ΠΑΡΟΙΜΙΑΙ - Proverbi - Proverbs 5

GREEK BIBLE	Біблія
1 Υιε μου, προσεχε εις την σοφιαν μου, κλινον το ωτιον σου εις την συνεσιν μου?	1 Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, | прихили ухо твоє до розуму мого:
2 δια να τηρης φρονησιν και τα χειλη σου να φυλαττωσι γνωσιν.	2 щоб ти зберіг собі розсудок, | і щоб наука уста твої зберегла.
3 Διοτι τα χειλη της αλλοτριας γυναικος σταζουσιν ως κηρηθρα μελιτος, και ο ουρανισκος αυτης ειναι μαλακωτερος ελαιου?	3 Бо мед із уст чужої жінки капає, | і бесіда її масніша від олії,
4 το τελος ομως αυτης ειναι πικρον ως αψινθιον, οξυ ως μαχαιρα διστομος.	4 але скін її гіркий, немов полин, | і гострий, наче меч двосічний.
5 Οι ποδες αυτης καταβαινουσιν εις θανατον? τα βηματα αυτης καταντωσιν εις τον αδην.	5 Ноги її низходять до смерти, | кроки її простують до Шеолу.
6 δια να μη γνωρισης την οδον της ζωης, αι πορειαι αυτης ειναι αστατοι και ουχι ευδιαγνωστοι.	6 Стежки життя вона не знає; | хода її непевна, їй до того байдуже.
7 Ακουσατε μου λοιπον τωρα, τεκνα, και μη αποστραφητε τους λογους του στοματος μου.	7 Отож, сину мій, слухай мене, | не відступай від слова уст моїх.
8 Απομακρυνον την οδον σου απ' αυτης, και μη πλησιασης εις την θυραν του οικου αυτης,	8 Відсторони твою дорогу геть від неї, | не наближайсь до дверей її дому,
9 δια να μη δωσης την τιμην σου εις αλλους και τα ετη σου εις τους ανελεημονας?	9 щоб не довелось віддати іншим твою славу, | а твоїх літ — людям немилосердним;
10 δια να μη χορτασθωσι ξενοι απο της περιουσιας σου και οι κοποι σου ελθωσιν εις οικον αλλοτριου,	10 щоб не наживалися твоїм добром чужинці, | щоб труди твої не переходили в чужий дім,
11 και συ στεναζης εις τα εσχατα σου, οταν η σαρξ σου και το σωμα σου καταναλωθωσι,	11 щоб не стогнав ти по тому, | як тіло твоє і твоя плоть змарніють,
12 και λεγης, Πως εμισησα την παιδειαν, και η καρδια μου κατεφρονησε τους ελεγχους,	12 щоб не казав: «Чом же я науку ненавидів, | серце моє погордувало докором?
13 και δεν υπηκουσα εις την φωνην των διδασκοντων με, ουδε εκλινα το ωτιον μου εις τους νουθετουντας με.	13 Я голосу вчителів моїх не слухав, | і до наставників моїх не нахиляв я вуха.
14 Παρ' ολιγον επεσον εις παν κακον, εν μεσω της συναξεως και της συναγωγης.	14 Я мало не потрапив у крайнє лихо | поміж зборищем-громадою!»
15 Πινε υδατα εκ της δεξαμενης σου και πηγαζοντα εκ του φρεατος σου?	15 Пий воду з твого водозбору, | воду, що б’є із власної криниці.
16 Ας εκχεωνται εξω αι πηγαι σου, και τα ρυακια των υδατων σου εις τας πλατειας?	16 Чому б твої джерела мали розливатися навколо, | твої потоки по майданах?
17 σου μονου ας ηναι αυτα, και ουχι ξενων μετα σου?	17 Нехай будуть тобі одному, | а не чужим разом з тобою.
18 η πηγη σου ας ηναι ευλογημενη? και ευφραινου μετα της γυναικος της νεοτητος σου.	18 Нехай живець твій буде благословенний, | втішайся дружиною твоєї юности.
19 Ας ηναι εις σε ως ελαφος ερασμια και δορκας κεχαριτωμενη? ας σε ποτιζωσιν οι μαστοι αυτης εν παντι καιρω? ευφραινου παντοτε εις την αγαπην αυτης.	19 Премила лань! Люба сарна! | Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, | у любощах її стало кохайся!
20 Και δια τι, υιε μου, θελεις θελγεσθαι υπο ξενης και θελεις εναγκαλιζεσθαι κολπον αλλοτριας;	20 Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, | до грудей сторонньої горнутись?
21 Διοτι του ανθρωπου αι οδοι ειναι ενωπιον των οφθαλμων του Κυριου, και σταθμιζει πασας τας πορειας αυτου.	21 Дороги людські в Господа перед очима, | і він вирівнює всі стежки їхні.
22 Αι ιδιαι αυτου ανομιαι θελουσι συλλαβει τον ασεβη, και με τα σχοινια της αμαρτιας αυτου θελει σφιγγεσθαι.	22 Злого ловлять власні переступи, | у пута власного гріха він потрапляє.
23 Ουτος θελει αποθανει απαιδευτος και εκ του πληθους της αφροσυνης αυτου θελει περιπλανασθαι.	23 Він помирає з-за браку науки, | з-за своєї надмірної глупоти він блукає.