ΙΩΒ - Giobbe - Job 32

LXX	Біблія
1 ησυχασαν δε και οι τρεις φιλοι αυτου ετι αντειπειν ιωβ ην γαρ ιωβ δικαιος εναντιον αυτων	1 Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах,
2 ωργισθη δε ελιους ο του βαραχιηλ ο βουζιτης εκ της συγγενειας ραμ της αυσιτιδος χωρας ωργισθη δε τω ιωβ σφοδρα διοτι απεφηνεν εαυτον δικαιον εναντιον κυριου	2 тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога.
3 και κατα των τριων δε φιλων ωργισθη σφοδρα διοτι ουκ ηδυνηθησαν αποκριθηναι αντιθετα ιωβ και εθεντο αυτον ειναι ασεβη	3 На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова.
4 ελιους δε υπεμεινεν δουναι αποκρισιν ιωβ οτι πρεσβυτεροι αυτου εισιν ημεραις	4 Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком.
5 και ειδεν ελιους οτι ουκ εστιν αποκρισις εν στοματι των τριων ανδρων και εθυμωθη οργη αυτου	5 Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом,
6 υπολαβων δε ελιους ο του βαραχιηλ ο βουζιτης ειπεν νεωτερος μεν ειμι τω χρονω υμεις δε εστε πρεσβυτεροι διο ησυχασα φοβηθεις του υμιν αναγγειλαι την εμαυτου επιστημην	6 От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже, | тому я наляканий, боявся | висловити вам мою думку.
7 ειπα δε οτι ο χρονος εστιν ο λαλων εν πολλοις δε ετεσιν οιδασιν σοφιαν	7 Я собі думав: Хай дні говорять, | і літа многі хай покажуть мудрість!
8 αλλα πνευμα εστιν εν βροτοις πνοη δε παντοκρατορος εστιν η διδασκουσα	8 То Божий дух у людині, | Всесильного надхнення їх урозумляє.
9 ουχ οι πολυχρονιοι εισιν σοφοι ουδ' οι γεροντες οιδασιν κριμα	9 Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі, | і не старі вже й розуміють правду.
10 διο ειπα ακουσατε μου και αναγγελω υμιν α οιδα	10 Тому й кажу: Мене послухай! | Оповіщу і я, що знаю!
11 ενωτιζεσθε μου τα ρηματα ερω γαρ υμων ακουοντων αχρι ου ετασητε λογους	11 Ось я чекав слів ваших, | вслуховувавсь у ваші міркування. | Тоді, як ви шукали слів,
12 και μεχρι υμων συνησω και ιδου ουκ ην τω ιωβ ελεγχων ανταποκρινομενος ρηματα αυτου εξ υμων	12 я пильно уважав на вас, | і ось ніхто Іовові не перечить, | ніхто з вас не відповідає на його промови.
13 ινα μη ειπητε ευρομεν σοφιαν κυριω προσθεμενοι	13 Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість; | Бог нас навчає, не людина!
14 ανθρωπω δε επετρεψατε λαλησαι τοιαυτα ρηματα	14 Тому я не так сперечатися буду, | я відповім йому не вашими словами.
15 επτοηθησαν ουκ απεκριθησαν ετι επαλαιωσαν εξ αυτων λογους	15 Збентежені, не відповідали більше, | слів їм забракло.
16 υπεμεινα ου γαρ ελαλησαν οτι εστησαν ουκ απεκριθησαν	16 І я чекав; але що не говорять, | що стоять і не відповідають більше, —
17 υπολαβων δε ελιους λεγει	17 то відповім і я по змозі, | оповіщу і я, що знаю.
18 παλιν λαλησω πληρης γαρ ειμι ρηματων ολεκει γαρ με το πνευμα της γαστρος	18 Повний бо слів я, | мене спонукує дух усередині.
19 η δε γαστηρ μου ωσπερ ασκος γλευκους ζεων δεδεμενος η ωσπερ φυσητηρ χαλκεως ερρηγως	19 Нутро моє, немов вино без стоку, | що нові міхи розриває.
20 λαλησω ινα αναπαυσωμαι ανοιξας τα χειλη	20 Я виговорюсь, легше мені стане; | розтулю мого рота й відкажу.
21 ανθρωπον γαρ ου μη αισχυνθω αλλα μην ουδε βροτον ου μη εντραπω	21 Я не зважатиму ні на чию особу, | лестити не буду нікому;
22 ου γαρ επισταμαι θαυμασαι προσωπον ει δε μη και εμε σητες εδονται	22 лестити бо й не вмію: | інакше бо умить мене вбив би Творець мій.»