1 Maccabees 1

Revised Standard Version Catholic Edition	Біблія
1 After Alexander son of Philip, the Macedonian, who came from the land of Kittim, had defeated * Darius, king of the Persians and the Medes, he succeeded him as king. (He had previously become king of Greece.)	1 Після того, як Олександер Македонський, син Филипа, вийшов з Хеттитського краю, розгромив Дарія, царя перського й мідійського, і став царем замість нього, починаючи від Греції,
2 He fought many battles, conquered strongholds, and put to death the kings of the earth.	2 взявся він до численних воєн, здобув багато кріпостей і вирізав царів землі.
3 He advanced to the ends of the earth, and plundered many nations. When the earth became quiet before him, he was exalted, and his heart was lifted up.	3 Він пройшов аж на край світу і забрав здобич у багатьох народів. Заніміла земля перед ним, а серце його знеслось угору й загорділо.
4 He gathered a very strong army and ruled over countries, nations, and princes, and they became tributary to him.	4 Він зібрав вельми велику силу війська й підбив під себе краї, народи й володарів, і приневолив до данини.
5 After this he fell sick and perceived that he was dying.	5 Та по тім усім захворів, тож і зрозумів, що має вмерти.
6 So he summoned his most honored officers, who had been brought up with him from youth, and divided his kingdom among them while he was still alive.	6 От і прикликав своїх найвидатніших старшин, що змалку виховані були разом з ним, і розділив їм, ще за життя, своє царство.
7 And after Alexander had reigned twelve years, he died.	7 Та й царював Олександер ще 12 років, а тоді помер,
8 Then his officers began to rule, each in his own place.	8 і старшини його захопили владу, кожний у своїй країні.
9 They all put on crowns after his death, and so did their sons after them for many years; and they caused many evils on the earth.	9 Всі вони, по його смерті, вклали собі діядему на голову, так само і їхні сини по них, протягом довгих років, і накоїли на землі багато лиха.
10 From them came forth a sinful root, Antiochus Epiphanes, son of Antiochus the king; he had been a hostage in Rome. He began to reign in the one hundred and thirty-seventh year of the kingdom of the Greeks. *	10 Вийшов з них грішний нащадок — Антіох Епіфан, син царя Антіоха, що був закладником у Римі, і став царем у 137 році грецького панування.
11 In those days lawless men came forth from Israel, and misled many, saying, "Let us go and make a covenant with the Gentiles round about us, for since we separated from them many evils have come upon us."	11 Того часу з’явилися в Ізраїлі нечестиві люди, що звели багатьох інших, казавши: «Ходім та зробім союз з народами, що навколо нас, бо з того часу, як ми відокремились від них, упало на нас багато злиднів.»
12 This proposal pleased them,	12 Сподобалось їм це слово,
13 and some of the people eagerly went to the king. He authorized them to observe the ordinances of the Gentiles.	13 і деякі з народу, набравши охоти, пішли до царя, що й дав їм повновладу прийняти поганські звичаї.
14 So they built a gymnasium in Jerusalem, according to Gentile custom,	14 От і збудували вони в Єрусалимі гімназію за поганським звичаєм,
15 and removed the marks of circumcision, and abandoned the holy covenant. They joined with the Gentiles and sold themselves to do evil.	15 затерли собі знаки обрізання, відкупили від святого союзу, збраталися з поганами та запродались їм, щоб зло творити.
16 When Antiochus saw that his kingdom was established, he determined to become king of the land of Egypt, that he might reign over both kingdoms.	16 Коли ж царство за Антіоха скріпилося, задумав він стати царем і над Єгиптом, щоб царювати над обидвома царствами.
17 So he invaded Egypt with a strong force, with chariots and elephants and cavalry and with a large fleet.	17 Він увійшов у Єгипет з величезним військом, з колісницями, слонами, кіннотою й численними кораблями,
18 He engaged Ptolemy king of Egypt in battle, and Ptolemy turned and fled before him, and many were wounded and fell.	18 і вирушив війною на Птолемея, єгипетського царя; але Птолемей злякавсь його й утік, полишивши багато смертельно поранених.
19 And they captured the fortified cities in the land of Egypt, and he plundered the land of Egypt.	19 Сирійці захопили укріплені міста у Єгипетськім краю, а Антіох забрав здобич з Єгипетського краю.
20 After subduing Egypt, Antiochus returned in the one hundred and forty-third year. * He went up against Israel and came to Jerusalem with a strong force.	20 Розгромивши, отже, у 143 році Єгипет, Антіох повернувся й рушив з величезним військом на Ізраїля та на Єрусалим;
21 He arrogantly entered the sanctuary and took the golden altar, the lampstand for the light, and all its utensils.	21 увійшов зарозуміло у святиню й забрав золотий жертовник і ліхтар з усім приналежним до нього посудом,
22 He took also the table for the bread of the Presence, the cups for drink offerings, the bowls, the golden censers, the curtain, the crowns, and the gold decoration on the front of the temple; he stripped it all off.	22 а й стіл появлення, чаші, кубки й золоті полумиски і завісу, вінки та золоту прикрасу, що були спереду храму, — усе пообдирав.
23 He took the silver and the gold, and the costly vessels; he took also the hidden treasures which he found.	23 Забрав він срібло, золото, дорогий посуд і загарбав тайні скарби, що знайшов.
24 Taking them all, he departed to his own land. He committed deeds of murder, and spoke with great arrogance.	24 Забрав він усе те та й подався у свій край, учинивши велику різню й виговорюючи дуже зарозуміло.
25 Israel mourned deeply in every community,	25 Великий смуток огорнув Ізраїля по всіх усюдах:
26 rulers and elders groaned, maidens and young men became faint, the beauty of women faded.	26 начальники й старші застогнали, дівчата і хлопці повмлівали, жіноча врода занапастилася.
27 Every bridegroom took up the lament; she who sat in the bridal chamber was mourning.	27 Кожний новоженець заплакав, одружена, сидівши у світлиці, засмутилась.
28 Even the land shook for its inhabitants, and all the house of Jacob was clothed with shame.	28 Земля здригнулась із-за своїх мешканців. Кожен дім Якова був соромом вкритий.
29 Two years later the king sent to the cities of Judah a chief collector of tribute, and he came to Jerusalem with a large force.	29 Після двох років вислав цар головного збирача податків по містах Юди; він прибув у Єрусалим з великим військом
30 Deceitfully he spoke peaceable words to them, and they believed him; but he suddenly fell upon the city, dealt it a severe blow, and destroyed many people of Israel.	30 і говорив до них підступно мирними словами, а ті йняли йому віри. Тоді він зненацька напав на місто й побив його страшно, вигубивши силу народу з Ізраїля.
31 He plundered the city, burned it with fire, and tore down its houses and its surrounding walls.	31 Він ограбував місто, спалив його й розбив доми та мури навколо.
32 And they took captive the women and children, and seized the cattle.	32 Жінок з дітьми забрали у полон і зайняли їхню худобу.
33 Then they fortified the city of David with a great strong wall and strong towers, and it became their citadel.	33 Відбудували Давидгород з його великим міцним муром та сильними баштами та й зробили з нього твердиню;
34 And they stationed there a sinful people, lawless men. These strengthened their position;	34 посадили туди грішне кодло, мужів без усякого закону, які в ньому добре укріпились,
35 they stored up arms and food, and collecting the spoils of Jerusalem they stored them there, and became a great snare.	35 понаскладали там зброї й харчів, згромадили єрусалимську здобич, зібравши її там докупи, і зробились великою петлею;
36 It became an ambush against the sanctuary, an evil adversary of Israel continually.	36 і стала з того засідка для святині та безнастанна диявольська загроза для Ізраїля.
37 On every side of the sanctuary they shed innocent blood; they even defiled the sanctuary.	37 Вони пролили кров невинну навкруги святині й осквернили святе місце.
38 Because of them the residents of Jerusalem fled; she became a dwelling of strangers; she became strange to her offspring, and her children forsook her.	38 І з-за них повтікали мешканці Єрусалиму, і став він осідком чужинців. Він став чужим для тих, що в ньому народились, його лишали власні його діти.
39 Her sanctuary became desolate as a desert; her feasts were turned into mourning, her sabbaths into a reproach, her honor into contempt.	39 Його святиня опустіла, мов пустиня, празники його обернулись на смуток, його суботи на наругу, а честь його зійшла нінащо.
40 Her dishonor now grew as great as her glory; her exaltation was turned into mourning.	40 Такою, як колись була його слава, стала його безчесть, величність його обернулась на жалобу.
41 Then the king wrote to his whole kingdom that all should be one people,	41 Тоді цар написав до всього царства, щоб усі стали одним народом
42 and that each should give up his customs.	42 та щоб кожен покинув свої звичаї, і щоб усі народи прийняли царський приказ.
43 All the Gentiles accepted the command of the king. Many even from Israel gladly adopted his religion; they sacrificed to idols and profaned the sabbath.	43 Багато ізраїльтян охоче прийняли його віру, стали жертвувати бовванам і оскверняти суботи.
44 And the king sent letters by messengers to Jerusalem and the cities of Judah; he directed them to follow customs strange to the land,	44 Цар вислав також через гінців листи в Єрусалим та в міста Юди, яким наказував іти за чужими краєві звичаями,
45 to forbid burnt offerings and sacrifices and drink offerings in the sanctuary, to profane sabbaths and feasts,	45 припинити всепалення, жертви та возливання в храмі, осквернити суботи й свята,
46 to defile the sanctuary and the priests,	46 опоганити храм та святих,
47 to build altars and sacred precincts and shrines for idols, to sacrifice swine and unclean animals,	47 будувати жертовники, капища та божища, приносити в жертву свиней та інших нечистих тварин,
48 and to leave their sons uncircumcised. They were to make themselves abominable by everything unclean and profane,	48 лишати своїх синів необрізаними, плюгавити свої душі всякою нечистотою та мерзотою,
49 so that they should forget the law and change all the ordinances.	49 так щоб забути закон та перемінити всі установи.
50 "And whoever does not obey the command of the king shall die."	50 А хто, мовляв, не чинитиме за царським наказом, той буде скараний на смерть.
51 In such words he wrote to his whole kingdom. And he appointed inspectors over all the people and commanded the cities of Judah to offer sacrifice, city by city.	51 Згідно з усіма цими наказами він написав до всього свого царства й настановив наглядачів над усім народом і звелів містам Юди приносити поганські жертви у кожному місті.
52 Many of the people, every one who forsook the law, joined them, and they did evil in the land;	52 Багато людей з народу пристало до них — усі ті, що покинули закон і накоїли в краю лиха.
53 they drove Israel into hiding in every place of refuge they had.	53 Вони присилували Ізраїля ховатися по всіх закутинах.
54 Now on the fifteenth day of Chislev, in the one hundred and forty-fifth year, * they erected a desolating sacrilege upon the altar of burnt offering. They also built altars in the surrounding cities of Judah,	54 П’ятнадцятого дня (місяця) Каслев, 145 року цар Антіох звелів спорудити на жертовнику мерзоту запустіння, і по містах Юди навкруги споруджувано вівтарі.
55 and burned incense at the doors of the houses and in the streets.	55 При дверях домів та по майданах палено кадило.
56 The books of the law which they found they tore to pieces and burned with fire.	56 Книги Закону, які знайдено, палили на вогні, порвавши їх спершу,
57 Where the book of the covenant was found in the possession of any one, or if any one adhered to the law, the decree of the king condemned him to death.	57 а коли в кого знаходили книгу Союзу або коли хто пильнував закон, то такого, згідно з царським наказом, засуджувано на смерть.
58 They kept using violence against Israel, against those found month after month in the cities.	58 Отак вони зловживали силою над ізраїльтянами, яких кожного місяця знаходили по містах.
59 And on the twenty-fifth day of the month they offered sacrifice on the altar which was upon the altar of burnt offering.	59 А двадцять п’ятого дня місяця жертвували на вівтарі, що був поставлений на жертовнику всепалень.
60 According to the decree, they put to death the women who had their children circumcised,	60 І жінок, що давали до обрізання своїх дітей, згідно з наказом, карано на смерть,
61 and their families and those who circumcised them; and they hung the infants from their mothers' necks.	61 разом з їхніми немовлятками, прив’язаними їм до шиї, а й їхніх слуг і тих, що їх обрізували.
62 But many in Israel stood firm and were resolved in their hearts not to eat unclean food.	62 Однак, багато ізраїльтян не впали духом і постановили твердо не їсти нічого нечистого.
63 They chose to die rather than to be defiled by food or to profane the holy covenant; and they did die.	63 Вони були готові й умерти, аби лиш не осквернитися стравами та не опоганити святого Союзу, і справді вмирали.
64 And very great wrath came upon Israel.	64 Вельми великий гнів завис над Ізраїлем.