| 1 Lorsqu’il se fit tard, ses officiers sortirent; Bagoas ferma la porte de l’extérieur, après avoir mis dehors ceux qui étaient encore là. Tout le monde partit se coucher, | 1 Як настав же вечір, слуги його почали швидко розходитись. Багоас замкнув зовні намет, відіславши тих, хто були ще коло його пана, й вони пішли спати, бо всі були стомлені надмірним пияцтвом. |
| 2 épuisé par l’excès de la boisson, tandis que Judith restait seule dans la tente avec Holoferne écroulé sur son lit et noyé dans son vin. | 2 Зосталась лиш сама Юдита у наметі та Олоферн, що простягнувсь на ліжку, бо був перепитий вином. |
| 3 Judith avait dit à sa servante de se tenir hors de la chambre à coucher et de guetter sa sortie comme chaque jour. Elle devait sortir, avait-elle dit, pour faire sa prière, et elle avait dit la même chose à Bagoas. | 3 Юдита сказала до своєї слугині стати зовні її спочивальні й чекати, поки сама не вийде, як то щодня робила, бо сказала, що вийде на молитву. Те саме вона сказала й Багоасові. |
| 4 Lorsque tout le monde fut sorti et qu’il n’y eut personne, petit ou grand, dans la chambre à coucher, Judith se tint à côté du lit d’Holoferne et fit cette prière au plus profond de son cœur: “Seigneur, Dieu de toute puissance, pose ton regard à cette heure sur ce que je vais faire pour la gloire de Jérusalem! | 4 Усі розійшлися, і в спочивальні нікого, чи він малий, чи великий, не зосталось. Тоді Юдита стала біля його ліжка та й промовила в дусі: «Господи, Боже Всемогутній! Поглянь на діло рук моїх у цю годину для звисочення Єрусалиму! |
| 5 C’est maintenant le moment de venir en aide à ton peuple et de faire réussir mon entreprise pour la ruine des ennemis qui se sont dressés contre nous.” | 5 Бо нині час допомогти твоєму спадкоємству і виконати мій намір — розгромити ворогів, що проти нас повстали.» |
| 6 Alors elle s’avança vers la traverse du lit qui était à la tête d’Holoferne, elle en décrocha son épée. | 6 І підійшовши до підпори ложа, що була близько від голови Олоферна, зняла шаблюку з неї |
| 7 Elle s’approcha du lit et le saisit par ses cheveux: “Seigneur,dit-elle, Dieu d’Israël, donne-moi aujourd’hui ta force!” | 7 й, наблизившись до ложа, схопила його голову за волосся і сказала: «Скріпи мене, Господи, Боже Ізраїля, цієї днини!» |
| 8 Elle le frappa à deux reprises au cou, de toutes ses forces, et lui coupa la tête. | 8 І двічі щосили вдарила його по шиї, й відтяла йому голову. |
| 9 Elle fit rouler son corps en bas du lit et décrocha la draperie de ses colonnes; elle sortit ensuite, donnant la tête d’Holoferne à sa servante. | 9 Потім відкотила тіло від постелі, здерла із стовпців заслону й за якийсь час вийшла; голову Олоферна ж дала вона слугині, |
| 10 Vite, elle la mit dans le sac à provisions et toutes deux partirent ensemble, comme elles le faisaient chaque jour pour la prière. Elles traversèrent le camp, elle firent le tour du vallon et ensuite montèrent vers Béthulie pour se présenter devant la porte. | 10 яка вкинула її в торбу на харчі. По тому вийшли через табір обидві разом, за звичаєм, на молитву і, пройшовши табором, обійшли байрак, зійшли вгору до Ветулії й прибули під браму міста. |
| 11 Judith cria de loin à ceux qui montaient la garde près des portes: “Ouvrez! Ouvrez vite la porte! Dieu, notre Dieu est avec nous! Aujourd’hui il a manifesté sa force en Israël et montré sa puissance à nos ennemis!” | 11 Ще здалека закричала Юдита до вартових, що були при воротах: «Відчиніть, відчиніть ворота! З нами Бог, наш Бог; він ще докаже сили в Ізраїлі, виявить свою потугу проти ворогів, як він і зробив нині! |
| 12 Dès que les hommes de la ville entendirent sa voix, ils se dépêchèrent de descendre vers la porte de la ville et appelèrent les anciens. | 12 Скоро мужі міста почули її голос, притьмом зійшли до воріт міських та й скликали старших міста. |
| 13 Tout le monde accourut, du plus petit jusqu’au plus grand, car on ne s’attendait pas à son retour! Ils ouvrirent la porte et accueillirent les deux femmes. Ils allumèrent un feu pour éclairer et se rassemblèrent autour d’elles. | 13 І збіглись усі від найменшого до найбільшого, бо їм здавалось неймовірним, що вона повернулась, тож, відчинивши браму, прийняли їх, запалили вогонь, щоб було видко, та оточили їх. |
| 14 Judith leur dit alors d’une voix forte: “Louez Dieu! Louez-le! Louez Dieu qui n’a pas été infidèle à la maison d’Israël, mais qui, cette nuit, a écrasé nos ennemis par ma main!” | 14 Юдита ж до них промовила вголос: „Хваліте Бога, хваліте! Хваліте Бога, що не відвернув своєї милости від дому Ізраїля, і розгромив цієї ночі моєю рукою ворогів наших.“ |
| 15 À ces mots, elle tira la tête de son sac et la leur montra: “Voici la tête d’Holoferne, le général en chef de l’armée des Assyriens, et voici la draperie sous laquelle il gisait ivre mort. Le Seigneur l’a frappé par la main d’une femme. | 15 Тоді вийняла вона з торби голову й показала їм, кажучи: „Ось голова Олоферна, головного полководця асирійського війська; ось завіса, що під нею він спав, коли був п’яний! Господь його побив рукою жінки! |
| 16 Oui! Aussi vrai que le Seigneur est vivant, lui qui m’a gardé sur le chemin où j’ai marché, mon visage l’a séduit pour sa perte, mais il ne m’a ni souillée, ni déshonorée par le péché.” | 16 Слава Господеві, що зберіг мене на путі, якою я ступала, бо мій вигляд звів його — йому ж на погибель. Він не вчинив зо мною гріха мені на ганьбу та на сором.“ |
| 17 Tout le monde était saisi de stupeur, on se prosternait, on adorait Dieu et tous ensemble disaient: “Béni sois-tu ô notre Dieu, toi qui en ce jour as réduit à rien les ennemis de ton peuple!” | 17 Зрадувався вельми ввесь народ і, припавши до землі, поклонились вони Богові й сказали разом: „Благословен єси, Боже наш, що нині знищив єси ворогів твого народу!“ |
| 18 Osias lui dit: “Tu es bénie, ma fille, par le Dieu Très-Haut, plus que toutes les femmes de la terre! Béni soit le Seigneur Dieu, Créateur du ciel et de la terre, qui a fait réussir ton projet: tu as donc tranché la tête du chef de nos ennemis! | 18 Озія ж промовив до неї: „Благословенна ти, дочко, Богом Всевишнім понад усіх жінок на землі! Благословенний Господь Бог, що створив небо й землю, що повів тебе на те, щоб стяти голову вождеві наших ворогів. |
| 19 “Désormais tous ceux qui voudront rappeler les exploits de Dieu auront présente à l’esprit ton espérance. | 19 Уповання на тебе ніколи не пропаде в серці людей, які згадуватимуть повіки силу Божу. |
| 20 “Que Dieu te comble d’honneurs et de toutes sortes de biens, car tu as su risquer ta propre vie pour notre race humiliée, tu nous as sauvé de la ruine en faisant de ton mieux les œuvres de notre Dieu.” Tout le peuple répondit: “Amen! Amen!” | 20 Хай Бог тобі вчинить, на вічне вивищення, щоб ти зазнала благ за те, що власного життя не пощадила тоді, як рід наш був принижений, але відвернула наш занепад, поводившись по правді перед нашим Богом.“ Ввесь народ озвався: „Нехай так буде!“ |
