Ijob 3

EINHEITSUBERSETZUNG BIBEL	Біблія
1 Danach tat Ijob seinen Mund auf und verfluchte seinen Tag.	1 Після цього Іов розтулив уста й лихословив свій день.
2 Ijob ergriff das Wort und sprach:	2 Він почав говорити й мовив:
3 Ausgelöscht sei der Tag, an dem ich geboren bin, die Nacht, die sprach: Ein Mann ist empfangen.	3 «Нехай загине день, коли я народився | і ніч, що сказала: Зачався чоловік!
4 Jener Tag werde Finsternis, nie frage Gott von oben nach ihm, nicht leuchte über ihm des Tages Licht.	4 Той день хай стане тьмою, | хай Бог з висоти не згадує про нього, | нехай світло не сяє над ним,
5 Einfordern sollen ihn Dunkel und Finsternis, Gewölk über ihn sich lagern, Verfinsterung am Tag mache ihn schrecklich.	5 нехай його перекреслить тьма й тінь чорна, | нехай над ним повисне хмара, | нехай густий туман його збентежить.
6 Jene Nacht, das Dunkel raffe sie hinweg, sie reihe sich nicht in die Tage des Jahres, sie füge sich nicht zur Zahl der Monde.	6 А ніч оту хай ухопить темрява, | нехай не лічиться з днями року, | у місяців число нехай не входить!
7 Ja, diese Nacht sei unfruchtbar, kein Jubel komme auf in ihr.	7 Та ніч нехай буде безплідна, | радість до неї хай не завітає.
8 Verwünschen sollen sie die Verflucher der Tage, die es verstehen, den Levíatan zu wecken.	8 Хай проклянуть її ті, що проклинають день, | ті, що готові розбудити Левіятана.
9 Verfinstert seien ihrer Dämmerung Sterne; sie harre auf das Licht, jedoch umsonst; die Wimpern der Morgenröte schaue sie nicht.	9 Нехай померхнуть зорі її світанку, | нехай чекає світла, та даремно, | нехай повік зорі не бачить,
10 Denn sie hat die Pforten an meiner Mutter Leib nicht verschlossen, nicht das Leid verborgen vor meinen Augen.	10 тому що не замкнула | дверей мені в утробі | й горя від очей моїх не скрила.
11 Warum starb ich nicht vom Mutterschoß weg, kam ich aus dem Mutterleib und verschied nicht gleich?	11 Чому, вже у лоні матері, не вмер я, | як вийшов з утроби, не загинув?
12 Weshalb nur kamen Knie mir entgegen, wozu Brüste, dass ich daran trank?	12 Навіщо прийняли мене коліна? | Навіщо було мені ссати груди?
13 Still läge ich jetzt und könnte rasten, entschlafen wäre ich und hätte Ruhe	13 Тепер лежав би, спочивав би я, | спав би й мав би спокій
14 bei Königen, bei Ratsherren im Land, die Grabkammern für sich erbauten,	14 з царями й радниками краю, | які споруджують собі могили;
15 oder bei Fürsten, reich an Gold, die ihre Häuser mit Silber gefüllt.	15 або з князями, що мають золота багато | і що наповнюють свої палати сріблом;
16 Wie die verscharrte Fehlgeburt wäre ich nicht mehr, Kindern gleich, die das Licht nie geschaut.	16 і не було б мене, як закопаного викидня, | чи як немовляток, що не бачили світу.
17 Dort hören Frevler auf zu toben, dort ruhen aus, deren Kraft erschöpft ist.	17 Там не шаліють більше злочинці, | там спочивають знеможені,
18 Auch Gefangene sind frei von Sorgen, hören nicht mehr die Stimme des Treibers.	18 там же спокійні в’язні, | не чують крику посіпаки.
19 Klein und Groß ist dort beisammen, der Sklave ist frei von seinem Herrn.	19 Малий, великий, там вони обидва, | і раб від свого пана вільний.
20 Warum schenkt er dem Elenden Licht und Leben denen, die verbittert sind?	20 Пощо дає він світло бідоласі, | і життя тим, яким на серці гірко?
21 Sie warten auf den Tod, der nicht kommt, sie suchen ihn mehr als verborgene Schätze.	21 Тим, що виглядають смерти, а її немає, | тим, що шукають її більш, ніж скарбів;
22 Sie würden sich freuen über einen Hügel; fänden sie ein Grab, sie würden frohlocken.	22 тим, що радіють без міри, | веселяться, коли знайдуть домовину!
23 Wozu Licht für den Mann auf verborgenem Weg, den Gott von allen Seiten einschließt?	23 Людині, що її дорога закрита, | що її Бог огородив навколо?
24 Bevor ich noch esse, kommt mir das Seufzen, wie Wasser strömen meine Klagen hin.	24 Зідхання стало мені хлібом, | як вода, линуть мої скарги,
25 Was mich erschreckte, das kam über mich, wovor mir bangte, das traf mich auch.	25 бо страх, якого я побоювався, напав на мене, | і те, чого лякавсь я, надійшло на мене.
26 Noch hatte ich nicht Frieden, nicht Rast, nicht Ruhe, fiel neues Ungemach mich an.	26 Нема мені ні миру, ні спокою, | нема відради, прийшов на мене клопіт.»