Jeremiah 44

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 This word came to Jeremiah for all the people of Judah who were living in Egypt, at Migdol, Tahpanhes, and Memphis, and in Upper Egypt:	1 Слово, що надійшло до Єремії про всіх юдеїв, що перебували в Єгипетській землі, що жили в Мігдолі й у Тафнісі, й у Нофі, й у країні Патросі.
2 Thus says the LORD of hosts, the God of Israel: You have seen all the evil I brought on Jerusalem and the other cities of Judah. Today they are ruins and uninhabited,	2 Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Ви бачили усе те нещастя, що я послав на Єрусалим і на всі міста юдейські. Нині лежать вони в руїнах, безлюдні,
3 because of the evil they did to provoke me, going after strange gods, serving them and sacrificing to them, gods which neither they, nor you, nor your fathers knew.	3 за їхнє злочинство, що його коїли, і тим доводили мене до гніву, ходивши кадити та служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші,
4 Though I kept sending to you all my servants the prophets, with the plea not to commit this horrible deed which I hate,	4 хоч я й посилав до вас раз-по-раз усіх слуг моїх, пророків і наполегливо посилаю казати вам: Не чиніть цієї гидоти, що осоружна мені!
5 they would not listen or accept the warning to turn away from the evil of sacrificing to strange gods.	5 Вони ж не слухали й не прихиляли вуха, щоб покинути своє злочинство й не кадити іншим богам.
6 Therefore the fury of my anger poured forth in flame over the cities of Judah and the streets of Jerusalem, so that they became the ruinous waste they are today.	6 Тоді вилився мій гнів і моє обурення, і запалало по містах юдейських і по вулицях єрусалимських, і вони стали руїною і пустелею, як оце й бачите.
7 Now thus says the LORD God of hosts, the God of Israel: Why do you inflict so great an evil upon yourselves? Will you root out from Judah man and wife, child and nursling, and not leave yourselves even a remnant?	7 Отож так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Навіщо чините самим собі таке велике лихо? Ви вигубите чоловіка й жінку, дітей і немовляток з-посеред Юди, так що не зостанеться й нащадка у вас,
8 Will you go on provoking me by the works of your hands, by sacrificing to strange gods here in the land of Egypt where you have come to live? Will you be rooted out and become a curse and a disgrace among all the nations of the earth?	8 бо ви доводите мене до гніву ділом рук ваших, кадивши іншим богам в Єгипетській землі, куди ви прийшли жити, щоб себе погубити та стати прокляттям і сміховищем для всіх народів землі.
9 Have you forgotten the evil deeds which your fathers, and the kings of Judah and their wives, and you yourselves and your wives have done in the land of Judah and the streets of Jerusalem?	9 Хіба ж позабували ви злочини батьків ваших і безбожність царів юдейських і жінок їхніх, і ваші власні злочини й злочини жінок ваших, що їх то скоїли в землі Юдейській та по вулицях єрусалимських?
10 To this day they have not been crushed; they do not fear or follow the law and the statutes which I set before you and your fathers.	10 Аж по цей день вони не мали скрухи серця, ані страху, та й не ходили за моїм законом і за моїми установами, що я появив перед вами й перед вашими батьками.
11 Hence, thus says the LORD of hosts, the God of Israel: I have determined evil against you; and I will uproot all Judah.	11 Тим то так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Оце я оберну моє обличчя проти вас на погибель і на загладу всього Юди.
12 I will take away the remnant of Judah who insisted on coming to dwell in Egypt, so that they shall be wholly destroyed. In the land of Egypt they shall fall by the sword or be consumed by hunger. High and low, they shall die by the sword, or by hunger, and become an example of malediction, a horror, a curse and a reproach.	12 Я зловлю останок Юди, що наважився йти в Єгипетську землю, щоб там жити. Вони всі погинуть в Єгипетській землі, поляжуть від меча, загинуть з голоду, мале й велике; від меча й голоду загинуть і стануть прокляттям і страховиськом, наругою й посміховищем,
13 Thus will I punish those who live in Egypt, just as I punished Jerusalem with sword, hunger, and pestilence. None of the remnant of Judah that have come to settle in the land of Egypt shall escape or survive.	13 Я покараю тих, що живуть у Єгипетській землі, як покарав Єрусалим: мечем, голодом і чумою.
14 None shall return to the land of Judah, though they yearn to return and live there. Only scattered refugees shall return.	14 Ніхто з останку Юди, з тих, що прибули в Єгипетську землю, щоб там жити. не вирятується і не втече й не повернеться у землю Юдейську, куди так потужно лине їхня душа, щоб повернутися знову й там осістись; вони бо не повернуться ніколи, хіба що тільки ті, що втечуть звідти.»
15 From all the men who knew that their wives were burning incense to strange gods, from all the women who were present in the immense crowd, and from all the people who lived in Lower and Upper Egypt, Jeremiah received this answer:	15 І відказали Єремії всі чоловіки, що знали, як їхні жінки чужим богам кадили, й усе жіноцтво, що там стояло — було їх там велика сила, — і ввесь люд, що жив у Єгипетській землі в Патросі:
16 "We will not listen to what you say in the name of the LORD.	16 «Наказу, що ти нам дав во ім’я Господнє, ми не послухаємось.
17 Rather will we continue doing what we had proposed; we will burn incense to the queen of heaven and pour out libations to her, as we and our fathers, our kings and princes have done in the cities of Judah and the streets of Jerusalem. Then we had enough food to eat and we were well off; we suffered no misfortune.	17 Ми таки будемо чинити все те, що сказали уста наші: ми будемо кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви, як це чинили ми й батьки наші, царі наші й князі наші по містах Юдеї та по вулицях єрусалимських. Тоді ми були ситі й щасливі і не знали лиха.
18 But since we stopped burning incense to the queen of heaven and pouring out libations to her, we are in need of everything and are being destroyed by the sword and by hunger.	18 З того ж часу, як ми перестали кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви, терпимо в усьому нестачу й гинемо від меча й голоднечі.
19 And when we burned incense to the queen of heaven and poured out libations to her, was it without our husbands' consent that we baked for her cakes in her image and poured out libations to her?"	19 І коли ми, жінки, кадимо цариці небесній і приносимо їй ливні жертви, то хіба ж це без відома наших чоловіків виробляємо ми їй медяники з її подобизною та возливаєм ливні жертви?»
20 To all the people, men and women, who gave him this answer, Jeremiah said:	20 Тоді Єремія озвався до всього народу, до чоловіків і жінок, і до всіх людей, що ото так йому відповідали:
21 Was it not this that the LORD remembered and brought to mind, that you burned incense in the cities of Judah and the streets of Jerusalem: you, your fathers, your kings and princes, and the people generally?	21 «Хіба ж то не те кадження, шо ви воскурювали по містах юдейських і по вулицях єрусалимських, ви й ваші батьки, ваші царі й ваші князі та народ землі, — хіба не те згадав Господь і хіба не воно вразило його серце?
22 The LORD could no longer bear your evil deeds, the horrible things which you were doing; and so your land became a waste, a desert, a thing accursed and without inhabitants, as it is today.	22 Господь не міг терпіти довше ваших злих учинків і гидот, яких ви наробили. Тим то й стала ваша земля пустинею й острахом та прокляттям, збезлюдніла, як самі бачите.
23 Because you burned incense and sinned against the LORD, not obeying the voice of the LORD, not living by his law, his statutes, and his decrees, this evil has befallen you at the present day.	23 Саме через те, що ви бовванам кадили й супроти Господа грішили, голосу його не слухались і не ходили за Господнім законом та за велінням його та постановами його, — за те й спіткало вас оце лихо, Як самі бачите.»
24 Jeremiah said further to all the people, including the women: Hear the word of the LORD, all you Judeans in the land of Egypt:	24 І сказав Єремія до всього народу й до всього жіноцтва: «Вислухайте слово Господнє, ви, всі юдеї, що перебуваєте в землі Єгипетській!
25 Thus says the LORD of hosts, the God of Israel: You and your wives have stated your intentions, and kept them in fact: "We will continue to fulfill the vows we have made to burn incense to the queen of heaven and to pour out libations to her." Very well! keep your vows, carry out your resolutions!	25 Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Ви, жінки, мусите вашими руками виконати те, що ви прирекли вашими устами! Ви сказали: Ми хочемо повнотою виконувати наші обітниці, якими обреклися: кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви. Виконуйте ж добре ваші обітниці, чиніте ваші ливні жертви.
26 But listen then to the word of the LORD, all you people of Judah who live in Egypt; I swear by my own great name, says the LORD, in the whole land of Egypt no man of Judah shall henceforth pronounce my name, saying, "As the Lord GOD lives."	26 Однак же вислухайте слово Господнє, ви, всі юдеї, що живете в Єгипетській землі: Ось я кленуся моїм великим ім’ям, — слово Господнє, — що ніхто з юдеїв у всій Єгипетській землі не буде більше вже вимовляти своїми устами моє ім’я, ніхто не скаже: Як жив Господь Бог!
27 I am watching over them to do evil, not good. All the men of Judah in Egypt shall perish by the sword or famine until they are utterly destroyed.	27 Ось я буду пильно за вами наглядати вам на погибель, а не на добро: усі юдеї, що перебувають у Єгипетській землі, загинуть від меча та голоднечі, усі дощенту.
28 Those who escape the sword to return from the land of Egypt to the land of Judah shall be few in number. The whole remnant of Judah who came to settle in Egypt shall know whose word stands, mine or theirs.	28 Тільки ті, що втечуть від меча, повернуться з Єгипетської землі у Юдейську землю, і мало їх буде. Тоді ввесь останок юдеїв, що прийшли у Єгипетську землю, щоб там перебувати, дізнається, чиє слово справдиться, чи моє, чи їхнє.
29 That you may know how surely my threats of punishment for you shall be fulfilled, this shall be a sign to you, says the LORD, that I will punish you in this place.	29 А ось вам знак, — слово Господнє, — що я вас покараю на цьому місці, щоб знали, що слова мої напевне здійсняться — вам на лихо.
30 Thus says the LORD: See! I will hand over Pharaoh Hophra, king of Egypt, to his enemies, to those who seek his life, just as I handed over Zedekiah, king of Judah, to his enemy and mortal foe, Nebuchadnezzar, king of Babylon.	30 Так говорить Господь: Ось я видам фараона Хофру, єгипетського царя, у руки його ворогам і в руки, що зазіхають на його життя, як видав Седекію, юдейського царя, у руки Навуходоносорові, вавилонському цареві, ворогові його, що зазіхав на його життя.»