2 Chronicles 7

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 And when Solomon had completed pouring out his prayers, fire descended from heaven, and it devoured the holocausts and the victims. And the majesty of the Lord filled the house.	1 Як скінчив Соломон молитву, спав вогонь з неба й пожер всепалення та жертви, і слала Господня сповнила храм,
2 Neither were the priests able to enter into the temple of the Lord, because the majesty of the Lord had filled the temple of the Lord.	2 отож священики не могли ввійти в дім Господній, бо слава Господня сповнила дім Господній.
3 Moreover, all the sons of Israel saw the fire descending, and the glory of the Lord upon the house. And falling prone upon the ground, on the layer of pavement stones, they adored and praised the Lord: “For he is good. For his mercy is everlasting.”	3 Всі сини Ізраїля, бачивши, як зійшов вогонь і слава Господня на дім, схилились обличчям до землі, до долівки, і поклонились та славили Господа, бо він благий і вічна його милость.
4 Then the king and all the people were immolating victims before the Lord.	4 Тоді цар і ввесь народ заходилися приносити жертви перед Господом.
5 And so, king Solomon slaughtered victims: twenty-two thousand oxen, and one hundred twenty thousand rams. And the king and the entire people dedicated the house of God.	5 Цар Соломон приніс у жертву 22 000 волів і 120 000 овець: так цар і ввесь народ освятили дім Божий.
6 Then the priests and the Levites were standing in their offices, with the instruments of music for the Lord, which king David made in order to praise the Lord: “For his mercy is eternal.” And they were playing the hymns of David with their hands. And the priests were sounding out with trumpets before them, and all of Israel was standing.	6 Священики стояли там на своїй службі, а й левіти зо священними музичними приладами, що їх зробив цар Давид, щоб прославляти похвальними піснями Господа, — бо вічна його милость. Священики ж сурмили перед ними, і ввесь Ізраїль був присутній.
7 Also, Solomon sanctified the middle of the atrium in front of the temple of the Lord. For he had offered the holocausts and the fat of peace offerings in that place because the bronze altar, which he had made, had not been able to support the holocausts and the sacrifices and the fat.	7 Соломон освятив середину двору, що був перед домом Господнім, бо приніс там усепалення й жир мирних жертв; мідяний бо жертовник, що зробив Соломон, не вмістив усе-палень, офір та товщу.
8 Therefore, Solomon kept the solemnity, at that time, for seven days, and all of Israel with him, a very great assembly, from the entrance of Hamath, even to the torrent of Egypt.	8 Соломон справив того часу семиденний празник. З ним увесь Ізраїль, вельми велика громада, що зійшлася від Хамат-входу до Єгипетського потоку.
9 And on the eighth day, he held a solemn gathering, because he had dedicated the altar over seven days, and he had celebrated the solemnity over seven days.	9 Восьмого дня влаштували врочисті збори, бо посвячення жертовника справляли сім день і празник сім день.
10 And so, on the twenty-third day of the seventh month, he dismissed the people to their dwellings, joyful and glad over the good that the Lord had done for David, and for Solomon, and for his people Israel.	10 А двадцять третього дня сьомого місяця відпустив цар до наметів людей, радих та веселих серцем за все добро, що Господь учинив Давидові, Соломонові та Ізраїлеві, своєму народові.
11 And Solomon completed the house of the Lord, and the house of the king, and all that he had resolved in his heart to do for the house of the Lord, and for his own house. And he prospered.	11 Як же закінчив Соломон дім Господній і царський палац, — а все, що Соломон бажав зробити в Господньому домі і в своїм палаці, зробив гаразд, —
12 Then the Lord appeared to him by night, and said: “I have heard your prayer, and I have chosen this place for myself as a house of sacrifice.	12 з’явився вночі Господь Соломонові й сказав до нього: «Вислухав я твою молитву й вибрав собі це місце як дім жертвоприношень.
13 If I close up heaven, so that no rain will fall, or if I order and instruct the locust to devour the land, or if I send a pestilence among my people,	13 Коли я замкну небо й не буде дощу, й коли звелю сарані пожирати край або нашлю чуму на народ мій,
14 and if my people, over whom my name has been invoked, being converted, will have petitioned me and sought my face, and will have done penance for their wicked ways, then I will heed them from heaven, and I will forgive their sins, and I will heal their land.	14 і коли мій народ, що зветься моїм ім’ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю.
15 Also, my eyes will be open, and my ears will be attentive, to the prayer of him who shall pray in this place.	15 Віднині очі мої будуть відкриті й вуха мої будуть сприймати молитву на цьому місті.
16 For I have chosen and sanctified this place, so that my name may be there continually, and so that my eyes and my heart may remain there, for all days.	16 Тепер я вибрав і освятив дім цей, щоб моє ім’я було там повіки; очі мої й серце моє будуть там по всі часи.
17 And as for you, if you will walk before me, just as your father David walked, and if you will act in accord with all that I have instructed you, and if you will observe my justices and judgments,	17 І як ти ходитимеш передо мною, як ходив батько твій Давид, чинитимеш усе те, що я заповів тобі, пильнуватимеш мої постанови та мої закони,
18 I will raise up the throne of your kingdom, just as I promised to your father David, saying: ‘There shall not be taken away a man from your stock who will be ruler in Israel.’	18 то я укріплю престол твого царства, як обіцяв Давидові, твоєму батькові, словами: Не переведеться у тебе той, хто володітиме в Ізраїлі.
19 But if you will have turned away, and will have forsaken my justices and my precepts, which I have set before you, and going astray, you serve strange gods, and you adore them,	19 А коли ви відступите й покинете мої постанови й мої заповіді, що їх я дав вам, і підете та станете служити іншим богам і кланятись їм,
20 I will uproot you from my land, which I gave to you, and from this house, which I sanctified to my name, and I will cast it away from before my face, and I will deliver it to be a parable and an example for all the peoples.	20 то я вас викоріню з лиця моєї землі, що я дав вам, а храм цей, що я посвятив імені моєму, відкину геть від себе й зроблю його приказкою та й посміховищем між усіма народами.
21 And this house will be like a proverb to all who pass by. And being astonished, they shall say: ‘Why has the Lord acted this way toward this land and toward this house?’	21 А щодо цього храму величного, то кожний перехожий повз нього жахатиметься й говоритиме: Завіщо Господь учинив таке цій землі й цьому храмові?
22 And they shall respond: ‘Because they abandoned the Lord, the God of their fathers, who led them away from the land of Egypt, and they took hold of foreign gods, and they adored and worshipped them. Therefore, all these evils have overwhelmed them.’ ”	22 І відрікатимуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, який вивів їх із Єгипетської землі, і пристали до інших богів, кланялись і служили їм, — за те він наслав на них усе це лихо.»