1 Maccabees 7

KING JAMES BIBLE	Біблія
1 In the hundred and one and fiftieth year Demetrius the son of Seleucus departed from Rome, and came up with a few men unto a city of the sea coast, and reigned there.	1 Димитрій, син Селевка, утік 151 року з Риму і, прибувши з кількома чоловіками у приморське місто, проголосив себе царем.
2 And as he entered into the palace of his ancestors, so it was, that his forces had taken Antiochus and Lysias, to bring them unto him.	2 Коли він підходив до царського палацу своїх батьків, військо схопило Антіоха та Лісія, щоб привести їх до нього.
3 Wherefore, when he knew it, he said, Let me not see their faces.	3 Довідавшись про те, він мовив: «Не показуйте мені їхніх облич!»
4 So his host slew them. Now when Demetrius was set upon the throne of his kingdom,	4 І військо їх убило, а на його царськім престолі сів Димитрій.
5 There came unto him all the wicked and ungodly men of Israel, having Alcimus, who was desirous to be high priest, for their captain:	5 Прибули до нього всі беззаконні та нечестиві мужі з Ізраїля, з Алкімом, що хотів стати первосвящеником,
6 And they accused the people to the king, saying, Judas and his brethren have slain all thy friends, and driven us out of our own land.	6 й обвинуватили народ перед царем, кажучи: «Юда з братами вигубив усіх твоїх друзів і нас вигнав з нашого краю.
7 Now therefore send some man whom thou trustest, and let him go and see what havock he hath made among us, and in the king's land, and let him punish them with all them that aid them.	7 Тож пошли котрогось мужа, що йому довіряєш; нехай прийде і погляне на усю ту руїну, яку той заподіяв нам і царському краєві, і нехай покарає їх і всіх тих, що їм допомагають.»
8 Then the king chose Bacchides, a friend of the king, who ruled beyond the flood, and was a great man in the kingdom, and faithful to the king,	8 І вибрав цар Вакхида, з царських друзів, що правив по той бік Ріки і був великим вельможею в царстві та вірним цареві,
9 And him he sent with that wicked Alcimus, whom he made high priest, and commanded that he should take vengeance of the children of Israel.	9 і вислав його й нечестивого Алкіма, якого назначив первосвящеником і доручив йому помститись на синах Ізраїля.
10 So they departed, and came with a great power into the land of Judea, where they sent messengers to Judas and his brethren with peaceable words deceitfully.	10 Пішли вони й прибули з великим військом у Юдею. Вакхид вислав послів до Юди та до його братів з мирними, але підступними словами,
11 But they gave no heed to their words; for they saw that they were come with a great power.	11 та вони на його слова не звірилися, бо бачили, що ті прийшли з великим військом.
12 Then did there assemble unto Alcimus and Bacchides a company of scribes, to require justice.	12 Однак, до Алкіма та Вакхида прибув гурток книжників, щоб домагатися справедливої угоди.
13 Now the Assideans were the first among the children of Israel that sought peace of them:	13 Першими із ізраїльтян були Асідеї, що прийшли до них просити миру.
14 For said they, One that is a priest of the seed of Aaron is come with this army, and he will do us no wrong.	14 Вони сказали: «Священик з Аронового роду прийшов з військом; він нас не покривдить.»
15 So he spake unto them, peaceably, and sware unto them, saying, we will procure the harm neither of you nor your friends.	15 Вакхид говорив з ними мирними словами та поклявсь їм, кажучи: «Ми не заподієм ні вам, ні вашим друзям ніякого лиха.»
16 Whereupon they believed him: howbeit he took of them threescore men, and slew them in one day, according to the words which he wrote,	16 Ті повірили йому, а він схопив з них 60 чоловік і вбив їх в один день, згідно з написаним словом:
17 The flesh of thy saints have they cast out, and their blood have they shed round about Jerusalem, and there was none to bury them.	17 «Тіла святих твоїх і кров їхню розлили навкруги Єрусалиму, і нікому було їх поховати.»
18 Wherefore the fear and dread of them fell upon all the people, who said, There is neither truth nor righteousness in them; for they have broken the covenant and oath that they made.	18 Страх і жах напав на ввесь народ, що говорив: «Нема в них ні суду, ні правди, бо вони порушили угоду й присягу, що нею присягалися.»
19 After this, removed Bacchides from Jerusalem, and pitched his tents in Bezeth, where he sent and took many of the men that had forsaken him, and certain of the people also, and when he had slain them, he cast them into the great pit.	19 Тоді Вакхид відступив від Єрусалиму і, отаборившись у Визеті, звелів схопити багатьох із тих, що перейшли були до нього, а й деяких з народу, повбивав їх і вкинув у великий колодязь.
20 Then committed he the country to Alcimus, and left with him a power to aid him: so Bacchides went to the king.	20 Здавши край на Алкіма й зоставивши йому на допомогу військо, Вакхид вернувся до царя.
21 But Alcimus contended for the high priesthood.	21 Алкім боровся за первосвященство,
22 And unto him resorted all such as troubled the people, who, after they had gotten the land of Juda into their power, did much hurt in Israel.	22 і всі ті, що робили заколот у своєму народі, зібрались до нього, захопили юдейську землю й накоїли в Ізраїлі багато лиха.
23 Now when Judas saw all the mischief that Alcimus and his company had done among the Israelites, even above the heathen,	23 Побачив Юда усе те зло, яке Алкім із своїми прибічниками чинив в Ізраїлі, а яке перевищило те, що коїли погани,
24 He went out into all the coasts of Judea round about, and took vengeance of them that had revolted from him, so that they durst no more go forth into the country.	24 і став обходити всі юдейські місцевості, щоб помститися на мужах, які перебігли до ворога, і не дозволив їм більше робити наскоків на край.
25 On the other side, when Alcimus saw that Judas and his company had gotten the upper hand, and knew that he was not able to abide their force, he went again to the king, and said all the worst of them that he could.	25 Побачивши, що Юда з помічниками скріпився, Алкім зрозумів, що не зможе їм протистати. Повернувся отже до царя, й оскаржив їх у тяжких злочинах.
26 Then the king sent Nicanor, one of his honourable princes, a man that bare deadly hate unto Israel, with commandment to destroy the people.	26 Тоді цар послав Ніканора, одного з своїх найславніших начальників, що ненавидів Ізраїля і був його ворогом, і наказав йому винищити той народ.
27 So Nicanor came to Jerusalem with a great force; and sent unto Judas and his brethren deceitfully with friendly words, saying,	27 Прибув Ніканор у Єрусалим з великою силою і вислав до Юди та його братів послів з мирними, але підступними словами, кажучи:
28 Let there be no battle between me and you; I will come with a few men, that I may see you in peace.	28 «Чого нам битись між собою? Я прийду з невеличким супроводом, щоб вас зустрінути в мирі.»
29 He came therefore to Judas, and they saluted one another peaceably. Howbeit the enemies were prepared to take away Judas by violence.	29 Прийшов він до Юди, й обидва вони привітались мирно, але вояки були напоготові, щоб схопити Юду.
30 Which thing after it was known to Judas, to wit, that he came unto him with deceit, he was sore afraid of him, and would see his face no more.	30 Довідавсь Юда, що той прийшов із підступом до нього, і, налякавшись, не хотів більше його бачити.
31 Nicanor also, when he saw that his counsel was discovered, went out to fight against Judas beside Capharsalama:	31 Ніканор же здогадався, що його замисли відкрито, і двигнувся війною проти Юди біля Кафарсаламу.
32 Where there were slain of Nicanor's side about five thousand men, and the rest fled into the city of David.	32 У Ніканора полягло близько 500 чоловік, а решта втекла в Давидгород.
33 After this went Nicanor up to mount Sion, and there came out of the sanctuary certain of the priests and certain of the elders of the people, to salute him peaceably, and to shew him the burnt sacrifice that was offered for the king.	33 Після того Ніканор зійшов на Сіон-гору. Кілька священиків із храму й дехто з старших народу вийшли, щоб його привітати мирно й показати йому всепалення, що приносилося за царя.
34 But he mocked them, and laughed at them, and abused them shamefully, and spake proudly,	34 Та він, глузуючи, насміхався з них, збезчестив їх, говорив з ними згірдливо
35 And sware in his wrath, saying, Unless Judas and his host be now delivered into my hands, if ever I come again in safety, I will burn up this house: and with that he went out in a great rage.	35 й у гніві так поклявсь: «Як Юда з військом не буде сьогодні виданий мені у руки, то, коли повернуся переможцем, спалю дім цей.» І відійшов у великім гніві.
36 Then the priests entered in, and stood before the altar and the temple, weeping, and saying,	36 Священики повернулись і, ставши перед жертовником та святинею, почали плакати, кажучи:
37 Thou, O Lord, didst choose this house to be called by thy name, and to be a house of prayer and petition for thy people:	37 «Ти вибрав дім цей, щоб у ньому прикликувано твоє ім’я та щоб він був домом молитви й благання для твого народу.
38 Be avenged of this man and his host, and let them fall by the sword: remember their blasphemies, and suffer them not to continue any longer.	38 Пометися над цим чоловіком та над його військом: нехай від меча вони поляжуть. Згадай їхні богохульства, не дай щоб довше жили.»
39 So Nicanor went out of Jerusalem, and pitched his tents in Bethhoron, where an host out of Syria met him.	39 І вийшов Ніканор з Єрусалиму й отаборився біля Бетхорону, де приєдналось до нього сирійське військо.
40 But Judas pitched in Adasa with three thousand men, and there he prayed, saying,	40 А Юда розташував свій табір — 3000 чоловік — в Адасі й почав молитись:
41 O Lord, when they that were sent from the king of the Assyrians blasphemed, thine angel went out, and smote an hundred fourscore and five thousand of them.	41 «Коли посли асирійського царя стали богохулити, вийшов твій янгол і вбив 185 000.
42 Even so destroy thou this host before us this day, that the rest may know that he hath spoken blasphemously against thy sanctuary, and judge thou him according to his wickedness.	42 Отак розбий і нині перед нами оце військо, щоб інші знали, що він говорив богохульство на твою святиню. Суди його за його злобою!»
43 So the thirteenth day of the month Adar the hosts joined battle: but Nicanor's host was discomfited, and he himself was first slain in the battle.	43 Тринадцятого дня місяця Адара війська розпочали бій; військо Ніканора було розгромлене, і сам він поліг першим у бою.
44 Now when Nicanor's host saw that he was slain, they cast away their weapons, and fled.	44 Побачивши, що Ніканор упав, його вояки кинули зброю й повтікали.
45 Then they pursued after them a day's journey, from Adasa unto Gazera, sounding an alarm after them with their trumpets.	45 Юдеї цілий день гналися за ними, від Адаси аж до околиць Гезери, і сурмили позаду на сполох.
46 Whereupon they came forth out of all the towns of Judea round about, and closed them in; so that they, turning back upon them that pursued them, were all slain with the sword, and not one of them was left.	46 Скрізь, з усіх селищ Юдеї вийшли люди й напали на них, так що завернули їх знову проти погоні. Усі полягли від меча, ніхто з них не лишився.
47 Afterwards they took the spoils, and the prey, and smote off Nicanors head, and his right hand, which he stretched out so proudly, and brought them away, and hanged them up toward Jerusalem.	47 Тоді юдеї захопили перевелику здобич, відтяли Ніканорові голову і праву руку, що її гордо він простягнув був, і принесли в Єрусалим, щоб виставити напоказ.
48 For this cause the people rejoiced greatly, and they kept that day a day of great gladness.	48 Народ був дуже радий і святкував той день, немов великий день радощів.
49 Moreover they ordained to keep yearly this day, being the thirteenth of Adar.	49 І було схвалено святкувати той день щороку тринадцятого Адара.
50 Thus the land of Juda was in rest a little while.	50 Юдея на деякий. час зазнала спокою.