John 18

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 When Jesus had said these things, he went forth with his disciples over the brook Cedron, where there was a garden, into which he entered with his disciples.	1 Промовивши це, вийшов Ісус із своїми учнями на той бік Кедрон-потоку, де був сад, куди увійшли він та його учні.
2 And Judas also, who betrayed him, knew the place; because Jesus had often resorted thither together with his disciples.	2 Юда ж, який його зрадив, знав також те місце, Ісус бо та учні його часто там збиралися.
3 Judas therefore having received a band of soldiers and servants from the chief priests and the Pharisees, cometh thither with lanterns and torches and weapons.	3 Узявши, отже, Юда відділ війська і первосвященицьких та фарисейських слуг, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами та зброєю.
4 Jesus therefore, knowing all things that should come upon him, went forth, and said to them: Whom seek ye?	4 Ісус же, знаючи все, що мало з ним статися, вийшов і мовив до них: «Кого шукаєте?»
5 They answered him: Jesus of Nazareth. Jesus saith to them: I am he. And Judas also, who betrayed him, stood with them.	5 «Ісуса Назарянина», відповіли ті. «Це я», каже їм Ісус. Стояв же і Юда з ними, який його зрадив.
6 As soon therefore as he had said to them: I am he; they went backward, and fell to the ground.	6 І коли він їм сказав: «Це я!» — подалися назад і припали до землі.
7 Again therefore he asked them: Whom seek ye? And they said, Jesus of Nazareth.	7 Тож він спитав їх ще раз: «Кого бо шукаєте?» А вони: «Ісуса Назарянина.»
8 Jesus answered, I have told you that I am he. If therefore you seek me, let these go their way.	8 «Сказав же вам, — озвавсь Ісус, — що то я. Коли, отже, шукаєте мене, то відпустіть оцих, щоб ішли собі»; —
9 That the word might be fulfilled which he said: Of them whom thou hast given me, I have not lost any one.	9 щоб слово те здійснилось, яке був вирік: «З-поміж тих, що їх ти передав мені, не погубив я ні одного.»
10 Then Simon Peter, having a sword, drew it, and struck the servant of the high priest, and cut off his right ear. And the name of the servant was Malchus.	10 Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши первосвященикового слугу, відрубав йому праве вухо. Малхом звали того слугу.
11 Jesus therefore said to Peter: Put up thy sword into the scabbard. The chalice which my Father hath given me, shall I not drink it?	11 Але Ісус озвався до Петра: «Сховай меч у піхву! Чашу, яку дав мені Отець, — чи не мав би я її пити?»
12 Then the band and the tribune, and the servants of the Jews, took Jesus, and bound him:	12 Тоді військовий відділ, тисяцький та юдейські слуги схопили Ісуса і, зв’язавши його,
13 And they led him away to Annas first, for he was father in law to Caiphas, who was the high priest of that year.	13 повели спершу до Анни: цей бо був тесть Каяфи, що був первосвящеником того року.
14 Now Caiphas was he who had given the counsel to the Jews: That it was expedient that one man should die for the people.	14 А був же то той самий Каяфа, який дав був пораду юдеям: «Ліпше, щоб за народ помер один чоловік.»
15 And Simon Peter followed Jesus, and so did another disciple. And that disciple was known to the high priest, and went in with Jesus into the court of the high priest.	15 За Ісусом же слідував Симон Петро з ще іншим учнем. А що учень той знаний був первосвященикові, то й увійшов він у двір первосвященика з Ісусом.
16 But Peter stood at the door without. The other disciple therefore, who was known to the high priest, went out, and spoke to the portress, and brought in Peter.	16 Петро ж стояв надворі біля дверей. Той інший, знаний первосвященикові учень, вийшов, промовив до одвірної слугині та й увів Петра.
17 The maid therefore that was portress, saith to Peter: Art not thou also one of this man's disciples? He saith: I am not.	17 Слугиня ж одвірна й каже до Петра: «Чи й ти не з учнів отого чоловіка?» — «Ні», відрік той.
18 Now the servants and ministers stood at a fire of coals, because it was cold, and warmed themselves. And with them was Peter also, standing, and warming himself.	18 Слуги і сторожа, що вогонь розклали, стояли там і грілися, було бо холодно. Отож і Петро стояв там з ними та грівся.
19 The high priest therefore asked Jesus of his disciples, and of his doctrine.	19 І спитав первосвященик Ісуса про його учнів і про його навчання.
20 Jesus answered him: I have spoken openly to the world: I have always taught in the synagogue, and in the temple, whither all the Jews resort; and in secret I have spoken nothing.	20 Ісус же відказав йому: «Говорив я світові отверто. Завжди навчав я у синагозі й у храмі, де сходяться усі юдеї. Нічого не говорив я потайки.
21 Why asketh thou me? ask them who have heard what I have spoken unto them: behold they know what things I have said.	21 Чому мене запитуєш? Спитай он тих, що чули, що я до них промовляв. Вони бо знають, що говорив я.»
22 And when he had said these things, one of the servants standing by, gave Jesus a blow, saying: Answerest thou the high priest so?	22 На ті слова один із сторожі, який стояв там, ударив в обличчя Ісуса, кажучи: «Ось так відказуєш первосвященикові?»
23 Jesus answered him: If I have spoken evil, give testimony of the evil; but if well, why strikest thou me?	23 Озвався ж Ісус до нього: «Якщо я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б’єш мене?»
24 And Annas sent him bound to Caiphas the high priest.	24 І відіслав його Анна зв’язаного до первосвященика Каяфи.
25 And Simon Peter was standing, and warming himself. They said therefore to him: Art not thou also one of his disciples? He denied it, and said: I am not.	25 А стояв там Симон Петро і грівся. От і мовили до нього: «Чи і ти не з його учнів?» І відрікся той, і відказав: «Ні!»
26 One of the servants of the high priest (a kinsman to him whose ear Peter cut off) saith to him: Did I not see thee in the garden with him?	26 Каже тоді один із первосвященикових слуг, родич того, якому Петро відрубав вухо: «Чи ж не тебе я бачив у саду з ним?»
27 Again therefore Peter denied; and immediately the cock crew.	27 Тоді Петро відрікся ще раз. І зараз же півень запіяв!
28 Then they led Jesus from Caiphas to the governor's hall. And it was morning; and they went not into the hall, that they might not be defiled, but that they might eat the pasch.	28 Повели тоді Ісуса від Каяфи у Преторію. Був же ранок. Та не ввійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а й могти їсти пасху.
29 Pilate therefore went out to them, and said: What accusation bring you against this man?	29 Вийшов тоді до них Пилат і промовив: «Яке оскарження принесли ви на цього чоловіка?»
30 They answered, and said to him: If he were not a malefactor, we would not have delivered him up to thee.	30 А ті йому кричать у відповідь: «Якби не був з нього злочинець, не передавали б ми його тобі!»
31 Pilate therefore said to them: Take him you, and judge him according to your law. The Jews therefore said to him: It is not lawful for us to put any man to death;	31 Тож каже їм Пилат: «То беріть собі його ви і судіть за вашим законом.» Юдеї ж йому: «Не дозволено нам нікого вбивати!» —
32 That the word of Jesus might be fulfilled, which he said, signifying what death he should die.	32 Щоб здійснилося слово Ісуса, що сказав, вказуючи, якою смертю має вмерти.
33 Pilate therefore went into the hall again, and called Jesus, and said to him: Art thou the king of the Jews?	33 І ввійшов Пилат знов у преторію, закликав Ісуса і каже до нього: «Ти цар юдейський?»
34 Jesus answered: Sayest thou this thing of thyself, or have others told it thee of me?	34 Ісус же у відповідь: «Кажеш те від себе, а чи інші про мене так тобі оповіли?»
35 Pilate answered: Am I a Jew? Thy own nation, and the chief priests, have delivered thee up to me: what hast thou done?	35 «Хіба ж я юдей? — озвався Пилат. — Народ твій і первосвященики передали тебе мені. Що ти таке зробив?»
36 Jesus answered: My kingdom is not of this world. If my kingdom were of this world, my servants would certainly strive that I should not be delivered to the Jews: but now my kingdom is not from hence.	36 «Царство моє не від світу цього, — відрік Ісус. — Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство.»
37 Pilate therefore said to him: Art thou a king then? Jesus answered: Thou sayest that I am a king. For this was I born, and for this came I into the world; that I should give testimony to the truth. Every one that is of the truth, heareth my voice.	37 «То ти таки цар?» — мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій.»
38 Pilate saith to him: What is truth? And when he said this, he went out again to the Jews, and saith to them: I find no cause in him.	38 «Що таке — істина?» — озвався Пилат до нього. І сказавши те, вийшов знов до юдеїв і каже до них: «Жадної провини не знаходжу я на ньому.
39 But you have a custom that I should release one unto you at the pasch: will you, therefore, that I release unto you the king of the Jews?	39 Є у вас, однак, звичай, щоб на Пасху відпустив я вам одного. Тож хочете, щоб я вам юдейського царя відпустив?»
40 Then cried they all again, saying: Not this man, but Barabbas. Now Barabbas was a robber.	40 «Ні, не його!» — знову, закричали ті, — але Варавву!» А був же Варавва розбійник.