ΙΩΒ - Giobbe - Job 29

GREEK BIBLE	Біблія
1 Και εξηκολουθησεν ο Ιωβ την παραβολην αυτου και ειπεν?	1 І повів Іов далі свою мову і сказав:
2 Ω να ημην ως εις τους παρελθοντας μηνας, ως εν ταις ημεραις οτε ο Θεος με εφυλαττεν?	2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, | як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,
3 οτε ο λυχνος αυτου εφεγγεν επι της κεφαλης μου, και δια του φωτος αυτου περιεπατουν εν τω σκοτει?	3 коли над головою в мене сяяв його світич, | коли при його світлі я ходив у пітьмі!
4 καθως ημην εν ταις ημεραις της ακμης μου, οτε η ευνοια του Θεου ητο επι την σκηνην μου?	4 Такий, як за днів осени моєї, | коли Бог вітав над моїм наметом,
5 οτε ο Παντοδυναμος ητο μετ' εμου, και τα παιδια μου κυκλω μου?	5 коли Всевишній був іще зо мною | і круг мене були мої діти;
6 οτε επλυνον τα βηματα μου με βουτυρον, και ο βραχος εξεχεε δι' εμε ποταμους ελαιου?	6 коли у молоці купались мої ноги, | і скеля точила потоками олію!
7 οτε δια της πολεως εξηρχομην εις την πυλην, ητοιμαζον την καθεδραν μου εν τη πλατεια	7 Як я, було, виходив до брами в місті, | встановлював мій ослін на майдані,
8 Οι νεοι με εβλεπον και εκρυπτοντο? και οι γεροντες εγειρομενοι ισταντο.	8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, | старі ж уставали — і залишалися стояти.
9 Οι αρχοντες επαυον ομιλουντες και εβαλλον χειρα επι το στομα αυτων.	9 Вельможі стримувались від розмови, | на уста клали собі руку.
10 Η φωνη των εγκριτων εκρατειτο, και η γλωσσα αυτων εκολλατο εις τον ουρανισκον αυτων.	10 І голос старшин тихнув, | язик їхній прилипав до піднебіння.
11 Οτε το ωτιον ηκουε και με εμακαριζε, και ο οφθαλμος εβλεπε και εμαρτυρει υπερ εμου?	11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; | око, що мене бачило, свідчило про мене.
12 διοτι ηλευθερουν τον πτωχον βοωντα και τον ορφανον τον μη εχοντα βοηθον.	12 Я бо рятував убогого, що кликав, | і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.
13 Η ευλογια του απολλυμενου ηρχετο επ' εμε? και την καρδιαν της χηρας ευφραινον.	13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, | і серцю вдовиці я давав відраду.
14 Εφορουν δικαιοσυνην και ενεδυομην την ευθυτητα μου ως επενδυτην και διαδημα.	14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; | право моє було, мов мантія і корона.
15 Ημην οφθαλμος εις τον τυφλον και πους εις τον χωλον εγω.	15 Я був сліпому оком, | кульгавому я був ногами!
16 Ημην πατηρ εις τους πτωχους, και την δικην την οποιαν δεν εγνωριζον εξιχνιαζον.	16 Я батьком був для вбогих, | я розглядав невідомого справу.
17 Και συνετριβον τους κυνοδοντας του αδικου και απεσπων το θηραμα απο των οδοντων αυτου.	17 Я торощив щелепи злому, | з зубів у нього виривав здобич.
18 Τοτε ελεγον, θελω αποθανει εν τη φωλεα μου και ως την αμμον θελω πολλαπλασιασει τας ημερας μου.	18 Я думав собі: Умру старим! | Днів моїх, як піску, буде багато.
19 Η ριζα μου ητο ανοικτη προς τα υδατα, και η δροσος διενυκτερευεν επι των κλαδων μου.	19 Мій корінь буде при воді відкритий, | роса у мене на галуззі заночує.
20 Η δοξα μου ανενεουτο εν εμοι, και το τοξον μου εκρατυνετο εν τη χειρι μου.	20 Слава моя завжди буде відновлятись, | лук мій зміцніє в руці у мене.
21 Με ηκροαζοντο προσεχοντες και εις την συμβουλην μου εσιωπων.	21 Вони мене слухали уважно | — замовкали, коли я їм радив.
22 Μετα τους λογους μου δεν προσεθετον ουδεν, και η ομιλια μου εσταλαζεν επ' αυτους.	22 По моїй мові не говорили більше, | — крапля по краплі спадало на них моє слово.
23 Και με περιεμενον ως την βροχην? και ησαν κεχηνοτες ως δια την οψιμον βροχην.	23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, | і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.
24 Εγελων προς αυτους, και δεν επιστευον? και την φαιδροτητα του προσωπου μου δεν αφινον να πεση.	24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, | — веселости з мого обличчя не проганяли.
25 Εαν ηρεσκομην εις την οδον αυτων, εκαθημην πρωτος, και κατεσκηνουν ως βασιλευς εν τω στρατευματι, ως ο παρηγορων τους τεθλιμμενους.	25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. | Я жив, неначе цар при війську; | куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»