Mateo 27

BIBLIA	Біблія
1 Llegada la mañana, todos los sumos sacerdotes y los ancianos del pueblo celebraron consejo contra Jesús para darle muerte.	1 Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити.
2 Y después de atarle, le llevaron y le entregaron al procurador Pilato.	2 І зв’язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові.
3 Entonces Judas, el que le entregó, viendo que había sido condenado, fue acosado por el remordimiento, y devolvió las treinta monedas de plata a los sumos sacerdotes y a los ancianos,	3 Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим.
4 diciendo: «Pequé entregando sangre inocente». Ellos dijeron: «A nosotros, ¿qué? Tú verás».	4 «Згрішив я», — сказав, — «видавши кров невинну.» Ті ж відповіли: «Що нам до того? Ти побачиш!»
5 El tiró las monedas en el Santuario; después se retiró y fue y se ahorcó.	5 Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився.
6 Los sumos sacerdotes recogieron las monedas y dijeron: «No es lícito echarlas en el tesoro de las ofrendas, porque son precio de sangre».	6 Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: «Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.»
7 Y después de deliberar, compraron con ellas el Campo del Alfarero como lugar de sepultura para los forasteros.	7 Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців.
8 Por esta razón ese campo se llamó «Campo de Sangre», hasta hoy.	8 Тому це поле й досі зветься Полем Крови.
9 Entonces se cumplió el oráculo del profeta Jeremías: «Y tomaron las treinta monedas de plata, cantidad en que fue apreciado aquel a quien pusieron precio algunos hijos de Israel,	9 Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: «І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля,
10 y las dieron por el Campo del Alfarero, según lo que me ordenó el Señor».	10 і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.»
11 Jesús compareció ante el procurador, y el procurador le preguntó: «¿Eres tú el Rey de los judíos?» Respondió Jesús: «Sí, tú lo dices».	11 Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: «Ти цар юдейський?» Ісус відповів: «Ти кажеш.»
12 Y, mientras los sumos sacerdotes y los ancianos le acusaban, no respondió nada.	12 Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого.
13 Entonces le dice Pilato: «¿No oyes de cuántas cosas te acusan?»	13 Тоді Пилат каже до нього: «Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?»
14 Pero él a nada respondió, de suerte que el procurador estaba muy sorprendido.	14 А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.
15 Cada Fiesta, el procurador solía conceder al pueblo la libertad de un preso, el que quisieran.	15 На свято звик був правитель відпускати народові одного в’язня, якого вони хотіли.
16 Tenían a la sazón un preso famoso, llamado Barrabás.	16 Був же тоді визначний в’язень, що звавсь Варавва.
17 Y cuando ellos estaban reunidos, les dijo Pilato: «¿A quién queréis que os suelte, a Barrabás o a Jesús, el llamado Cristo?»,	17 А коли вони зібралися, Пилат каже до них: «Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?»
18 pues sabía que le habían entregado por envidia.	18 Знав бо він добре, що вони з зависти видали його.
19 Mientras él estaba sentado en el tribunal, le mandó a decir su mujer: «No te metas con ese justo, porque hoy he sufrido mucho en sueños por su causa».	19 І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: «Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.»
20 Pero los sumos sacerdotes y los ancianos lograron persuadir a la gente que pidiese la libertad de Barrabás y la muerte de Jesús.	20 Та первосвященики й старші намовили народ, — просити за Варавву, а Ісуса — видати на смерть.
21 Y cuando el procurador les dijo: «¿A cuál de los dos queréis que os suelte?», respondieron: «¡A Barrabás!»	21 Заговорив правитель і сказав їм: «Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?» Ті відповіли: «Варавву.»
22 Díceles Pilato: «Y ¿qué voy a hacer con Jesús, el llamado Cristo?» Y todos a una: «¡Sea crucificado!» -	22 Каже до них Пилат: «А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?» Усі відповіли: «Нехай буде розіп’ятий!»
23 «Pero ¿qué mal ha hecho?», preguntó Pilato. Mas ellos seguían gritando con más fuerza: «¡Sea crucificado!»	23 Спитав він: «Що злого вчинив він?» Вони ж ще більше заходилися кричати: «Нехай буде розіп’ятий!»
24 Entonces Pilato, viendo que nada adelantaba, sino que más bien se promovía tumulto, tomó agua y se lavó las manos delante de la gente diciendo: «Inocente soy de la sangre de este justo. Vosotros veréis».	24 Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: «Я невинний крови праведника цього; ви побачите.»
25 Y todo el pueblo respondió: «¡Su sangre sobre nosotros y sobre nuestros hijos!»	25 Увесь же народ відповів, кажучи: «Кров його на нас і на наших дітях!»
26 Entonces, les soltó a Barrabás; y a Jesús, después de azotarle, se lo entregó para que fuera crucificado.	26 Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп’яття.
27 Entonces los soldados del procurador llevaron consigo a Jesús al pretorio y reunieron alrededor de él a toda la cohorte.	27 Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту
28 Le desnudaron y le echaron encima un manto de púrpura;	28 і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ
29 y, trenzando una corona de espinas, se la pusieron sobre su cabeza, y en su mano derecha una caña; y doblando la rodilla delante de él, le hacían burla diciendo: «¡Salve, Rey de los judíos!»;	29 і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: «Радуйся, царю юдейський!»
30 y después de escupirle, cogieron la caña y le golpeaban en la cabeza.	30 І плювали на нього, брали тростину й били його по голові.
31 Cuando se hubieron burlado de él, le quitaron el manto, le pusieron sus ropas y le llevaron a crucificarle.	31 А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп’яття.
32 Al salir, encontraron a un hombre de Cirene llamado Simón, y le obligaron a llevar su cruz.	32 Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест його.
33 Llegados a un lugar llamado Gólgota, esto es, «Calvario»,	33 Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати «Череп-місце»,
34 le dieron a beber vino mezclado con hiel; pero él, después de probarlo, no quiso beberlo.	34 дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити.
35 Una vez que le crucificaron, se repartieron sus vestidos, echando a suertes.	35 Ті ж, що розп’яли його, поділили його одежу, кинувши жереб.
36 Y se quedaron sentados allí para custodiarle.	36 А потім сіли, щоб його стерегти там.
37 Sobre su cabeza pusieron, por escrito, la causa de su condena: «Este es Jesús, el Rey de los judíos».	37 Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: «Це Ісус — Цар Юдейський.»
38 Y al mismo tiempo que a él crucifican a dos salteadores, uno a la derecha y otro a la izquierda.	38 Тоді розіп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39 Los que pasaban por allí le insultaban, meneando la cabeza y diciendo:	39 Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами,
40 «Tú que destruyes el Santuario y en tres días lo levantas, ¡sálvate a ti mismo, si eres Hijo de Dios, y baja de la cruz!»	40 кажучи: «Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!»
41 Igualmente los sumos sacerdotes junto con los escribas y los ancianos se burlaban de él diciendo:	41 Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши:
42 «A otros salvó y a sí mismo no puede salvarse. Rey de Israel es: que baje ahora de la cruz, y creeremos en él.	42 «Інших спасав, — себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього.
43 Ha puesto su confianza en Dios; que le salve ahora, si es que de verdad le quiere; ya que dijo: “Soy Hijo de Dios.”»	43 Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я — Син Божий.»
44 De la misma manera le injuriaban también los salteadores crucificados con él.	44 Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його.
45 Desde la hora sexta hubo oscuridad sobre toda la tierra hasta la hora nona.	45 Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години.
46 Y alrededor de la hora nona clamó Jesús con fuerte voz: «¡Elí, Elí! ¿lemá sabactaní?», esto es: «¡Dios mío, Dios mío! ¿por qué me has abandonado?»	46 А близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: «Елі Елі, лема савах-тані», — тобто: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?»
47 Al oírlo algunos de los que estaban allí decían: «A Elías llama éste».	47 Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Він Іллю кличе».
48 Y enseguida uno de ellos fue corriendo a tomar una esponja, la empapó en vinagre y, sujetándola a una caña, le ofrecía de beber.	48 І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити.
49 Pero los otros dijeron: «Deja, vamos a ver si viene Elías a salvarle».	49 Інші ж казали: «Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.»
50 Pero Jesús, dando de nuevo un fuerte grito, exhaló el espíritu.	50 А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа.
51 En esto, el velo del Santuario se rasgó en dos, de arriba abajo; tembló la tierra y las rocas se hendieron.	51 І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались;
52 Se abrieron los sepulcros, y muchos cuerpos de santos difuntos resucitaron.	52 гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали,
53 Y, saliendo de los sepulcros después de la resurrección de él, entraron en la Ciudad Santa y se aparecieron a muchos.	53 і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились.
54 Por su parte, el centurión y los que con él estaban guardando a Jesús, al ver el terremoto y lo que pasaba, se llenaron de miedo y dijeron: «Verdaderamente éste era Hijo de Dios».	54 А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: «Це справді був Син Божий!»
55 Había allí muchas mujeres mirando desde lejos, aquellas que habían seguido a Jesús desde Galilea para servirle.	55 Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували:
56 Entre ellas estaban María Magdalena, María la madre de Santiago y de José, y la madre de los hijos de Zebedeo.	56 між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.
57 Al atardecer, vino un hombre rico de Arimatea, llamado José, que se había hecho también discípulo de Jesús.	57 Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса;
58 Se presentó a Pilato y pidió el cuerpo de Jesús. Entonces Pilato dio orden de que se le entregase.	58 Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло.
59 José tomó el cuerpo, lo envolvió en una sábana limpia	59 Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й
60 y lo puso en su sepulcro nuevo que había hecho excavar en la roca; luego, hizo rodar una gran piedra hasta la entrada del sepulcro y se fue.	60 поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.
61 Estaban allí María Magdalena y la otra María, sentadas frente al sepulcro.	61 А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.
62 Al otro día, el siguiente a la Preparación, los sumos sacerdotes y los fariseos se reunieron ante Pilato	62 На другий день, що після п’ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть:
63 y le dijeron: «Señor, recordamos que ese impostor dijo cuando aún vivía: “A los tres días resucitaré.”	63 «Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.
64 Manda, pues, que quede asegurado el sepulcro hasta el tercer día, no sea que vengan sus discípulos, lo roben y digan luego al pueblo: “Resucitó de entre los muertos”, y la última impostura sea peor que la primera».	64 Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.»
65 Pilato les dijo: «Tenéis una guardia. Id, aseguradlo como sabéis».	65 Пилат каже до них: «Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.»
66 Ellos fueron y aseguraron el sepulcro, sellando la piedra y poniendo la guardia.	66 Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу.