Job 16

EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS	Біблія
1 Job respondió, diciendo:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 Ya escuché muchos discursos semejantes ¡tristes consoladores son todos ustedes!	2 «Чув я багато вже такого, | гіркі з вас усіх утішителі!
3 ¿Terminarán de una vez las palabras en el aire? ¿Qué es lo que te incita a replicar así?	3 Чи буде край словам на вітер? | Яка біда спонукує тебе відповідати?
4 También yo hablaría como ustedes, si ustedes estuvieran en mi lugar. Los ensordecería con palabras y les haría gestos de conmiseración.	4 Я теж базікав би, як ви, | якби ви були на моєму місці. | Я б теж засипав вас словами, | кивав над вами б головою
5 Los reconfortaría con mi boca y mis labios no dejarían de moverse.	5 та додавав би вам відваги моїми устами | й не перестав би рухати губами.
6 Pero si hablo, no se alivia mi dolor; si me callo, tampoco se aparta de mí.	6 Та чи я говорю — не притихає біль мій, | чи мовчу — він мене не покидає.
7 Porque ahora, él me ha extenuado y desolado, todos sus temores	7 Ось і тепер виснажив мене завидющий, | уся його ватага мені допікає.
8 me tienen acorralado; se levanta contra mí con testigo, mi debilidad me acusa en mi propia cara.	8 Він устає свідком проти мене, | кидає мені ввічі клеветою.
9 Su ira me desgarra y me hostiga, él rechina sus dientes contra mí. Mi adversario me atraviesa con la mirada;	9 Гнів його рве й лютує проти мене, | він скрегоче на мене зубами. | Противники мої очима блискають на мене,
10 ellos abrieron sus fauces contra mí. me golpearon con desprecio las mejillas, se confabularon todos contra mí.	10 роззявили на мене свою пащу, | у зневазі б’ють мене по щоках, | зібравшися на мене разом.
11 Dios me entrega al poder del injusto, me arroja en manos de los malvados.	11 Бог видав мене нечестивцям, | у руки безбожникам мене кинув.
12 Yo estaba tranquilo y él me destrozó, me tomó por el cuello y me hizo pedazos. Me puso como blanco ante él,	12 Я був щасливий, та він струсив мене, | схопив мене за шию і розбив на кавалки, | прицілом собі мене поставив.
13 sus flechas vuelan a mi alrededor. Traspasa mis riñones sin piedad y derrama por tierra mi hiel.	13 Стріли його мене навколо оточили, | він прошиває моє нутро без пощади, | він жовч мою на землю розливає.
14 Abre en mí una brecha tras otra, arremete contra mí como un guerrero.	14 Він пробиває в мені пролом за проломом, | мов велетень, кидається на мене.
15 Llevo cosido un cilicio a mi piel, tengo hundida la frente en el polvo.	15 Веретище я зшив собі на шкіру, | й обличчя своє занурив у порох.
16 Mi rostro está enrojecido por el llanto y la oscuridad envuelve mis pupilas.	16 Вид мій почервонів від плачу, | на віях моїх тінь смерти, —
17 Sin embargo, no hay violencia en mis manos y mi plegaria es pura.	17 хоч і нема в руках у мене насильства, | і хоч молитва моя чиста!
18 ¡Tierra, no cubras mi sangre, que no haya un lugar de descanso para mi clamor!	18 Земле, не закривай моєї крови, | і хай не буде місця для мого крику.
19 Aún ahora, mi testigo está en el cielo y mi garante, en las alturas.	19 Тепер також на небі є у мене свідок, | мій оборонець на висотах.
20 Mis amigos se burlan de mí, mientras mis ojos derraman lágrimas ante Dios.	20 Думки мої глибокі — мої оборонці, | і око моє ллє до Бога сльози.
21 ¡Que él sea árbitro entre un hombre y Dios, como entre un hombre y su prójimo!	21 О, якби чоловік міг правуватись з Богом, | як людський син із своїм ближнім!
22 Porque mis años están contados y voy a emprender el camino sin retorno.	22 Іще бо кілька літ, що прийдуть, | і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»