ΙΩΒ - Giobbe - Job 30

LXX	Біблія
1 νυνι δε κατεγελασαν μου ελαχιστοι νυν νουθετουσιν με εν μερει ων εξουδενουν πατερας αυτων ους ουχ ηγησαμην ειναι αξιους κυνων των εμων νομαδων	1 «А тепер глузують з мене менші віком від мене, | яких батьками я нехтував занадто, | щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
2 και γε ισχυς χειρων αυτων ινα τι μοι επ' αυτους απωλετο συντελεια	2 Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася? | Міць їхня ж цілковито заниділа.
3 εν ενδεια και λιμω αγονος οι φευγοντες ανυδρον εχθες συνοχην και ταλαιπωριαν	3 З-за браку страви та страшного голоду | вони гризли у степу коріння; | їхня мати — пустка та пустиня.
4 οι περικλωντες αλιμα επι ηχουντι οιτινες αλιμα ην αυτων τα σιτα ατιμοι δε και πεφαυλισμενοι ενδεεις παντος αγαθου οι και ριζας ξυλων εμασωντο υπο λιμου μεγαλου	4 Вони мальвію й листя на кущах збирали, | коріння з дроку — це хліб їхній.
5 επανεστησαν μοι κλεπται	5 Їх із громади проганяли, | на них гукали, наче на злодіїв.
6 ων οι οικοι αυτων ησαν τρωγλαι πετρων	6 Вони жили у байраках при потоках, | у земних печерах та по скелях.
7 ανα μεσον ευηχων βοησονται οι υπο φρυγανα αγρια διητωντο	7 Вони ревіли поміж кущами, | під будяками тулилися в купу.
8 αφρονων υιοι και ατιμων ονομα και κλεος εσβεσμενον απο γης	8 Рід упосліджених, нащадки безіменних, | вигнані з землі!
9 νυνι δε κιθαρα εγω ειμι αυτων και εμε θρυλημα εχουσιν	9 І нині я став їхньою піснею, | зробився байкою їхньою!
10 εβδελυξαντο δε με αποσταντες μακραν απο δε προσωπου μου ουκ εφεισαντο πτυελον
11 ανοιξας γαρ φαρετραν αυτου εκακωσεν με και χαλινον του προσωπου μου εξαπεστειλαν
12 επι δεξιων βλαστου επανεστησαν ποδα αυτων εξετειναν και ωδοποιησαν επ' εμε τριβους απωλειας αυτων	12 Праворуч від мене підводиться ота наволоч, | у петлю спрямовує мої ноги | і вимощує путь свою згубну проти мене.
13 εξετριβησαν τριβοι μου εξεδυσεν γαρ μου την στολην	13 Вони зіпсували мені стежку на мою погибель; | вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
14 βελεσιν αυτου κατηκοντισεν με κεχρηται μοι ως βουλεται εν οδυναις πεφυρμαι	14 Мов крізь пролом широкий, прибувають, | викочуються з-під руїн.
15 επιστρεφονται δε μου αι οδυναι ωχετο μου η ελπις ωσπερ πνευμα και ωσπερ νεφος η σωτηρια μου	15 Великий страх напав на мене, | вітром розвіялася моя гідність, | і щастя моє зникло, немов хмара.
16 και νυν επ' εμε εκχυθησεται η ψυχη μου εχουσιν δε με ημεραι οδυνων	16 І душа моя нині ниє в мені, | дні смутку мене посіли.
17 νυκτι δε μου τα οστα συγκεκαυται τα δε νευρα μου διαλελυται	17 Уночі крутить мені у костях, | жили мої не дають мені спочити.
18 εν πολλη ισχυι επελαβετο μου της στολης ωσπερ το περιστομιον του χιτωνος μου περιεσχεν με	18 Він потужно схопив мене за одежу, | мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
19 ηγησαι δε με ισα πηλω εν γη και σποδω μου η μερις	19 кинув мене в болото, | і я взявся попелом та пилом.
20 κεκραγα δε προς σε και ουκ εισακουεις μου εστησαν και κατενοησαν με	20 Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш; | встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.
21 επεβης δε μοι ανελεημονως χειρι κραταια με εμαστιγωσας	21 Став єси до мене жорстоким, | твоєю сильною рукою мене бичуєш.
22 εταξας δε με εν οδυναις και απερριψας με απο σωτηριας	22 Здіймаєш мене вітром летіти, | в бурі спускаєш мене вниз водою.
23 οιδα γαρ οτι θανατος με εκτριψει οικια γαρ παντι θνητω γη	23 Знаю, що ти ведеш мене до смерти, | дому, де збираються всі живучі.
24 ει γαρ οφελον δυναιμην εμαυτον χειρωσασθαι η δεηθεις γε ετερου και ποιησει μοι τουτο	24 Але я не здіймав руки на сіромаху, | як він кричав до мене у своєму горі.
25 εγω δε επι παντι αδυνατω εκλαυσα εστεναξα δε ιδων ανδρα εν αναγκαις	25 Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко? | Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
26 εγω δε επεχων αγαθοις ιδου συνηντησαν μοι μαλλον ημεραι κακων	26 Я сподівався щастя — і прийшло лихо; | я чекав світла — і наступила пітьма!
27 η κοιλια μου εξεζεσεν και ου σιωπησεται προεφθασαν με ημεραι πτωχειας	27 Нутро моє кипить, не угаває: | дні смутку надійшли на мене.
28 στενων πεπορευμαι ανευ φιμου εστηκα δε εν εκκλησια κεκραγως	28 Ввесь ходжу почорнілий, без сонця; | встаю, кричу серед громади.
29 αδελφος γεγονα σειρηνων εταιρος δε στρουθων	29 Братом зробився я шакалам, | і приятелем струсям.
30 το δε δερμα μου εσκοτωται μεγαλως τα δε οστα μου απο καυματος	30 Шкіра на мені почорніла, | кості мої горять від жару.
31 απεβη δε εις παθος μου η κιθαρα ο δε ψαλμος μου εις κλαυθμον εμοι	31 Цитра моя голосить, | сопілка моя плаче.»