Livre de Job 6

JERUSALEM	Біблія
1 Job prit la parole et dit:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 Oh! Si l'on pouvait peser mon affliction, mettre sur une balance tous mes maux ensemble!	2 «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!
3 Mais c'est plus lourd que le sable des mers: aussi mes propos sont-ils irréfléchis.	3 Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.
4 Les flèches de Shaddaï en moi sont plantées, mon humeur boit leur venin et les terreurs de Dieu sont enligne contre moi.	4 Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.
5 Voit-on braire l'onagre auprès de l'herbe tendre, le boeuf mugir à portée du fourrage?	5 Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?
6 Un aliment fade se mange-t-il sans sel, le blanc de l'oeuf a-t-il quelque saveur?	6 Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?
7 Or ce que mon appétit se refuse à toucher, c'est là ma nourriture de malade.	7 Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.
8 Oh! que se réalise donc ma prière, que Dieu réponde à mon attente!	8 Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,
9 Que Lui consente à m'écraser, qu'il dégage sa main et me supprime!	9 коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!
10 J'aurai du moins cette consolation, ce sursaut de joie en de cruelles souffrances, de n'avoir pas renié lesdécrets du Saint.	10 Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!
11 Ai-je donc assez de force pour attendre? Voué à une telle fin, à quoi bon patienter?	11 Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?
12 Ma force est-elle celle du roc, ma chair est-elle de bronze?	12 Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?
13 Aurai-je pour appui le néant et tout secours n'a-t-il pas fui loin de moi?	13 Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?
14 Refuser la pitié à son prochain, c'est rejeter la crainte de Shaddaï.	14 Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.
15 Mes frères ont été décevants comme un torrent, comme le cours des torrents passagers.	15 Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,
16 La glace assombrit leurs eaux, au-dessus d'eux fond la neige,	16 від криги каламутних, | що на них купи снігу.
17 mais, dès la saison brûlante, ils tarissent, ils s'évanouissent sous l'ardeur du soleil.	17 Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.
18 Pour eux, les caravanes quittent les pistes, s'enfoncent dans le désert et s'y perdent.	18 За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.
19 Les caravanes de Téma les fixent des yeux, en eux espèrent les convois de Saba.	19 Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,
20 Leur confiance se voit déçue; arrivés près d'eux, ils restent confondus.	20 та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.
21 Tels vous êtes pour moi à cette heure: à ma vue, saisis d'effroi, vous prenez peur.	21 Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.
22 Vous ai-je donc dit: "Faites-moi tel don, offrez tel présent pour moi sur vos biens;	22 Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!
23 arrachez-moi à l'étreinte d'un oppresseur, délivrez-moi des mains d'un violent?"	23 З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! —
24 Instruisez-moi, alors je me tairai; montrez-moi en quoi j'ai pu errer.	24 Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!
25 On supporte sans peine des discours équitables, mais vos critiques, que visent-elles?	25 Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?
26 Prétendez-vous censurer des paroles, propos de désespoir qu'emporte le vent?	26 Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого — на вітер!
27 Vous iriez jusqu'à tirer au sort un orphelin, à faire bon marché de votre ami!	27 Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.
28 Allons, je vous en prie, regardez-moi! En face, je ne mentirai point.	28 Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!
29 Revenez, pas d'injustice; revenez, car je reste dans mon droit.	29 Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!
30 Y a-t-il du mal sur mes lèvres? Mon palais ne sait-il plus discerner l'infortune?	30 Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»