Giobbe 29

BIBBIA TINTORI	Біблія
1 poi Giobbe, ripigliando il suo discorso, disse:	1 І повів Іов далі свою мову і сказав:
2 « Chi mi darà di tornare come nei mesi di prima, come nei mesi in cui Dio mi proteggeva?	2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, | як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,
3 Quando la sua lampada splendeva sopra il mio capo, e alla sua luce io camminavo nelle tenebre?	3 коли над головою в мене сяяв його світич, | коли при його світлі я ходив у пітьмі!
4 come fui nei giorni della mia giovinezza, allorché Dio come amico stava nella mia tenda?	4 Такий, як за днів осени моєї, | коли Бог вітав над моїм наметом,
5 Quando era con me l'Onnipotente e intorno a me i miei figli?	5 коли Всевишній був іще зо мною | і круг мене були мої діти;
6 Quando io lavavo i miei piedi nel burro e la roccia mi fluiva rivi d'olio?	6 коли у молоці купались мої ноги, | і скеля точила потоками олію!
7 Quando io me ne andavo alla porta della città e mi preparavano un seggio sulla piazza?	7 Як я, було, виходив до брами в місті, | встановлював мій ослін на майдані,
8 I giovani, alvedermi, si ritiravano, i vecchi s'alzavano e rimanevano in piedi.	8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, | старі ж уставали — і залишалися стояти.
9 I principi cessavano di parlare e mettevano il dito alla bocca.	9 Вельможі стримувались від розмови, | на уста клали собі руку.
10 I grandi rattenevano la loro voce e la loro lingua s'attaccava al palato.	10 І голос старшин тихнув, | язик їхній прилипав до піднебіння.
11 Chi sentiva parlar di me mi chiamava beato, chi mi vedeva mi rendeva testimonianza.	11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; | око, що мене бачило, свідчило про мене.
12 Perchè io avevo liberato il povero che gridava (soccorso), l'orfano privo di aiuto.	12 Я бо рятував убогого, що кликав, | і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.
13 La benedizione di chi stava per perire veniva sopra di me e io consolavo il cuore della vedova.	13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, | і серцю вдовиці я давав відраду.
14 Mi rivestii di giustizia, l'equità fu come il mio manto e il mio diadema.	14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; | право моє було, мов мантія і корона.
15 Ero l'occhio del cieco, il piede dello zoppo;	15 Я був сліпому оком, | кульгавому я був ногами!
16 ero il padre dei poveri e studiavo a fondo la causa da me non conosciuta.	16 Я батьком був для вбогих, | я розглядав невідомого справу.
17 Rompevo le ganasce all'iniquo, e strappavo dai suoi denti la preda,	17 Я торощив щелепи злому, | з зубів у нього виривав здобич.
18 e dicevo: Morrò nel mio piccolo nido e come la palma moltiplicherò i miei giorni;	18 Я думав собі: Умру старим! | Днів моїх, як піску, буде багато.
19 la mia radice si stende lungo le acque e la rugiada si poserà sui miei rami;	19 Мій корінь буде при воді відкритий, | роса у мене на галуззі заночує.
20 si rinnovellerà sempre la mia gloria, il mio arco si rinforzerà nella mia mano.	20 Слава моя завжди буде відновлятись, | лук мій зміцніє в руці у мене.
21 Quelli che mi ascoltavano aspettavano il mio parere e in silenzio stavano a sentire il mio consiglio.	21 Вони мене слухали уважно | — замовкали, коли я їм радив.
22 Dopo le mie parole nessuno fiatava. I miei discorsi stillavano sopra di loro (come rugiada).	22 По моїй мові не говорили більше, | — крапля по краплі спадало на них моє слово.
23 Essi m'aspettavano come la pioggia, aprivan la loro bocca come alla pioggia della tarda stagione.	23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, | і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.
24 Se qualche volta loro sorridevo, non arrivavano a crederlo, e la luce del mio volto non cadeva per terra.	24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, | — веселости з мого обличчя не проганяли.
25 Se mi piaceva andar tra loro, avevo il primo posto, e, sebbene vi stessi come un re in mezzo alle schiere, ero il consolatore degli afflitti ».	25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. | Я жив, неначе цар при війську; | куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»