Psalms 44

KING JAMES BIBLE	Біблія
1 We have heard with our ears, O God, our fathers have told us, what work thou didst in their days, in the times of old.	1 Провідникові хору. Синів Кораха. Маскіл.
2 How thou didst drive out the heathen with thy hand, and plantedst them; how thou didst afflict the people, and cast them out.	2 Боже, на наші вуха ми чули, наші батьки нам розповіли про діло, що учинив єси за днів їхніх, днів давніх.
3 For they got not the land in possession by their own sword, neither did their own arm save them: but thy right hand, and thine arm, and the light of thy countenance, because thou hadst a favour unto them.	3 Ти, власною рукою вигнав народи, а їх насадив, порозбивав народи, а їх поширив.
4 Thou art my King, O God: command deliverances for Jacob.	4 Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав.
5 Through thee will we push down our enemies: through thy name will we tread them under that rise up against us.	5 Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги.
6 For I will not trust in my bow, neither shall my sword save me.	6 Тобою ми відбили наших супостатів, ім’ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали.
7 But thou hast saved us from our enemies, and hast put them to shame that hated us.	7 Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій;
8 In God we boast all the day long, and praise thy name for ever. Selah.	8 але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших.
9 But thou hast cast off, and put us to shame; and goest not forth with our armies.	9 Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім’я ми завжди прославляли.
10 Thou makest us to turn back from the enemy: and they which hate us spoil for themselves.	10 Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами.
11 Thou hast given us like sheep appointed for meat; and hast scattered us among the heathen.	11 Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували.
12 Thou sellest thy people for nought, and dost not increase thy wealth by their price.	12 Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв.
13 Thou makest us a reproach to our neighbours, a scorn and a derision to them that are round about us.	13 Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши.
14 Thou makest us a byword among the heathen, a shaking of the head among the people.	14 Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас.
15 My confusion is continually before me, and the shame of my face hath covered me,	15 Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою.
16 For the voice of him that reproacheth and blasphemeth; by reason of the enemy and avenger.	16 Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває
17 All this is come upon us; yet have we not forgotten thee, neither have we dealt falsely in thy covenant.	17 від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата.
18 Our heart is not turned back, neither have our steps declined from thy way;	18 Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму,
19 Though thou hast sore broken us in the place of dragons, and covered us with the shadow of death.	19 і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші,
20 If we have forgotten the name of our God, or stretched out our hands to a strange god;	20 коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти.
21 Shall not God search this out? for he knoweth the secrets of the heart.	21 Коли б ми забули ім’я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога,
22 Yea, for thy sake are we killed all the day long; we are counted as sheep for the slaughter.	22 то чи Бог про це не дізнався б? Таж він знає таємниці серця.
23 Awake, why sleepest thou, O Lord? arise, cast us not off for ever.	23 Таж через тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають.
24 Wherefore hidest thou thy face, and forgettest our affliction and our oppression?	24 Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки!
25 For our soul is bowed down to the dust: our belly cleaveth unto the earth.	25 Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш?
26 Arise for our help, and redeem us for thy mercies' sake.	26 Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш.
	27 Устань нам на допомогу і визволь нас твого милосердя ради.