Giobbe 3

BIBBIA TINTORI	Біблія
1 Allora Giobbe, aperta la sua bocca, maledisse il suo giorno,	1 Після цього Іов розтулив уста й лихословив свій день.
2 e disse:	2 Він почав говорити й мовив:
3 « Perisca il giorno in cui io nacqui, e la notte in cui fu detto: E' stato concepito un uomo.	3 «Нехай загине день, коли я народився | і ніч, що сказала: Зачався чоловік!
4 Quel giorno si cangi in tenebre, non ne tenga conto Dio dall'alto, non sia rischiarato dalla luce.	4 Той день хай стане тьмою, | хай Бог з висоти не згадує про нього, | нехай світло не сяє над ним,
5 Lo ricopran le tenebre e l'ombra di morte, lo ravvolga la caligine, sia oppresso dall'amarezza.	5 нехай його перекреслить тьма й тінь чорна, | нехай над ним повисне хмара, | нехай густий туман його збентежить.
6 Un turbine tenebroso porti via quella notte, non sia contata fra i giorni dell'anno, non entri nel computo dei mesi.	6 А ніч оту хай ухопить темрява, | нехай не лічиться з днями року, | у місяців число нехай не входить!
7 Quella notte resti sola, non sia degna di lode.	7 Та ніч нехай буде безплідна, | радість до неї хай не завітає.
8 La maledicano quelli che imprecano al giorno, quelli esperti nel suscitare il Leviatan.	8 Хай проклянуть її ті, що проклинають день, | ті, що готові розбудити Левіятана.
9 Siano oscurate le stelle dalla sua caligine, aspetti e non veda la luce, nè lo spuntar della nascente aurora;	9 Нехай померхнуть зорі її світанку, | нехай чекає світла, та даремно, | нехай повік зорі не бачить,
10 perchè non chiuse il seno che mi portò, nè tolse gli affanni dal mio sguardo.	10 тому що не замкнула | дверей мені в утробі | й горя від очей моїх не скрила.
11 Perchè non morii nel seno materno? Perchè appena uscitone non spirai?	11 Чому, вже у лоні матері, не вмер я, | як вийшов з утроби, не загинув?
12 Perchè fui accolto sulle ginocchia? Perchè allattato alle mammelle?	12 Навіщо прийняли мене коліна? | Навіщо було мені ссати груди?
13 Ora me la dormirei taciturno, riposerei nel mio sonno,	13 Тепер лежав би, спочивав би я, | спав би й мав би спокій
14 coi re e cogli arbitri del mondo che si fabbricano solitudini,	14 з царями й радниками краю, | які споруджують собі могили;
15 coi principi carichi d'oro che riempiono d'argento le loro case.	15 або з князями, що мають золота багато | і що наповнюють свої палати сріблом;
16 O non sarei, come un aborto nascosto, e come quelli che concepiti, non videro la luce.	16 і не було б мене, як закопаного викидня, | чи як немовляток, що не бачили світу.
17 Là i malvagi cessano d'agitarsi, là riposano gli spossati.	17 Там не шаліють більше злочинці, | там спочивають знеможені,
18 Quelli che erano insieme incatenati, son senza noie, non sentendo più la voce dell'aguzzino.	18 там же спокійні в’язні, | не чують крику посіпаки.
19 Vi sono il piccolo e il grande, e il servo è libero dal suo padrone.	19 Малий, великий, там вони обидва, | і раб від свого пана вільний.
20 perchè fu data la luce all'infelice, e la vita a quelli che han l'anima nell'amarezza,	20 Пощо дає він світло бідоласі, | і життя тим, яким на серці гірко?
21 che aspettano la morte e non viene, la cercano come un tesoro,	21 Тим, що виглядають смерти, а її немає, | тим, що шукають її більш, ніж скарбів;
22 O si rallegrano grandemente quando han trovato un sepolcro?	22 тим, що радіють без міри, | веселяться, коли знайдуть домовину!
23 ad un uomo la via del quale è nascosta e che Dio circonda di tenebre?	23 Людині, що її дорога закрита, | що її Бог огородив навколо?
24 Prima di mangiare io sospiro, e come acque inondanti sono i miei ruggiti;	24 Зідхання стало мені хлібом, | як вода, линуть мої скарги,
25 Perchè il male ch'io paventava m'ha incolto, e quello di cui temevo m'è accaduto.	25 бо страх, якого я побоювався, напав на мене, | і те, чого лякавсь я, надійшло на мене.
26 E forse, non dissimulai, non tacqui, non mi detti pace? Eppure è piombata sopra di me l'indignazione ».	26 Нема мені ні миру, ні спокою, | нема відради, прийшов на мене клопіт.»