Judith 10

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 And it happened that, when she had ceased to cry out to the Lord, she arose from the place where she lay prostrate before the Lord.	1 Якже Юдита закінчила ці слова, перестала взивати вголос до Бога Ізраїля.
2 And she called her handmaid, and descending into her house, she took away from herself the haircloth, and she put away from herself the garments of her widowhood,	2 Встала вона з землі, покликала свою слугиню і, зійшовши вниз у дім, де перебувала по суботах та у свята,
3 and she washed her body, and she anointed herself with the best ointment, and she plaited the hair of her head, and she put a headdress on her head, and she clothed herself with the garments of her elegance, and she put sandals on her feet, and she put on her little bracelets, and lilies, and earrings, and rings, and she adorned herself with all her ornaments.	3 зняла з себе волосяницю, що на ній була, скинула вдовину одіж, обмилась, намастилась чистим миром, причесала гарно волосся на голові, наклала на неї турбан і надягнула одежу своїх веселощів, в яку прибиралася за життя свого чоловіка Манассії.
4 And also, the Lord conferred upon her a splendor. For all this dressing up did not proceed from sensuality, but from virtue. And therefore, the Lord increased this, her beauty, so that she appeared with incomparable honor before the eyes of all.	4 На ноги надягнула вона сандалі, наклала обручки, нашийники, персні, кульчики й усі свої прикраси, й причепурилася вельми, щоб привабити до себе погляди всіх, хто б не дививсь на неї.
5 And so, she appointed to her handmaid a wineskin, and a vessel of oil, and parched grain, and dried figs, and bread, and cheese, and they departed.	5 Дала своїй слугині бурдюк вина та пляшечку олії, а торбу наповнила пряженим ячменем, сухими смоквами та буханцями чистого хліба, і, зв’язавши усе це добре в клунок, вручила їй.
6 And when they came to the gate of the city, they found Uzziah and the elders of the city waiting.	6 Вийшли вони до воріт міста Ветулії й знайшли при них Озію та старших міста, Хавріса й Харміса.
7 And when they saw her, being astounded, they wondered at her surpassing beauty.	7 Як же вони побачили її, — лице ж у неї було змінилось, і одежа незвичайна, — вельми здивувались на її вроду та й мовили до неї:
8 So, not questioning her at all, they dismissed her to go forth, saying: “May the God of our fathers give you grace, and may he strengthen all the advice of your heart with his virtue, so that Jerusalem may glory over you, and your name may be counted among the holy and the just.”	8 «Хай Бог наших батьків дарує тобі ласку, щоб могла виконати твої задуми синам Ізраїля на славу й на вивищення Єрусалиму!»
9 And those who were there, all with one voice, said: “Amen. Amen.”	9 Вона ж, поклонившись Богові, сказала до них: «Веліть, нехай відчинять мені браму, щоб мені вийти й виконати те, що ви мені сказали.» Ті звеліли хлопцям відчинити, як вона сказала,
10 In truth, Judith was praying to the Lord as she crossed through the gates, she and her handmaid.	10 й вони так зробили. І вийшла Юдита, сама вона та її слугиня з нею, а мужі міста за нею стежили очима, докіль вона не зійшла з гори, докіль не перейшла через долину, й вони більш її не бачили вже.
11 But it happened that, when she descended the mountain at about the break of day, the scouts of the Assyrians met her, and they stopped her, saying, “Where are you coming from? And where are you going?”	11 А як вони йшли прямо перед собою у долині, зустріли її асирійські чати
12 And she answered: “I am a daughter of the Hebrews. This is why I have fled from their face: because I realized that in the future they would be given over to you with pillaging, for they hold you in contempt, and they would never be willing to surrender themselves, so that they might find mercy in your sight.	12 і, схопивши Юдиту, взяли її питати: «До кого ти належиш? Звідкіль ідеш? Куди простуєш?» Та відповіла: «Я дочка євреїв і утікаю від них, бо вони внедовзі будуть віддані вам на поталу.
13 For this reason, I thought to myself, saying: I will go to the face of the leader Holofernes, so that I may reveal to him their secrets, and show him by what means he may be able to prevail over them, without one man of his army being slain.”	13 Я йду до Олоферна, головного вождя вашого війська, щоб дати йому докладні відомості й показати йому дорогу, якою він має йти, щоб заволодіти усім гірським краєм так, що ніхто з його вояків не постраждає ні на тілі, ні на житті.»
14 And when the men had heard her words, they beheld her face, and their eyes were astounded, because they wondered exceedingly at her beauty.	14 Мужі, почувши її слова й побачивши її обличчя, — а було воно перед ними напрочуд уродливе, — сказали їй:
15 And they said to her: “You have preserved your life by following such an excellent plan, to descend to our lord.	15 «Ти врятувала своє життя тим, що поквапилась увійти до нашого пана! Іди ж лишень до нього в намет; деякі з наших проведуть тебе, аж поки не передадуть тебе йому в руки.
16 But know this, that when you will stand in his sight, he will treat you well, and you will be very pleasing to his heart.” And they led her to the tabernacle of Holofernes, announcing her.	16 А як будеш перед ним, не падай на дусі, повідай йому все, як нам сказала єси, й він буде добрий з тобою.»
17 And when she had entered before his face, immediately Holofernes was captivated by his eyes.	17 І вибрали вони з-поміж себе 100 чоловік, які супроводили її та її слугиню, повели ж вони їх до намету Олоферна.
18 And his attendants said to him, “Who can hold the people of the Hebrews in contempt, who have such beautiful women? So, we ought to think it not worthwhile, for their sakes, to fight against them.”	18 У цілому таборі почало все збігатись, бо чутка про те, що Юдита прибула, рознеслась по шатрах. Прийшли і стали навкруг неї, як вона була зовні намету Олоферна, аж поки йому про неї не звістили.
19 And so, Judith looked upon Holofernes, sitting under a canopy, which was woven from purple and gold, with emeralds and precious stones.	19 Всі подивляли її вроду, а завдяки їй — синів Ізраїля, і говорили одне до одного: «Хто може легковажити цим народом, що має таких жінок? Не добре було б лишити з них живим і хоч би й одного мужа: бо ті, що врятувались би, могли б звести всю землю!»
20 And, after she had gazed into his face, she showed reverence for him, prostrating herself to the ground. And the servants of Holofernes lifted her up, at the command of their lord.	20 Тоді сторожа, що була при Олоферні, і весь його почет вийшли й ввели її в намет.
	21 Олоферн відпочивав на своїм ліжку під балдахином з кармазину, вигаптованим золотом, смарагдами та самоцвітами.
	22 Звістили йому про неї, і він вийшов на поріг намету в супроводі світичів срібних, що посувались перед ним.
	23 Як же Юдита стала перед ним та його слугами, всі замилувалися красою її обличчя. Вона ж припала обличчям ниць і вклонилась йому, а слуги його підвели її на ноги.