Livre des Psaumes 42

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Au maître de chant. Méditation. Des fils de Coré.	1 Провідникові хору. Маскіл. Синів Кораха.
2 Comme la biche aspire aux eaux vives, mon âme aspire à toi, mon Dieu.	2 Як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до тебе, Боже.
3 Mon âme a soif de Dieu, du Dieu vivant, quand donc irai-je me présenter devant Dieu?	3 Душа моя жадає Бога, Бога живого, — коли бо прийду й побачу обличчя Боже?
4 Les larmes nuit et jour sont mon pain, quand on me dit: “Où est ton Dieu?”	4 Сльози мої стали мені хлібом удень і вночі, коли день-у-день мені говорять: «Де Бог твій?»
5 Aussi je me rappelle, je me mets à rêver, le temps où je passais entouré de notables jusqu’à la maison de Dieu, alors que résonnaient les louanges et les cris de joie d’une foule en fête.	5 Про це я згадую і душу виливаю над собою: як я йшов у громаді, йшов попереду них до дому Божого, посеред гуків радости й хвали, у гурті святковім.
6 Mais pourquoi broyer du noir, ô mon âme, pourquoi ces gémissements où tu te replies? Espère en Dieu: j’irai louer encore celui qui est mon Dieu, le salut de ma face.	6 Вороги мої розповідають проти мене лихі речі: «Коли помре він, і загине його ім’я?»
7 Le cœur me manque et je me souviens, en ces terres du Jourdain et de l’Hermon: - où es-tu, toute petite montagne?	7 Душа моя пригноблена в мені; тому я згадую тебе в землі Йордану і Хермону і з гори Міцар.
8 L’abîme crie à l’abîme l’écho de tes cataractes, tous tes orages, tes vagues ont passé sur moi.	8 Безодня кличе до безодні під гуркіт твоїх водоспадів; усі твої буруни й хвилі хлинули на мене.
9 Que le Seigneur, de jour, m’envoie sa grâce et que son chant m’accompagne de nuit pour prier mon Dieu vivant.	9 Удень хай Господь явить свою милість, вночі ж співатиму і славитиму Бога життя мого.
10 Je veux dire à mon Dieu, mon rocher: “Pourquoi m’as-tu oublié?” Pourquoi dois-je marcher l’air défait sous l’oppression de l’ennemi,	10 Кажу до Бога: «Скеле моя, чом мене забуваєш? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий?
11 et ces moqueries de l’adversaire qui me tourmentent jusqu’aux os quand tout le jour ils me disent: “Où est ton Dieu?”	11 Кості тріщать у мене, а тут ще й вороги мої кепкують з мене, коли день-у-день до мене кажуть: Де ж Бог твій?»
12 Mais pourquoi broyer du noir, ô mon âme, pourquoi ces gémissements où tu te replies? Espère en Dieu, j’irai louer encore celui qui est mon Dieu, le salut de ma face.	12 Чому пригноблена, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо знову прославлятиму його, Спасителя обличчя мого та мого Бога.