Lettera agli Efesini - מכתב לאפסים 23

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 וַיָּקָם כָּל־קְהָלָם וַיּוֹלִיכֻהוּ אֶל־פִּילָטוֹס	1 Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.
2 וַיָּחֵלּוּ לְדַבֵּר עָלָיו שִׂטְנָה לֵאמֹר אֶת־זֶה מָצָאנוּ מֵסִית אֶת־הָעָם וּמֹנֵעַ אֹתוֹ מִתֵּת מַס אֶל־הַקֵּיסַר בְּאָמְרוֹ כִּי הוּא מֶלֶךְ הַמָּשִׁיחַ	2 І заходились його винуватити, кажучи «Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він — Христос-Цар.»
3 וַיִּשְׁאָלֵהוּ פִילָטוֹס לֵאמֹר הַאַתָּה הוּא מֶלֶךְ הַיְּהוּדִים וַיַּעַן אֹתוֹ וַיֹּאמֶר אַתָּה אָמָרְתָּ	3 Пилат спитав його «Ти цар юдейський» А Ісус у відповідь сказав до нього «Ти кажеш.»
4 וַיֹּאמֶר פִּילָטוֹס אֶל־רָאשֵׁי הַכֹּהֲנִים וְאֶל־הֲמוֹן הָעָם לֹא־מָצָאתִי דְבַר־אָשָׁם בָּאִישׁ הַזֶּה	4 Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби «Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.»
5 וְהֵם הִתְאַמְּצוּ לְדַבֵּר מַדִּיחַ הוּא אֶת־הָעָם בְּלַמְּדוֹ בְּכָל־יְהוּדָה הָחֵל מִן־הַגָּלִיל וְעַד־הֵנָּה	5 Вони ж наполягали і кричали «Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.»
6 וַיְהִי כִּשְׁמֹעַ פִּילָטוֹס אֶת־שֵׁם הַגָּלִיל וַיִּשְׁאַל אִם־הוּא אִישׁ גְּלִילִי	6 Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;
7 וְכַאֲשֶׁר יָדַע כִּי־מִמֶּמְשֶׁלֶת הוֹרְדוֹס הוּא שְׁלָחוֹ אֶל־הוֹרְדוֹס אֲשֶׁר הָיָה גַם־הוּא בִּירוּשָׁלַיִם בַּיָּמִים הָאֵלֶּה	7 а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
8 וַיִּשְׂמַח הוֹרְדוֹס עַד־מְאֹד כִּרְאוֹתוֹ אֶת־יֵשׁוּעַ כִּי מִיָּמִים רַבִּים אִוָּה לִרְאֹת אֹתוֹ עַל כִּי־שָׁמַע אֶת־שָׁמְעוֹ וַיְקַו לִרְאֹת אוֹת אֲשֶׁר יַעֲשֶׂה	8 Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.
9 וַיֶּרֶב לִשְׁאֹל אוֹתוֹ וְהוּא לֹא־הֵשִׁיב אֹתוֹ דָּבָר	9 Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.
10 וַיַּעַמְדוּ הַכֹּהֲנִים הַגְּדוֹלִים וְהַסּוֹפְרִים וַיִּתְחַזְּקוּ לְדַבֵּר עָלָיו שִׂטְנָה	10 Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.
11 וַיִּבֶז אֹתוֹ הוֹרְדוֹס עִם־צִבְאוֹתָיו וַיְהָתֶל־בּוֹ וַיַּלְבֵּשׁ אוֹתוֹ בֶּגֶד פְּאֵר וַיִּשְׁלָחֵהוּ אֶל־פִּילָטוֹס	11 Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.
12 בַּיּוֹם הַהוּא נִהְיוּ פִּילָטוֹס וְהוֹרְדוֹס לְאֹהֲבִים יַחְדָּו כִּי מִלְּפָנִים אֵיבָה הָיְתָה בֵינֹתָם	12 І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували/
13 וַיִּקְרָא פִילָטוֹס אֶת־רָאשֵׁי הַכֹּהֲנִים וְאֶת־הַשָּׂרִים וְאֶת־הָעָם	13 Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,
14 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם הֲבֵאתֶם לְפָנַי אֶת־הָאִישׁ הַזֶּה כְּמֵסִית אֶת־הָעָם וְהִנֵּה אֲנִי חֲקַרְתִּיו לְעֵינֵיכֶם וְלֹא מָצָאתִי בָאִישׁ הַזֶּה אַשְׁמַת־מְאוּמָה מִן־הַדְּבָרִים אֲשֶׁר אַתֶּם טוֹעֲנִים עָלָיו	14 Пилат промовив до них «Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.
15 וְגַם־הוֹרְדוֹס לֹא מָצָא כִּי שָׁלַחְתִּי אֶתְכֶם אֵלָיו הֱשִׁיבוֹ אֵלֵינוּ וְהִנֵּה אֵין־בּוֹ חֵטְא מִשְׁפַּט־מָוֶת	15 Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.
16 עַל־כֵּן אֲיַסְּרֶנּוּ וְאֶפְטְרֶנּוּ	16 Тож я його покараю і відпущу.»
17 וְעָלָיו הָיָה לִפְטֹר לָהֶם אִישׁ אֶחָד בִּימֵי הֶחָג	17 Треба ж було їм одного випустити з-за празника.
18 וַיִּצְעֲקוּ כָל־הֲמוֹנָם וַיֹּאמְרוּ הָסֵר אֶת־זֶה וּפְטָר לָנוּ אֵת בַּר־אַבָּא	18 Та вони всі разом закричали «Убий цього, а відпусти нам Варавву!»
19 וְהוּא הָיָה מֻשְׁלָךְ בֵּית הָאֲסוּרִים עַל־דְּבַר מֶרֶד אֲשֶׁר־נִהְיָה בָעִיר וְעַל־דְּבַר רָצַח	19 Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в’язницю.
20 וַיֹּסֶף פִּילָטוֹס לָשֵׂאת קוֹלוֹ כִּי חָפֵץ לִפְטֹר אֶת־יֵשׁוּעַ	20 Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.
21 וְהֵמָּה צָעֲקוּ אֵלָיו לֵאמֹר הַצְלֵב אוֹתוֹ הַצְלֵב	21 Та вони закричали «Розіпни, розіпни його!»
22 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם פַּעַם שְׁלִישִׁית מָה אֵפוֹא עָשָׂה זֶה רָעָה כָּל־אַשְׁמַת מָוֶת לֹא־מָצָאתִי בוֹ עַל־כֵּן אֲיַסְּרֶנּוּ וְאֶפְטְרֶנּוּ	22 І втретє він до них промовив «Яке ж бо зло вчинив він Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.»
23 וַיִּפְצְרוּ בוֹ בְּקוֹל גָּדוֹל וַיְבַקְשׁוּ כִּי יִצָּלֵב וַיֶּחֱזַק קוֹלָם וְקוֹל הַכֹּהֲנִים הַגְּדוֹלִים	23 Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп’яти. І крик їхній переміг.
24 וַיִּגְזֹר פִּילָטוֹס כִּי תֵעָשֶׂה בַּקָּשָׁתָם	24 Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.
25 וַיִּפְטֹר לָהֶם אֶת־הַמֻּשְׁלָךְ בֵּית הָאֲסוּרִים עַל־דְּבַר־מֶרֶד וָרֶצַח אֵת אֲשֶׁר שָׁאָלוּ וְאֶת־יֵשׁוּעַ מָסַר לִרְצוֹנָם	25 І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.
26 וְכַאֲשֶׁר הוֹלִיכֻהוּ מִשָּׁם וַיַּחֲזִיקוּ בְּאִישׁ אֶחָד הַבָּא מִן־הַשָּׂדֶה וּשְׁמוֹ שִׁמְעוֹן אִישׁ קוּרִינִי וַיָּשִׂימוּ עָלָיו אֶת־הַצְּלָב לָשֵׂאת אַחֲרֵי יֵשׁוּעַ	26 І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
27 וַיֵּלְכוּ אַחֲרָיו הֲמוֹן עַם־רָב וַהֲמוֹן נָשִׁים וְהֵנָּה סֹפְדוֹת וּמְקוֹנְנוֹת עָלָיו	27 Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.
28 וַיִּפֶן יֵשׁוּעַ וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶן בְּנוֹת יְרוּשָׁלַיִם אַל־תִּבְכֶּינָה עָלַי כִּי אִם־עַל־נַפְשְׁכֶן בְּכֶינָה וְעַל־בְּנֵיכֶן	28 Ісус же обернувся до них і сказав «Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!
29 כִּי הִנֵּה יָמִים בָּאִים וְאָמְרוּ אַשְׁרֵי הָעֲקָרוֹת וְאַשְׁרֵי הַמֵּעַיִם אֲשֶׁר לֹא יָלָדוּ וְהַשָּׁדַיִם אֲשֶׁר לֹא הֵינִיקוּ	29 Бо ось настануть дні, коли скажуть Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.
30 אָז יָחֵלּוּ לֵאמֹר אֶל־הֶהָרִים נִפְלוּ עָלֵינוּ וְאֶל־הַגְּבָעוֹת כַּסּוּנוּ	30 Тоді почнуть вони горам казати Впадьте на нас! — і горбам Покрийте нас!
31 כִּי אִם־יַעֲשֹוּ כָזֹאת בָּעֵץ הַלָּח מַה־יֵּעָשֶׂה בַּיָּבֵשׁ	31 Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде»
32 וְגַם־שְׁנַיִם אֲחֵרִים אַנְשֵׁי בְלִיַּעַל מוּצָאִים אִתּוֹ לַמָּוֶת	32 З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
33 וַיְהִי כַּאֲשֶׁר בָּאוּ אֶל־הַמָּקוֹם הַנִּקְרָא גֻּלְגָּלְתָּא וַיִּצְלְבוּ אֹתוֹ שָׁם וְאֶת־אַנְשֵׁי הַבְּלִיַּעַל זֶה לִימִינוֹ וְזֶה לִשְׂמֹאלוֹ	33 І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.
34 וַיֹּאמֶר יֵשׁוּעַ אָבִי סְלַח לָהֶם כִּי לֹא־יָדְעוּ מָה הֵם עֹשִׂים וַיְחַלְּקוּ בְגָדָיו לָהֶם וַיַּפִּילוּ גּוֹרָל	34 Ісус же сказав «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.» Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.
35 וְהָעָם עֹמֵד שָׁם וְרֹאֶה וַיִּלְעֲגוּ־לוֹ הַשָּׂרִים לֵאמֹר אֶת־אֲחֵרִים הוֹשִׁיעַ יוֹשַׁע־נָא אֶת־נַפְשׁוֹ אִם־הוּא הַמָּשִׁיחַ בְּחִיר הָאֱלֹהִים	35 Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи «Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він — Месія Божий, Вибраний!»
36 וַיְהָתֵלּוּ בוֹ אַנְשֵׁי הַצָּבָא וַיִּגְּשׁוּ וַיָּבִיאוּ לוֹ חֹמֶץ	36 Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет,
37 וַיֹּאמְרוּ אִם־אַתָּה הוּא מֶלֶךְ הַיְּהוּדִים הוֹשַׁע אֶת־נַפְשְׁךָ	37 примовляли «Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!»
38 וְגַם־כָּתוּב הָיָה מִמַּעַל לוֹ בִּכְתָב יְוָנִי וְרוֹמִי וְעִבְרִי זֶה הוּא מֶלֶךְ הַיְּהוּדִים
39 וְאֶחָד מֵאַנְשֵׁי הַבְּלִיַּעַל הַתְּלוּיִם גִּדְּפוֹ לֵאמֹר הֲלֹא אַתָּה הַמָּשִׁיחַ הוֹשַׁע אֶת־עַצְמְךָ וְאֹתָנוּ	39 Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи «Хіба ти не Христос Спаси себе і нас!»
40 וַיַּעַן הָאַחֵר וַיִּגְעַר־בּוֹ לֵאמֹר הַאֵינְךָ יָרֵא אֶת־הָאֱלֹהִים בִּהְיוֹתְךָ בְּעֶצֶם הָעֹנֶשׁ הַזֶּה	40 А другий, озвавшися, скартав його й мовив «Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару
41 וְהֵן אֲנַחְנוּ בוֹ כַּמִּשְׁפָּט כִּי לָקַחְנוּ כְּפִי מַעֲשֵׂינוּ אֲבָל זֶה לֹא־עָשָׂה מְאוּמָה רָע	41 Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.»
42 וַיֹּאמֶר אֶל־יֵשׁוּעַ זָכְרֵנִי־נָא אֲדֹנִי בְּבֹאֲךָ בְּמַלְכוּתֶךָ	42 І додав «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.»
43 וַיֹּאמֶר יֵשׁוּעַ אֵלָיו אָמֵן אֹמֵר אֲנִי לְךָ כִּי הַיּוֹם תִּהְיֶה עִמָּדִי בְּגַן־עֵדֶן	43 Сказав (Ісус) до нього «Істинно кажу тобі Сьогодні будеш зо мною в раї.»
44 וַיְהִי כַּשָּׁעָה הַשִּׁשִּׁית וְהִנֵּה־חשֶׁךְ עַל־כָּל־הָאָרֶץ עַד הַשָּׁעָה הַתְּשִׁיעִית	44 Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години,
45 וַיֶּחְשַׁךְ הַשָּׁמֶשׁ וַתִּקָּרַע פָּרֹכֶת הַהֵיכָל לִשְׁנַיִם קְרָעִים	45 бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.
46 וַיִּקְרָא יֵשׁוּעַ בְּקוֹל גָּדוֹל וַיֹּאמֶר אָבִי בְּיָדְךָ אַפְקִיד רוּחִי וּבְאָמְרוֹ זֹאת נָפַח נַפְשׁוֹ	46 Ісус закликав сильним голосом «Отче, у твої руки віддаю духа мого!» Сказавши це, він віддав духа.
47 וַיַּרְא שַׂר־הַמֵּאָה אֵת אֲשֶׁר נִהְיָתָה וַיִּתֵּן כָּבוֹד לֵאלֹהִים לֵאמֹר אָכֵן הָאִישׁ הַזֶּה צַדִּיק הָיָה	47 Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи «Справді цей чоловік був праведний.»
48 וְכָל־הֲמוֹן הָעָם אֲשֶׁר הִתְאַסְּפוּ יַחַד לַמַּרְאֶה הַזֶּה בְּהַבִּיטָם אֶל־כָּל־אֲשֶׁר נַעֲשָׂה תּוֹפְפוּ עַל־לִבְבֵיהֶם וַיָּשׁוּבוּ	48 Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б’ючи себе у груди.
49 וְכָל־מְיֻדָּעָיו עָמְדוּ מֵרָחוֹק וְגַם־הַנָּשִׁים אֲשֶׁר הָלְכוּ אִתּוֹ מִן־הַגָּלִיל וְעֵינֵיהֶן רֹאוֹת אֶת־אֵלֶּה	49 Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.
50 וְהִנֵּה־אִישׁ וּשְׁמוֹ יוֹסֵף וְהוּא מִן־הַיֹּעֲצִים אִישׁ טוֹב וְצַדִּיק מִן־הָרָמָתַיִם עִיר הַיְּהוּדִים	50 І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, — людина добра й праведна,
51 אֲשֶׁר לֹא־הִסְכִּים לַעֲצָתָם וּלְפָעֳלָם וּמְחַכֶּה גַם־הוּא לְמַלְכוּת הָאֱלֹהִים	51 що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;
52 וַיִּגַּשׁ אֶל־פִּילָטוֹס וַיִּשְׁאַל מִמֶּנּוּ אֵת גְּוִיַּת יֵשׁוּעַ	52 цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса.
53 וַיּוֹרֵד אֹתָהּ וַיִּכְרְכֶהָ בִסְדִינִים וַיְשִׂימֶהָ בְקֶבֶר חָצוּב בַּסֶּלַע אֲשֶׁר טֶרֶם הוּשַׂם־בּוֹ אָדָם	53 Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.
54 וְיוֹם עֶרֶב שַׁבָּת הָיָה וְהַשַּׁבָּת הִגִּיעָה	54 День цей був п’ятниця, і вже заходила субота.
55 וַתֵּלַכְנָה אַחֲרָיו מִן־הַנָּשִׁים אֲשֶׁר בָּאוּ אִתּוֹ מִן־הַגָּלִיל וַתֶּחֱזֶינָה אֶת־הַקֶּבֶר וְאֵת אֲשֶׁר הוּשַׂם־בּוֹ גְּוִיָּתוֹ	55 Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.
56 וְאַחֲרֵי שׁוּבָן הֵכִינוּ בְּשָׂמִים וּמִרְקָחוֹת וּבַשַּׁבָּת שָׁבְתוּ כְּפִי הַמִּצְוָה	56 Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.