду,

²⁶ Хелец Палтій, Іра, Ікешів син, з Текоа,

²⁷ Авіезер з Анатоту, Сібхай із Хуші,

²⁸ Цалмон з Ахоху, Маг-рай із Нетофи.

²⁹ Хелед, Баани син, із Нетофи; Ітай, Рівая син, з Гівеа, веніяминянин,

³⁰ Беная із Пірато-ну, Хідай із Нахле-Гаашу,

³¹ Аві-Алвон з Арави, Азмавет із Бахуріму,

³² Еліяхба з Шаалвіму, Яшен-Гуній, Йонатан,

³³ син Шамми, з Гарару, Ахіям, Шараріїв син, з Гарару.

³⁴ Еліфелет, Ахазбаїв син, з Маахи; Еліям, Ахітофелів син, з Гіло.

³⁵ Хецрай із Кармелю, Паграй з Арбі.

³⁶ Їгал, Натанів син, із Цови; Баній із Гаду,

³⁷ Целек з Аммону, Нахрай із Беероту — зброеноша Йоава, сина Церуї,

³⁸ Іра з Їтра, Гарев з Їтра,

³⁹ Урія хеттит. Усіх разом тридцять сім.