Tobit 7

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 When they entered Ecbatana, Tobiah said, "Brother Azariah, lead me straight to our kinsman Raguel." So he brought him to the house of Raguel, whom they found seated by his courtyard gate. They greeted him first. He said to them, "Greetings to you too, brothers! Good health to you, and welcome!" When he brought them into his home,	1 Коли ввійшли вони в Екбатану, Товія сказав до нього: «Брате Азаріє! Веди мене просто до нашого брата.» І повів його ангел у дім Рагуела. Вони застали його саме, як він сидів біля воріт, що до двору, і привітали його перші. Рагуел же до них озвався: «Сердечний вам привіт, браття! Здоровенькі прибули!» І ввів їх до господи.
2 he said to his wife Edna, "This young man looks just like my kinsman Tobit!"	2 Потім сказав до жінки Едни: «І як же цей юнак схожий на Товію, мого брата!»
3 So Edna asked them, "Who are you, brothers?" They answered, "We are of the exiles from Naphtali at Nineveh."	3 Една спитала їх: «Звідкіля ви, брати?» Ті їй відповіли: «Ми з синів Нафталі, що забрано їх у неволю в Ніневію.»
4 She said, "Do you know our kinsman Tobit?" They answered, "Indeed we do!" She asked, "Is he well?"	4 Далі спитала: «Чи знаєте Товита, нашого брата?» Ті ж їй відповіли: «А тож, знаємо його.»
5 They answered, "Yes, he is alive and well." Then Tobiah exclaimed, "He is my father!"	5 «Чи він живий-здоровий?» — «Так, живий-здоровий.» Тут додав Товія: «Він — мій батько.»
6 Raguel sprang up and kissed him, shedding tears of joy.	6 Скочив Рагуел на рівні ноги, поцілував його й заплакав. Потім заговорив до нього й сказав: «Благословен єси, моя дитино! Ти — син гарного й доброго чоловіка. Яке тяжке нещастя, що осліп такий справедливий та добродійний муж!» І він припав на шию Товії, свого брата, і заплакав.
7 But when he heard that Tobit had lost his eyesight, he was grieved and wept aloud. He said to Tobiah: "My child, God bless you! You are the son of a noble and good father. But what a terrible misfortune that such a righteous and charitable man should be afflicted with blindness!" He continued to weep in the arms of his kinsman Tobiah.	7 Жінка його Една й собі у сльози над його нещастям, заплакала й дочка їхня Сара.
8 His wife Edna also wept for Tobit; and even their daughter Sarah began to weep.	8 Зарізали вони барана з отари й прийняли їх радо.
9 Afterward, Raguel slaughtered a ram from the flock and gave them a cordial reception. When they had bathed and reclined to eat, Tobiah said to Raphael, "Brother Azariah, ask Raguel to let me marry my kinswoman Sarah."	9 А як скупалися й помолилися, посідали за стіл, то Товія заговорив до Рафаїла: «Брате Азаріє, скажи Рагуелові, щоб видав за мене сестру мою Сару.»
10 Raguel overheard the words; so he said to the boy: "Eat and drink and be merry tonight, for no man is more entitled to marry my daughter Sarah than you, brother. Besides, not even I have the right to give her to anyone but you, because you are my closest relative. But I will explain the situation to you very frankly.	10 Почув таку розмову Рагуел і сказав юнакові: «Їж, пий, і веселися цієї ночі: нема бо, брате, іншого, кому б належало взяти дочку мою Сару, окрім тебе; та й я теж не маю влади видати її іншому мужеві, крім тебе, бо ти мені найближчий родич. Отож тепер, дитино, відкрию тобі правду:
11 I have given her in marriage to seven men, all of whom were kinsmen of ours, and all died on the very night they approached her. But now, son, eat and drink. I am sure the Lord will look after you both." Tobiah answered, "I will eat or drink nothing until you set aside what belongs to me." Raguel said to him: "I will do it. She is yours according to the decree of the Book of Moses. Your marriage to her has been decided in heaven! Take your kinswoman; from now on you are her love, and she is your beloved. She is yours today and ever after. And tonight, son, may the Lord of heaven prosper you both. May he grant you mercy and peace."	11 Я видав був її вже сімом чоловікам з-поміж братів наших, і всі вони вмирали тієї ночі, коли входили до неї. Отож тепер, моя дитино, їж, пий, і Господь учинить з вами свою ласку.»
12 Then Raguel called his daughter Sarah, and she came to him. He took her by the hand and gave her to Tobiah with the words: "Take her according to the law. According to the decree written in the Book of Moses she is your wife. Take her and bring her back safely to your father. And may the God of heaven grant both of you peace and prosperity."	12 Товія ж на те: «Не їстиму й не питиму нічого, поки не залагодиш моєї справи.» А Рагуел сказав до нього: «Добре! Вона буде тобі дана за рішенням закону Мойсея; бо й самим небом рішено, що вона має бути віддана тобі за жінку. Візьми з собою твою племінницю. Відтепер ти — її брат, а вона — твоя сестра. Вона дана тобі від сьогодні й повіки. Нехай Господь, моя дитино, цієї ночі дасть вам щастя з неба, і вчинить з вами милость і спокій.»
13 He then called her mother and told her to bring a scroll, so that he might draw up a marriage contract stating that he gave Sarah to Tobiah as his wife according to the decree of the Mosaic law. Her mother brought the scroll, and he drew up the contract, to which they affixed their seals.	13 І прикликав Рагуел дочку свою Сару, і коли та підійшла до нього, взяв її за руку й дав Товії, кажучи: «Візьми її собі за жінку згідно з законом та рішенням, записаним у книзі Мойсея. Вона — твоя, і ти щасливо відведеш її до твого батька. Нехай же Бог, що на небі, пошле вам щастя у дорозі.»
14 Afterward they began to eat and drink.	14 Потім покликав її матір, звелів принести сувій паперу й написав шлюбний договір, що дає її йому за жінку за рішенням закону Мойсея; опісля щойно почали вони їсти й пити.
15 Later Raguel called his wife Edna and said, "My love, prepare the other bedroom and bring the girl there."	15 Потім Рагуел прикликав свою жінку Едну й сказав їй: «Приготуй, сестро, другу кімнату, і введи туди Сару.»
16 She went and made the bed in the room, as she was told, and brought the girl there. After she had cried over her, she wiped away the tears and said:	16 Пішла вона в спальню й, постеливши, як він сказав їй, ввела її туди й заходилася плакати над її долею. Далі втерла сльози й сказала Сарі:
17 "Be brave, my daughter. May the Lord of heaven grant you joy in place of your grief. Courage, my daughter." Then she left.	17 «Бадьорся, доню! Нехай Владика неба дасть тобі замість смутку радість. Кріпись, доню!» Та й вийшла.