Job 14

KING JAMES BIBLE	Біблія
1 Man that is born of a woman is of few days, and full of trouble.	1 «Чоловік, що родиться від жінки, | віком короткий і тривоги повний.
2 He cometh forth like a flower, and is cut down: he fleeth also as a shadow, and continueth not.	2 Зростає, немов квітка, і в’яне, | і біжить тінню без упинку!
3 And dost thou open thine eyes upon such an one, and bringest me into judgment with thee?	3 І на такого відкриваєш твої очі, | тягнеш на суд із собою?
4 Who can bring a clean thing out of an unclean? not one.	4 Хто з нечистого може зробити чисте? | Ніхто!
5 Seeing his days are determined, the number of his months are with thee, thou hast appointed his bounds that he cannot pass;	5 Коли йому дні визначені, | число місяців його тобі відоме, | ти викреслив йому межу, якої він не переступить,
6 Turn from him, that he may rest, till he shall accomplish, as an hireling, his day.	6 то відверни від нього твої очі, залиш його, | покіль, як той поденник, він не скінчить дня свого.
7 For there is hope of a tree, if it be cut down, that it will sprout again, and that the tender branch thereof will not cease.	7 І дерево має надію; | воно, хоч зрубане, ще відродиться, | і пагінці його рости не перестануть.
8 Though the root thereof wax old in the earth, and the stock thereof die in the ground;
9 Yet through the scent of water it will bud, and bring forth boughs like a plant.	9 але, скоро воно почує воду, знов зазеленіє | і поросте галуззям, наче молоденьке.
10 But man dieth, and wasteth away: yea, man giveth up the ghost, and where is he?	10 А людина вмирає і лежить бездушна; | людина йде на той світ, — і де вона?
11 As the waters fail from the sea, and the flood decayeth and drieth up:	11 Води зникають з моря, | ріки стають сухими, сохнуть;
12 So man lieth down, and riseth not: till the heavens be no more, they shall not awake, nor be raised out of their sleep.	12 отак людина ляже і не встане; | покіль не щезнуть небеса, — не пробудиться,| не підведеться від сну свого.
13 O that thou wouldest hide me in the grave, that thou wouldest keep me secret, until thy wrath be past, that thou wouldest appoint me a set time, and remember me!	13 Коли б уже ти сховав мене в Шеолі, | укрив мене, поки перейде гнів твій, | призначив мені строк — потім згадати про мене!
14 If a man die, shall he live again? all the days of my appointed time will I wait, till my change come.	14 Коли хтось умре, хіба оживе знову? | Я б дожидав увесь час моєї служби, і аж поки не прийшла б для мене заміна.
15 Thou shalt call, and I will answer thee: thou wilt have a desire to the work of thine hands.	15 Ти кликнув би, і я тобі відповів би, | ти прагнув би діла рук твоїх.
16 For now thou numberest my steps: dost thou not watch over my sin?	16 Замість, як нині, рахувати мої кроки, | ти не вважав би більше на гріх мій!
17 My transgression is sealed up in a bag, and thou sewest up mine iniquity.	17 І запечатаний у торбинці був би мій переступ, | мою провину ти перекреслив би!
18 And surely the mountain falling cometh to nought, and the rock is removed out of his place.	18 Та ба! Як гора падає, валиться, | і скеля зо свого місця сходить,
19 The waters wear the stones: thou washest away the things which grow out of the dust of the earth; and thou destroyest the hope of man.	19 води каміння витирають, | злива змиває з землі порох, | так ти чоловіка надію нищиш.
20 Thou prevailest for ever against him, and he passeth: thou changest his countenance, and sendest him away.	20 Кидаєшся на нього постійно, і він зникає, | змінюєш вид його і відсилаєш.
21 His sons come to honour, and he knoweth it not; and they are brought low, but he perceiveth it not of them.	21 Чи в честі його діти, він не знає, | чи в ганьбі, він не помічає.
22 But his flesh upon him shall have pain, and his soul within him shall mourn.	22 Він тільки відчуває біль свого тіла, | і його душа над ним самим ридає.»