Job 14

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 Man born of woman is short-lived and full of trouble,	1 «Чоловік, що родиться від жінки, | віком короткий і тривоги повний.
2 Like a flower that springs up and fades, swift as a shadow that does not abide.	2 Зростає, немов квітка, і в’яне, | і біжить тінню без упинку!
3 Upon such a one will you cast your eyes so as to bring him into judgment before you,	3 І на такого відкриваєш твої очі, | тягнеш на суд із собою?
4 Can a man be found who is clean of defilement? There is none,	4 Хто з нечистого може зробити чисте? | Ніхто!
5 however short his days. You know the number of his months; you have fixed the limit which he cannot pass.	5 Коли йому дні визначені, | число місяців його тобі відоме, | ти викреслив йому межу, якої він не переступить,
6 Look away from him and let him be, while, like a hireling, he completes his day.	6 то відверни від нього твої очі, залиш його, | покіль, як той поденник, він не скінчить дня свого.
7 For a tree there is hope, if it be cut down, that it will sprout again and that its tender shoots will not cease.	7 І дерево має надію; | воно, хоч зрубане, ще відродиться, | і пагінці його рости не перестануть.
8 Even though its root grow old in the earth, and its stump die in the dust,
9 Yet at the first whiff of water it may flourish again and put forth branches like a young plant.	9 але, скоро воно почує воду, знов зазеленіє | і поросте галуззям, наче молоденьке.
10 But when a man dies, all vigor leaves him; when man expires, where then is he?	10 А людина вмирає і лежить бездушна; | людина йде на той світ, — і де вона?
11 As when the waters of a lake fail, or a stream grows dry and parches,	11 Води зникають з моря, | ріки стають сухими, сохнуть;
12 So men lie down and rise not again. Till the heavens are no more, they shall not awake, nor be roused out of their sleep.	12 отак людина ляже і не встане; | покіль не щезнуть небеса, — не пробудиться,| не підведеться від сну свого.
13 Oh, that you would hide me in the nether world and keep me sheltered till your wrath is past; would fix a time for me, and then remember me!	13 Коли б уже ти сховав мене в Шеолі, | укрив мене, поки перейде гнів твій, | призначив мені строк — потім згадати про мене!
14 When a man has died, were he to live again, all the days of my drudgery I would wait, until my relief should come.	14 Коли хтось умре, хіба оживе знову? | Я б дожидав увесь час моєї служби, і аж поки не прийшла б для мене заміна.
15 You would call, and I would answer you; you would esteem the work of your hands.	15 Ти кликнув би, і я тобі відповів би, | ти прагнув би діла рук твоїх.
16 Surely then you would count my steps, and not keep watch for sin in me.	16 Замість, як нині, рахувати мої кроки, | ти не вважав би більше на гріх мій!
17 My misdeeds would be sealed up in a pouch, and you would cover over my guilt.	17 І запечатаний у торбинці був би мій переступ, | мою провину ти перекреслив би!
18 But as a mountain falls at last and its rock is moved from its place,	18 Та ба! Як гора падає, валиться, | і скеля зо свого місця сходить,
19 As waters wear away the stones and floods wash away the soil of the land, so you destroy the hope of man.	19 води каміння витирають, | злива змиває з землі порох, | так ти чоловіка надію нищиш.
20 You prevail once for all against him and he passes on; with changed appearance you send him away.	20 Кидаєшся на нього постійно, і він зникає, | змінюєш вид його і відсилаєш.
21 If his sons are honored, he is not aware of it; if they are in disgrace, he does not know about them.	21 Чи в честі його діти, він не знає, | чи в ганьбі, він не помічає.
22 Only his own flesh pains him, and his soul grieves for him.	22 Він тільки відчуває біль свого тіла, | і його душа над ним самим ридає.»