Acts of the Apostles 12

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 Now at the same time, king Herod extended his hand, in order to afflict some from the Church.	1 Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви.
2 Then he killed James, the brother of John, with the sword.	2 Він стяв мечем Якова, Йоанового брата.
3 And seeing that it pleased the Jews, he set out next to apprehend Peter also. Now it was the days of Unleavened Bread.	3 Побачивши, що це подобалося юдеям, він звелів, крім того, ще й Петра схопити; а були дні Опрісноків.
4 So when he had apprehended him, he sent him into prison, handing him over into the custody of four groups of four soldiers, intending to produce him to the people after the Passover.	4 Схопивши його, він посадив його у в’язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пасці.
5 And so Peter was detained in prison. But prayers were being made without ceasing, by the Church, to God on his behalf.	5 Отож, Петра стерегли у в’язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього.
6 And when Herod was ready to produce him, in that same night, Peter was sleeping between two soldiers, and was bound with two chains. And there were guards in front of the door, guarding the prison.	6 Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в’язницю.
7 And behold, an Angel of the Lord stood near, and a light shined forth in the cell. And tapping Peter on the side, he awakened him, saying, “Rise up, quickly.” And the chains fell from his hands.	7 Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього.
8 Then the Angel said to him: “Dress yourself, and put on your boots.” And he did so. And he said to him, “Wrap your garment around yourself and follow me.”	8 Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі.» (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною.»
9 And going out, he followed him. And he did not know this truth: that this was being done by an Angel. For he thought that he was seeing a vision.	9 Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить.
10 And passing by the first and second guards, they came to the iron gate which leads into the city; and it opened for them by itself. And departing, they continued on along a certain side street. And suddenly the Angel withdrew from him.	10 Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього.
11 And Peter, returning to himself, said: “Now I know, truly, that the Lord sent his Angel, and that he rescued me from the hand of Herod and from all that the people of the Jews were anticipating.”	11 Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ.»
12 And as he was considering this, he arrived at the house of Mary, the mother of John, who was surnamed Mark, where many were gathered and were praying.	12 Цілком свідомий, він пішов у дім Марії, Матері Йоана, що звався Марком, де досить багато зібрались і молилися.
13 Then, as he knocked at the door of the gate, a girl went out to answer, whose name was Rhoda.	13 Як він постукав у хвіртку брами, вийшла послухати дівчина, на ім’я Рода;
14 And when she recognized the voice of Peter, out of joy, she did not open the gate, but instead, running in, she reported that Peter stood before the gate.	14 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, а вбігши, сповістила, що Петро стоїть при брамі.
15 But they said to her, “You are crazy.” But she reaffirmed that this was so. Then they were saying, “It is his angel.”	15 Ті їй сказали: «Ти збожеволіла!» Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали: «То його ангел.»
16 But Peter was persevering in knocking. And when they had opened, they saw him and were astonished.	16 А Петро далі стукав. І відчинили і, побачивши його, нестямилися.
17 But motioning to them with his hand to be silent, he explained how the Lord had led him away from prison. And he said, “Inform James and those brothers.” And going out, he went away to another place.	17 Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в’язниці, і мовив: «Оповістіть це Яковові і братам.» І, вийшовши, пішов у друге місце.
18 Then, when daylight came, there was no small commotion among the soldiers, as to what had happened concerning Peter.	18 Коли ж настав день, поміж вояками настала чимала тривога: що воно могло з Петром статись?
19 And when Herod had requested him and did not obtain him, having had the guards interrogated, he ordered them led away. And descending from Judea into Caesarea, he lodged there.	19 Ірод послав, щоб його розшукати; та, не знайшовши, вчинив сторожам допит і повелів їх на смерть скарати. Потім він пішов з Юдеї в Кесарію і перебував там.
20 Now he was angry with those of Tyre and Sidon. But they came to him with one accord, and, having persuaded Blastus, who was over the bedchamber of the king, they petitioned for peace, because their regions were supplied with food by him.	20 Ірод був сильно лютий на тирян та сидонян. Ці, змовившись разом, прибули до нього та, притягнувши на свій бік Власта, царського постельника, просили миру, бо край їхній живився із царського.
21 Then, on the appointed day, Herod was clothed in kingly apparel, and he sat in the judgment seat, and he gave a speech to them.	21 І от призначеного дня Ірод, надягнувши царські шати і сівши на трибуні, держав до них промову.
22 Then the people were crying out, “The voice of a god, and not of a man!”	22 Народ же викрикував: «Це голос Бога, не людини.»
23 And immediately, an Angel of the Lord struck him down, because he had not given honor to God. And having been consumed by worms, he expired.	23 В ту ж саму мить ангел Господній вдарив його за те, що він не віддав Богові слави. Черви пожерли його, і він помер.
24 But the word of the Lord was increasing and multiplying.	24 А слово Боже росло і множилося.
25 Then Barnabas and Saul, having completed the ministry, returned from Jerusalem, bringing with them John, who was surnamed Mark.	25 Варнава ж та Савло, виконавши службу й узявши з собою Йоана, прозваного Марком, повернулися з Єрусалиму.