Giobbe 11

BIBBIA RICCIOTTI	Біблія
1 - Prese allora a parlare Sofar il Naamatita e disse:	1 Заговорив Цофар з Наамату й мовив:
2 «O che, colui che molto parla non dovrà pure ascoltare? ovvero l'uomo di molte parole avrà ragione?	2 «Чи ж оте багатослів’я не знайде відповіді? | Чи ж за балакуном визнають слушність?
3 Tu solo ridurrai al silenzio gli uomini? e dopo scherniti gli altri, da nessuno sarai svergognato?	3 Чи ж твоє базікання призведе людей до мовчанки? | Глумитимешся, а ніхто тебе й не застидає?
4 Tu invero hai detto: - La mia dottrina è pura, e mondo io sono al tuo cospetto! -	4 Ти кажеш: Моя наука ясна, | і чистий я перед очима твоїми.
5 Invece, oh! se Dio volesse parlar teco, ed aprir le sue labbra [a ragionar] con te,	5 О, коли б Бог заговорив, | коли б він розтулив уста свої до тебе,
6 sì da manifestarti i segreti della sapienza, e come sia molteplice la sua norma! Comprenderesti allora che egli ti richiede molto menodi quanto meriterebbe la tua iniquità	6 і показав тобі мудрости тайни, | що над усяке розуміння, | тоді б ти зрозумів, що Бог від тебе вимагає | менше, ніж твоя провина заслужила.
7 capirai tu forse i procedimenti di Dio, e fino alla perfezione dell'Onnipotente giungerai?	7 Чи ж можеш збагнути істоту Божу, | проникнути Вседержителя?
8 Egli è il più eccelso del cielo - tu che puoi fare?è più profondo degl'inferi - tu come puoi conoscere?	8 Вона висока, наче небо! Що вдієш? | Вона глибша Шеолу! Що знаєш?
9 Più esteso della terra è per misura, più largo è del mare!	9 Довша, ніж земля, її міра, | ширша, ніде море.
10 Se sconvolge ogni cosa, o tutto insieme costringe, chi potrà a lui opporsi?	10 Коли проходить, хто його спинить? | Коли на суд поставить, хто йому заборонить?
11 Egli infatti conosce la vanità degli uomini, e scorgendo il male, non farà attenzione?	11 Він бо знає людей підлих; | бачить лукавство й має його на увазі.
12 L'uomo insensato si leva in superbia, e qual giovane onagro si stima nato indipendente.	12 Тож так пустоголовий робиться розумним, | як дике осля стає свійським.
13 Ma [se] tu rendi stabile il cuor tuo, e distendi verso lui le tue mani;	13 Якщо скеруєш твоє серце | і простягнеш руки твої до нього,
14 se rimuovi da te l'iniquità che è in mano tua, e l'ingiustizia non alberghi nella tua tenda:	14 як віддалиш від твоїх рук кривду | й не даси неправді жити у твоїм наметі,
15 allora potrai sollevare il tuo volto senza macchia, sarai ben fondato e non temerai;	15 тоді напевне підведеш обличчя твоє без плями, | стоятимеш твердо, боятися не будеш.
16 pur della miseria tu ti scorderai, e come d'acqua passata te ne ricorderai.	16 Бо ти біду твою забудеш; | немов про воду, що сплила, ти згадуватимеш про неї.
17 Un fulgore come a mezzodì spunterà per te sulla sera, e quando ti crederai distrutto sorgerai come stella del mattino.	17 Життя твоє буде ясніше півдня, | а темнота буде, як ранок.
18 Ti sentirai fiducioso per la speranza che hai dinanzi, e ispezionata [la tua abitazione], dormirai tranquillo:	18 Безпечний будеш, бо матимеш надію, | поглянеш навкруги й покладешся собі безпечно.
19 riposerai, nè alcuno ti incuterà spavento. Molti alla tua presenza renderanno omaggio,	19 Ляжеш собі, й ніхто не смітиме тебе лякати, | і багато буде тих, що запобігатимуть у тебе ласки.
20 mentre gli occhi degli empii verranno meno; verrà loro a mancare ogni scampo, e loro speranza sarà abominio d'anima.»	20 А очі злих погаснуть, | для них не буде втечі; | надія їхня — чим скорш умерти!»