Shir ha-Shirim (שיר השירים ) - Cantico dei Cantici 19

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 וַיַּעַן אִיֹּוב וַיֹּאמַר	1 Заговорив Іов і мовив:
2 עַד־אָנָה תֹּוגְיוּן נַפְשִׁי וּתְדַכְּאוּנַנִי בְמִלִּים	2 «Докіль ви будете смутити мою душу, | промовами, мене пригноблювати?
3 זֶה עֶשֶׂר פְּעָמִים תַּכְלִימוּנִי לֹא־תֵבֹשׁוּ תַּהְכְּרוּ־לִי	3 Оце вже десять раз мене ви образили, | і не стидаєтесь мене зневажати.
4 וְאַף־אָמְנָם שָׁגִיתִי אִתִּי תָּלִין מְשׁוּגָתִי	4 Коли я справді завинив, | то провина моя на мені зостанеться.
5 אִם־אָמְנָם עָלַי תַּגְדִּילוּ וְתֹוכִיחוּ עָלַי חֶרְפָּתִּי	5 Коли вам справді любо величатись надо мною | та закидати мені мою ганьбу,
6 דְּעוּ־אֵפֹו כִּי־אֱלֹוהַּ עִוְּתָנִי וּמְצוּדֹו עָלַי הִקִּיף	6 то знайте, що Бог мене придавив, | обвів мене навколо сіткою своєю.
7 הֵן אֶצְעַק חָמָס וְלֹא אֵעָנֶה אֲשַׁוַּע וְאֵין מִשְׁפָּט	7 Як закричу: Насилля! — ніхто не чує; | коли закличу — немає суду!
8 אָרְחִי גָדַר וְלֹא אֶעֱבֹור וְעַל נְתִיבֹותַי חֹשֶׁךְ יָשִׂים	8 Загородив мені дорогу, перейти не можу; | і на стежки мої поклав пітьму.
9 כְּבֹודִי מֵעָלַי הִפְשִׁיט וַיָּסַר עֲטֶרֶת רֹאשִׁי	9 Здер з мене мою славу, | вінець ізняв з голови у мене.
10 יִתְּצֵנִי סָבִיב וָאֵלַךְ וַיַּסַּע כָּעֵץ תִּקְוָתִי	10 Руйнує мене навкруги, я пропадаю; | неначе дерево, надію в мене вириває.
11 וַיַּחַר עָלַי אַפֹּו וַיַּחְשְׁבֵנִי לֹו כְצָרָיו	11 Палає гнівом проти мене, | за ворога собі вважає.
12 יַחַד ׀ יָבֹאוּ גְדוּדָיו וַיָּסֹלּוּ עָלַי דַּרְכָּם וַיַּחֲנוּ סָבִיב לְאָהֳלִי	12 Його загони купою прибули, | насипали дорогу проти мене | й облягли кругом намет мій.
13 אַחַי מֵעָלַי הִרְחִיק וְיֹדְעַי אַךְ־זָרוּ מִמֶּנִּי	13 Братів моїх він віддалив від мене, | і мої знайомі відчужилися від мене.
14 חָדְלוּ קְרֹובָי וּמְיֻדָּעַי שְׁכֵחוּנִי	14
15 גָּרֵי בֵיתִי וְאַמְהֹתַי לְזָר תַּחְשְׁבֻנִי נָכְרִי הָיִיתִי בְעֵינֵיהֶם	15 Мої домашні й мої слугині мене вважають за чужинця, | я зайдою в їхніх очах зробився.
16 לְעַבְדִּי קָרָאתִי וְלֹא יַעֲנֶה בְּמֹו־פִי אֶתְחַנֶּן־לֹו	16 Кличу мого слугу — не відповідає, | хоч я і власними устами його прошу.
17 רוּחִי זָרָה לְאִשְׁתִּי וְחַנֹּתִי לִבְנֵי בִטְנִי	17 Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона,
18 גַּם־עֲוִילִים מָאֲסוּ בִי אָקוּמָה וַיְדַבְּרוּ־בִי	18 а й малі діти мене зневажають. | Як підведусь, вони глузують з мене.
19 תִּעֲבוּנִי כָּל־מְתֵי סֹודִי וְזֶה־אָהַבְתִּי נֶהְפְּכוּ־בִי	19 Гордують мною усі мої найсердечніші друзі; | а ті, що я любив, обернулись проти мене.
20 בְּעֹורִי וּבִבְשָׂרִי דָּבְקָה עַצְמִי וָאֶתְמַלְּטָה בְּעֹור שִׁנָּי	20 Тіло у мене згнило в моїй шкірі, | а кості мої вистають з-під шкіри, як зуби.
21 חָנֻּנִי חָנֻּנִי אַתֶּם רֵעָי כִּי יַד־אֱלֹוהַּ נָגְעָה בִּי	21 Змилуйтеся, змилуйтесь надо мною, мої друзі, | бо рука Божа мене доторкнулась!
22 לָמָּה תִּרְדְּפֻנִי כְמֹו־אֵל וּמִבְּשָׂרִי לֹא תִשְׂבָּעוּ	22 Чому, як Бог, женетеся за мною, | не насичуєтеся моїм тілом?
23 מִי־יִתֵּן אֵפֹו וְיִכָּתְבוּן מִלָּי מִי־יִתֵּן בַּסֵּפֶר וְיֻחָקוּ	23 О, якби мої слова були записані, | якби вони були вириті на міді!
24 בְּעֵט־בַּרְזֶל וְעֹפָרֶת לָעַד בַּצּוּר יֵחָצְבוּן	24 Різцем залізним і олив’яним | видовбані у скелі повіки!
25 וַאֲנִי יָדַעְתִּי גֹּאֲלִי חָי וְאַחֲרֹון עַל־עָפָר יָקוּם	25 Я знаю — Захисник мій живе, | і останнім він устане над порохом.
26 וְאַחַר עֹורִי נִקְּפוּ־זֹאת וּמִבְּשָׂרִי אֶחֱזֶה אֱלֹוהַּ	26 Позбавлений навіть шкіри, я встану; | і в моїм тілі побачу Бога.
27 אֲשֶׁר אֲנִי ׀ אֶחֱזֶה־לִּי וְעֵינַי רָאוּ וְלֹא־זָר כָּלוּ כִלְיֹתַי בְּחֵקִי	27 Я сам його узрю, очі мої побачать, | а не хтось інший; | серце у мене в грудях ниє!
28 כִּי תֹאמְרוּ מַה־נִּרְדָּף־לֹו וְשֹׁרֶשׁ דָּבָר נִמְצָא־בִי	28 Якщо ви мислите: За що б нам його переслідувати, | яку зачіпку знайти нам на нього? —
29 גּוּרוּ לָכֶם ׀ מִפְּנֵי־חֶרֶב כִּי־חֵמָה עֲוֹנֹות חָרֶב לְמַעַן תֵּדְעוּן [שַׁדִּין כ] (שַׁדּוּן׃ ק) ס	29 то бійтеся меча для себе, | бо гнів проти провин палає, | щоб знали, що суд буде.»