Hebrews 1

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 God, who, at sundry times and in divers manners, spoke in times past to the fathers by the prophets, last of all,	1 Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків.
2 In these days hath spoken to us by his Son, whom he hath appointed heir of all things, by whom also he made the world.	2 За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки.
3 Who being the brightness of his glory, and the figure of his substance, and upholding all things by the word of his power, making purgation of sins, sitteth on the right hand of the majesty on high.	3 Він — відблиск його слави, образ його істоти, — підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині,
4 Being made so much better than the angels, as he hath inherited a more excellent name than they.	4 ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім’я.
5 For to which of the angels hath he said at any time, Thou art my Son, to day have I begotten thee? And again, I will be to him a Father, and he shall be to me a Son?	5 Кому бо з ангелів він коли мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе?» І ще: «Я буду йому за Отця, а він буде мені за Сина?»
6 And again, when he bringeth in the first begotten into the world, he saith: And let all the angels of God adore him.	6 Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.»
7 And to the angels indeed he saith: He that maketh his angels spirits, and his ministers a flame of fire.	7 А щодо ангелів мовить: «Той, хто вітри своїми вісниками вчиняє, а полум’я вогненне — слугами своїми.»
8 But to the Son: Thy throne, O God, is for ever and ever: a sceptre of justice is the sceptre of thy kingdom.	8 А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти — берло твого царства.
9 Thou hast loved justice, and hated iniquity: therefore God, thy God, hath anointed thee with the oil of gladness above thy fellows.	9 Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости понад твоїх співучасників.»
10 And: Thou in the beginning, O Lord, didst found the earth: and the works of thy hands are the heavens.	10 І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса — діло рук твоїх.
11 They shall perish, but thou shalt continue: and they shall all grow old as a garment.	11 Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються.
12 And as a vesture shalt thou change them, and they shall be changed: but thou art the selfsame, and thy years shall not fail.	12 Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж — той самий, і літа твої не скінчаться.»
13 But to which of the angels said he at any time: Sit on my right hand, until I make thy enemies thy footstool?	13 До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?»
14 Are they not all ministering spirits, sent to minister for them, who shall receive the inheritance of salvation?	14 Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?