Матей 9

¹ Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто.

² І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: «Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.»

³ Та тут деякі з книжників заговорили між собою: «Він хулить.»

⁴ Ісус, знавши їхні думки, каже: «Чого лукаве думаєте в серцях ваших?

⁵ Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, — чи сказати: Встань і ходи!

⁶ Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати», — каже розслабленому: «Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.»

⁷ Встав той і пішов до свого дому.

⁸ Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.

⁹ Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: «Іди за мною!» Той устав і пішов слідом за ним.

¹⁰ Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями.

¹¹ Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: «Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?»

¹² Почувши те, озвався: «Здорові не потребують лікаря, лише хворі.

¹³ Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.»

¹⁵ Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?»

¹⁵ Ісус відповів їм: «Чиж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити.

¹⁶ Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша.

¹⁷ І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться.»

¹⁸ Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: «Дочка моя тількищо померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе.»

¹⁹ Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його.

²⁰ І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі.

²¹ Казала бо сама до себе: «Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю.»

²² Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: «Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.» І видужала жінка від тієї ж години.

²³ А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану,

²⁴ сказав: «Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.» І насміхалися з нього.

²⁵ Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало.

²⁶ Чутка про це розійшлась по всій тій країні.

²⁷ І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: «Помилуй нас, сину Давидів!»

²⁸ І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» — «Так, Господи!» — кажуть йому ті.

²⁹ Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: «Нехай вам станеться за вашою вірою!»

³⁰ І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: «Глядіть, щоб ніхто не знав про це.»

³¹ Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні.

³² А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий.

³³ Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!»

³⁴ Фарисеї ж говорили: «Він виганяє бісів князем бісівським!»

³⁵ Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу.

³⁶ Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха.

³⁷ Тоді він каже своїм учням: «Жнива великі, та робітників мало.

³⁸ Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.»