Acts of the Apostles 16

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 Then he arrived at Derbe and Lystra. And behold, a certain disciple named Timothy was there, the son of a faithful Jewish woman, his father a Gentile.	1 І він прибув у Дербу і Лістру. А був там один учень, Тимотей на ім’я, син однієї жінки, віруючої юдейки, а батька грека.
2 The brothers who were at Lystra and Iconium rendered good testimony to him.	2 Він мав добру славу між братами Лістри й Іконії.
3 Paul wanted this man to travel with him, and taking him, he circumcised him, because of the Jews who were in those places. For they all knew that his father was a Gentile.	3 Павло хотів узяти його з собою і, взявши, обрізав із-за юдеїв, що були в тих місцях; усі бо знали, що його батько був грек.
4 And as they were traveling through the cities, they delivered to them the dogmas to be kept, which were decreed by the Apostles and elders who were at Jerusalem.	4 Якже проходили через міста, передавали їм, щоб берегти ті постанови, що їх були схвалили апостоли і старші в Єрусалимі.
5 And certainly, the Churches were being strengthened in faith and were increasing in number every day.	5 Отак Церкви утверджувались у вірі й росли числом щоденно.
6 Then, while crossing through Phrygia and the region of Galatia, they were prevented by the Holy Spirit from speaking the Word in Asia.	6 Вони пройшли через Фригію і Галатський край, а Дух Святий заборонив їм звіщати слово в Азії.
7 But when they had arrived in Mysia, they attempted to go into Bithynia, but the Spirit of Jesus would not permit them.	7 Дійшовши до Місії, вони пробували пройти у Вітинію, та Дух Ісуса їм того не дозволив,
8 Then, when they had crossed through Mysia, they descended to Troas.	8 і, пройшовши Місію, прибули до Троади.
9 And a vision in the night was revealed to Paul of a certain man of Macedonia, standing and pleading with him, and saying: “Cross into Macedonia and help us!”	9 Аж тут з’явилось Павлові вночі видіння: один македонець стоїть і, благаючи його, каже: «Перейди в Македонію і допоможи нам.»
10 Then, after he saw the vision, immediately we sought to set out for Macedonia, having been assured that God had called us to evangelize to them.	10 Як тільки він побачив це видіння, ми зараз же старались вийти в Македонію, зрозумівши, що Бог нас покликав звіщати їм Євангелію.
11 And sailing from Troas, taking a direct path, we arrived at Samothrace, and on the following day, at Neapolis,	11 Відпливши з Троади, ми подались просто на Самотракію, а другого дня на Неаполь,
12 and from there to Philippi, which is the preeminent city in the area of Macedonia, a colony. Now we were in this city some days, conferring together.	12 звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії — (римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті.
13 Then, on the Sabbath day, we were walking outside the gate, beside a river, where there seemed to be a prayer gathering. And sitting down, we were speaking with the women who had assembled.	13 Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися.
14 And a certain woman, named Lydia, a seller of purple in the city of Thyatira, a worshiper of God, listened. And the Lord opened her heart to be receptive to what Paul was saying.	14 А слухала нас одна жінка, на ім’я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові.
15 And when she had been baptized, with her household, she pleaded with us, saying: “If you have judged me to be faithful to the Lord, enter into my house and lodge there.” And she convinced us.	15 Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі.» І примусила нас.
16 Then it happened that, as we were going out to prayer, a certain girl, having a spirit of divination, met with us. She was a source of great profit to her masters, through her divining.	16 Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток.
17 This girl, following Paul and us, was crying out, saying: “These men are servants of the Most High God! They are announcing to you the way of salvation!”	17 Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди — слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!»
18 Now she behaved in this way for many days. But Paul, being grieved, turned and said to the spirit, “I command you, in the name of Jesus Christ, to go out from her.” And it went away in that same hour.	18 Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов.
19 But her masters, seeing that the hope of their profit went away, apprehended Paul and Silas, and they brought them to the rulers at the courthouse.	19 Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади.
20 And presenting them to the magistrates, they said: “These men are disturbing our city, since they are Jews.	20 Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї.
21 And they are announcing a way which is not lawful for us to accept or to observe, since we are Romans.”	21 Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати.»
22 And the people rushed together against them. And the magistrates, tearing their tunics, ordered them to be beaten with staffs.	22 І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками;
23 And when they had inflicted many scourges on them, they cast them into prison, instructing the guard to watch them diligently.	23 завдавши їм чимало ран, кинули у в’язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх.
24 And since he had received this kind of order, he cast them into the interior prison cell, and he restricted their feet with stocks.	24 Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в’язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди.
25 Then, in the middle of the night, Paul and Silas were praying and praising God. And those who were also in custody were listening to them.	25 Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в’язні слухали їх.
26 Yet truly, there was a sudden earthquake, so great that the foundations of the prison were moved. And immediately all the doors were opened, and the bindings of everyone were released.	26 Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в’язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв’язалися.
27 Then the prison guard, having been jarred awake, and seeing the doors of the prison open, drew his sword and intended to kill himself, supposing that the prisoners had fled.	27 Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в’язні повтікали.
28 But Paul cried out with a loud voice, saying: “Do no harm to yourself, for we are all here!”	28 Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!»
29 Then calling for a light, he entered. And trembling, he fell before the feet of Paul and Silas.	29 І, попросивши світла, тюремник ускочив до в’язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі;
30 And bringing them outside, he said, “Sirs, what must I do, so that I may be saved?”	30 а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?»
31 So they said, “Believe in the Lord Jesus, and then you will be saved, with your household.”	31 Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім.»
32 And they spoke the Word of the Lord to him, along with all those who were in his house.	32 І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі.
33 And he, taking them in the same hour of the night, washed their scourges. And he was baptized, and next his entire household.	33 А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми.
34 And when he had brought them into his own house, he set a table for them. And he was joyous, with his entire household, believing in God.	34 Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога.
35 And when daylight had arrived, the magistrates sent the attendants, saying, “Release those men.”	35 Коли настав день, воєводи послали лікторів, кажучи: «Відпусти тих людей.»
36 But the prison guard reported these words to Paul: “The magistrates have sent to have you released. Now therefore, depart. Go in peace.”	36 Тюремник доніс ті слова Павлові: «Прислали воєводи, щоб вас відпустити; виходьте ж тепер і йдіть собі в мирі.»
37 But Paul said to them: “They have beaten us publicly, though we were not condemned. They have cast men who are Romans into prison. And now they would drive us away secretly? Not so. Instead, let them come forward,	37 Але Павло промовив до них: «Нас, римлян, без судової розправи прилюдно вибили різками і кинули в тюрму, а тепер потай нас виганяють? Ні бо! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!»
38 and let us drive them away.” Then the attendants reported these words to the magistrates. And upon hearing that they were Romans, they were afraid.	38 Ліктори донесли ці слова воєводам. А ті, почувши, що вони римляни, злякались
39 And arriving, they pleaded with them, and leading them out, they begged them to depart from the city.	39 і, прийшовши, попросили в них вибачення; а як вивели, попросили вийти з міста.
40 And they went away from the prison and entered into the house of Lydia. And having seen the brothers, they consoled them, and then they set out.	40 Вони, вийшовши з в’язниці, зайшли до Лідії і, побачившися з братами та втішивши їх, вийшли.