1 וַיֹּאמֶר גַּם אֶל־תַּלְמִידָיו אִישׁ עָשִׁיר הָיָה וְלוֹ פָקִיד עַל־בֵּיתוֹ וַיַּלְשִׁינֻהוּ אֵלָיו בְּאָמְרָם כִּי־מְפַזֵּר הוּא אֶת־קִנְיָנֶיךָ | 1 І сказав (Ісус) до учнів «Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра. |
2 וַיִּקְרָא אֹתוֹ וַיֹּאמֶר אֵלָיו מַה־זֹּאת שָׁמַעְתִּי עָלֶיךָ תֵּן חֶשְׁבּוֹן פְּקִידוּתְךָ כִּי לֹא תוּכַל לִהְיוֹת עוֹד פָּקִיד | 2 Покликав він його та й каже Що я про тебе чую Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити. |
3 וַיֹּאמֶר הַפָּקִיד בְּלִבּוֹ מָה אֶעֱשֶׂה כִּי־יִקַּח אֲדֹנִי מִמֶּנִּי אֶת־הַפְּקִידוּת לַעֲדֹר לֹא־אוּכַל וְלִשְׁאֹל עַל־הַפְּתָחִים אֲנִי בוֹשׁ | 3 І почав управитель міркувати Що мені робити, бож пан мій в мене відбирає управління Копати землю Сил не маю. Просити Соромлюся. |
4 יָדַעְתִּי מָה אֶעֱשֶׂה לְמַעַן יַאַסְפוּנִי אֶל־בָּתֵּיהֶם בְּעֵת אוּסַר מִפְּקִידוּתִי | 4 Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе. |
5 וַיִּקְרָא אֶל־כָּל־אִישׁ אֲשֶׁר־נָשָׁה בָהֶם אֲדֹנָיו וַיִּשְׁאַל אֶת־הָרִאשׁוֹן כַּמָּה אַתָּה חַיָּב לַאדֹנִי | 5 Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив Скільки ти винен панові моєму |
6 וַיֹּאמֶר מְאַת בַּתֵּי שָׁמֶן וַיֹּאמֶר אֵלָיו קַח אֶת־שְׁטָרְךָ וּמַהֵר שֵׁב וְכָתַבְתָּ חֲמִשִּׁים | 6 Сто мір оливи, — відповів той. А він сказав до нього Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п’ятдесят. |
7 וְאֶל־אַחֵר אָמַר כַּמָּה אַתָּה חַיָּב וַיֹּאמֶר מְאַת כֹּר חִטִּים וַיֹּאמֶר קַח אֶת־שְׁטָרְךָ וּכְתֹב שְׁמֹנִים | 7 Потім до другого промовив А ти скільки то винен — Сто корців пшениці, відповів той. — Візьми твою розписку, напиши вісімдесят. |
8 וַיְשַׁבַּח הָאָדוֹן אֶת־פְּקִיד הָעַוְלָה עַל־אֲשֶׁר הֶעֱרִים לַעֲשׂוֹת כִּי בְנֵי הָעוֹלָם הַזֶּה עֲרוּמִים הֵם בְּדוֹרָם מִבְּנֵי הָאוֹר | 8 І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла. |
9 וְגַם־אֲנִי אֹמֵר לָכֶם עֲשֹוּ לָכֶם אֹהֲבִים בִּמְמוֹן הָעַוְלָה לְמַעַן בְּעֵת כְּלֹתוֹ יַאַסְפוּ אֶתְכֶם אֶל־מִשְׁכְּנוֹת עוֹלָם | 9 І я кажу вам Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні. |
10 הַנֶּאֱמָן בִּמְעַט מִזְעָר נֶאֱמָן גַּם־בְּהַרְבֵּה וְהַמְעַוֵּל בִּמְעַט מִזְעָר מְעַוֵּל גַּם־בְּהַרְבֵּה | 10 Хто вірний у найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і в великому нечесний. |
11 לָכֵן אִם־בִּמְמוֹן הָעַוְלָה לֹא הֱיִיתֶם נֶאֱמָנִים אֵת הָאֲמִתִּי מִי יַפְקִיד בְּיֶדְכֶם | 11 Коли ви, отже, з неправними грішми не були вірні, то хто довірить вам добро правдиве |
12 וְאִם־בַּדָּבָר אֲשֶׁר לַאֲחֵרִים לֹא הֱיִיתֶם נֶאֱמָנִים אֵת אֲשֶׁר לָכֶם מִי יִתֵּן לָכֶם | 12 І коли ви в чужім добрі не були вірні, хто вам дасть ваше |
13 אֵין עֶבֶד אֲשֶׁר יוּכַל לַעֲבֹד שְׁנֵי אֲדֹנִים כִּי יִשְׂנָא אֶת־הָאֶחָד וְיֶאֱהַב אֶת־הָאַחֵר אוֹ יִדְבַּק בָּאֶחָד וְאֶת־הָאַחֵר יִבְזֶה לֹא תוּכְלוּ עֲבֹד אֶת־הָאֱלֹהִים וְאֵת הַמָּמוֹן | 13 Жадний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим понехтує. Не можете служити Богові й мамоні.» |
14 וַיִּשְׁמְעוּ כָל־זֹאת גַּם־הַפְּרוּשִׁים אֲשֶׁר הֵם אֹהֲבֵי כָסֶף וַיִּלְעֲגוּ לוֹ | 14 Чули все це фарисеї, які любили гроші, і насміхалися з нього. |
15 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם אַתֶּם הֵם הַמִּצְטַדְּקִים לִפְנֵי הָאָדָם וֵאלֹהִים יוֹדֵעַ אֶת־לְבַבְכֶם כִּי הַגָּבֹהַּ בָּאָדָם תּוֹעֵבָה הוּא לִפְנֵי הָאֱלֹהִים | 15 А він до них промовив «Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе — осоружне Богові. |
16 הַתּוֹרָה וְהַנְּבִיאִים עַד־יוֹחָנָן וּמִן־אָז וָהָלְאָה בְּשׂוֹרַת מַלְכוּת הָאֱלֹהִים וְכָל־אִישׁ בְּחָזְקָה יָבוֹא בָהּ | 16 Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього. |
17 אֲבָל נָקֵל כִּי יַעַבְרוּ הַשָּׁמַיִם וְהָאָרֶץ מֵאֲשֶׁר יִפֹּל קוֹץ אֶחָד מִן־הַתּוֹרָה | 17 Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону. |
18 כָּל־אִישׁ הַמְשַׁלֵּחַ אֶת־אִשְׁתּוֹ וְלֹקֵחַ אַחֶרֶת נֹאֵף הוּא וְכָל־הַלֹּקֵחַ אֶת־הַגְּרוּשָׁה מֵאִישָׁהּ נֹאֵף הוּא | 18 Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб. |
19 אִישׁ עָשִׁיר הָיָה וְהוּא לָבוּשׁ אַרְגָּמָן וָשֵׁשׁ וַיִּתְעַנֵּג וַיִּשְׂמַח יוֹם יוֹם | 19 Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішне. |
20 וְאִישׁ אֶבְיוֹן וּשְׁמוֹ לַעְזָר מֻשְׁכָּב פֶּתַח שַׁעַר בֵּיתוֹ וְהוּא מָלֵא אֲבַעְבֻּעוֹת | 20 Убогий же якийсь, на ім’я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий; |
21 וַיִּתְאַו לִשְׂבֹּעַ מִן־הַפֵּרוּרִים הַנֹּפְלִים מֵעַל שֻׁלְחַן הֶעָשִׁיר וְגַם־הַכְּלָבִים בָּאוּ וַיָּלֹקּוּ אֲבַעְבֻּעוֹתָיו | 21 він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його. |
22 וַיְהִי כַּאֲשֶׁר מֵת הָאֶבְיוֹן וַיּוּבַל עַל־יְדֵי הַמַּלְאָכִים אֶל־חֵיק אַבְרָהָם וַיָּמָת גַּם־הֶעָשִׁיר וַיִּקָּבֵר | 22 Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали. |
23 וּבִהְיוֹתוֹ בְּמַכְאֹבוֹת בִּשְׁאוֹל וַיִּשָּׂא אֶת־עֵינָיו וַיַּרְא אֶת־אַבְרָהָם מֵרָחוֹק וְאֶת־לַעְזָר בְּחֵיקוֹ | 23 В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, |
24 וַיִּצְעַק וַיֹּאמֶר אָבִי אַבְרָהָם חָנֵּנִי וּשְׁלַח־נָא אֶת־לַעְזָר וְיִטְבֹּל אֶת־קְצֵה אֶצְבָּעוֹ בַּמַּיִם לְמַעַן קָרֵר אֶת־לְשׁוֹנִי כִּי עֻנֵּיתִי בַּמּוֹקֵד הַזֶּה | 24 і він закричав уголос Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум’ї цім. |
25 וַיֹּאמֶר אַבְרָהָם בְּנִי זְכֹר כִּי־לָקַחְתָּ טוּבְךָ בְּחַיֶּיךָ וְגַם לַעְזָר לָקַח אֶת־הָרָעוֹת וְעַתָּה הוּא יְנֻחַם וְאַתָּה תִּצְטָעָר | 25 Авраам же промовив Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся. |
26 וּמִלְּבַד כָּל־זֹאת שׁוּחָה גְדוֹלָה מַפְסֶקֶת בֵּינֵינוּ וּבֵינֵיכֶם לְבִלְתִּי יוּכְלוּ עֲבוֹר הַחֲפֵצִים לָלֶכֶת מִפֹּה אֲלֵיכֶם וּלְבִלְתִּי יַעַבְרוּ מִשָּׁם אֵלֵינוּ | 26 А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять. |
27 וַיֹּאמֶר אִם־כֵּן אָבִי שֹׁאֵל אֲנִי מֵאִתְּךָ כִּי־תִשְׁלַח אֹתוֹ אֶל־בֵּית אָבִי | 27 Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого; |
28 כִּי יֶשׁ־לִי חֲמִשָּׁה אַחִים לְמַעַן יָעִיד בָּהֶם פֶּן־יָבֹאוּ גַם־הֵם אֶל־מְקוֹם הַמַּעֲצֵבָה הַזֶּה | 28 я маю п’ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки. |
29 וַיֹּאמֶר אַבְרָהָם יֵשׁ לָהֶם משֶׁה וְהַנְּבִיאִים אֲלֵיהֶם יִשְׁמָעוּן | 29 Авраам мовив Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають. |
30 וַיֹּאמֶר לֹא־כֵן אָבִי אַבְרָהָם אַךְ אִם־יֵלֵךְ אֲלֵיהֶם אֶחָד מִן־הַמֵּתִים אָז יָשׁוּבוּ | 30 Той відповів Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються. |
31 וַיֹּאמֶר אֵלָיו אִם־לֹא יִשְׁמְעוּ אֶל־משֶׁה וְאֶל־הַנְּבִיאִים גַּם כִּי־יָקוּם אֶחָד מִן־הַמֵּתִים לֹא יַאֲמִינוּ | 31 А той відозвавсь до нього Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять.» |