| 1 וְשָׁם נִקְרָא אִישׁ בְּלִיַּעַל וּשְׁמֹו שֶׁבַע בֶּן־בִּכְרִי אִישׁ יְמִינִי וַיִּתְקַע בַּשֹּׁפָר וַיֹּאמֶר אֵין־לָנוּ חֵלֶק בְּדָוִד וְלֹא נַחֲלָה־לָנוּ בְּבֶן־יִשַׁי אִישׁ לְאֹהָלָיו יִשְׂרָאֵל | 1 І сталось, що був там негідник на ім’я Савей (Шеваг), Біхріїв син, веніяминянин. Засурмив він у сурму й кликнув: «Не маємо частки з Давидом, нема нам спадщини з Єссеєвим сином! Кожний до свого намету, Ізраїлю!» |
| 2 וַיַּעַל כָּל־אִישׁ יִשְׂרָאֵל מֵאַחֲרֵי דָוִד אַחֲרֵי שֶׁבַע בֶּן־בִּכְרִי וְאִישׁ יְהוּדָה דָּבְקוּ בְמַלְכָּם מִן־הַיַּרְדֵּן וְעַד־יְרוּשָׁלִָם | 2 І тоді всі мужі ізраїльські відступили від Давида та пішли за Савеєм, Біхрієвим сином. Але мужі Юди зостались при своєму царі, від Йордану до Єрусалиму. |
| 3 וַיָּבֹא דָוִד אֶל־בֵּיתֹו יְרוּשָׁלִַם וַיִּקַּח הַמֶּלֶךְ אֵת עֶשֶׂר־נָשִׁים ׀ פִּלַגְשִׁים אֲשֶׁר הִנִּיחַ לִשְׁמֹר הַבַּיִת וַיִּתְּנֵם בֵּית־מִשְׁמֶרֶת וַיְכַלְכְּלֵם וַאֲלֵיהֶם לֹא־בָא וַתִּהְיֶינָה צְרֻרֹות עַד־יֹום מֻתָן אַלְמְנוּת חַיּוּת׃ ס | 3 Коли повернувсь Давид до свого дому в Єрусалимі, взяв він десять наложниць, що їх був лишив доглядати дому, і посадив їх до окремої хати. Харчував він їх, але до них не ходив. Так були вони замкнені аж до смерти, живучи як удовиці. |
| 4 וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ אֶל־עֲמָשָׂא הַזְעֶק־לִי אֶת־אִישׁ־יְהוּדָה שְׁלֹשֶׁת יָמִים וְאַתָּה פֹּה עֲמֹד | 4 І повелів цар Амасові: «Склич мені протягом трьох днів мужів юдейських і будь тут сам присутній.» |
| 5 וַיֵּלֶךְ עֲמָשָׂא לְהַזְעִיק אֶת־יְהוּדָה [וַיִּיחֶר כ] (וַיֹּוחֶר ק) מִן־הַמֹּועֵד אֲשֶׁר יְעָדֹו׃ ס | 5 І пішов Амас скликати юдеїв, але забаривсь поза реченець, що йому призначено. |
| 6 וַיֹּאמֶר דָּוִד אֶל־אֲבִישַׁי עַתָּה יֵרַע לָנוּ שֶׁבַע בֶּן־בִּכְרִי מִן־אַבְשָׁלֹום אַתָּה קַח אֶת־עַבְדֵי אֲדֹנֶיךָ וּרְדֹף אַחֲרָיו פֶּן־מָצָא לֹו עָרִים בְּצֻרֹות וְהִצִּיל עֵינֵנוּ | 6 І каже Давид до Авішая: «Тепер накоїть нам Савей, Біхріїв син, більш лиха. ніж Авесалом. Тож візьми слуг твого пана й пустися за ним, щоб він не знайшов собі укріплених міст і не втік від нас.» |
| 7 וַיֵּצְאוּ אַחֲרָיו אַנְשֵׁי יֹואָב וְהַכְּרֵתִי וְהַפְּלֵתִי וְכָל־הַגִּבֹּרִים וַיֵּצְאוּ מִירוּשָׁלִַם לִרְדֹּף אַחֲרֵי שֶׁבַע בֶּן־בִּכְרִי | 7 І пішли за Авішаєм Йоавові керетії, пелетії і всі хоробрі; і рушили вони з Єрусалиму навздогін Савеєві, Біхрієвому синові. |
| 8 הֵם עִם־הָאֶבֶן הַגְּדֹולָה אֲשֶׁר בְּגִבְעֹון וַעֲמָשָׂא בָּא לִפְנֵיהֶם וְיֹואָב חָגוּר ׀ מִדֹּו לְבֻשׁוּ [וְעָלֹו כ] (וְעָלָיו ק) חֲגֹור חֶרֶב מְצֻמֶּדֶת עַל־מָתְנָיו בְּתַעְרָהּ וְהוּא יָצָא וַתִּפֹּל׃ ס | 8 Коли були вони коло великого каменя, що в Гівеоні, вийшов їм назустріч Амас. Йоав же був одягнений у військову керею, а поверх кереї був оперезаний мечем, що висів при боці у піхві. Як він підходив, меч упав, |
| 9 וַיֹּאמֶר יֹואָב לַעֲמָשָׂא הֲשָׁלֹום אַתָּה אָחִי וַתֹּחֶז יַד־יְמִין יֹואָב בִּזְקַן עֲמָשָׂא לִנְשָׁק־לֹו | 9 і Йоав каже до Амаса: «Почуваєш себе добре, мій брате?» і взяв Йоав правицею Амаса за підборіддя, щоб поцілувати його. |
| 10 וַעֲמָשָׂא לֹא־נִשְׁמַר בַּחֶרֶב ׀ אֲשֶׁר בְּיַד־יֹואָב וַיַּכֵּהוּ בָהּ אֶל־הַחֹמֶשׁ וַיִּשְׁפֹּךְ מֵעָיו אַרְצָה וְלֹא־שָׁנָה לֹו וַיָּמֹת ס וְיֹואָב וַאֲבִישַׁי אָחִיו רָדַף אַחֲרֵי שֶׁבַע בֶּן־בִּכְרִי | 10 Амас не помітив меча, що був у Йоава в руці. Вдарив він його ним у живіт так, що його внутрощі вийшли на землю, і вже не повторював удару. І той умер. Тоді Йоав та його брат Авішай погнали навздогін за Савеєм, Біхрієвим сином. |
| 11 וְאִישׁ עָמַד עָלָיו מִנַּעֲרֵי יֹואָב וַיֹּאמֶר מִי אֲשֶׁר חָפֵץ בְּיֹואָב וּמִי אֲשֶׁר־לְדָוִד אַחֲרֵי יֹואָב | 11 Один же з Йоавових слуг став над Амасом та й каже: «Хто воліє Йоава і хто за Давида, нехай іде за Йоавом!» |
| 12 וַעֲמָשָׂא מִתְגֹּלֵל בַּדָּם בְּתֹוךְ הַמְּסִלָּה וַיַּרְא הָאִישׁ כִּי־עָמַד כָּל־הָעָם וַיַּסֵּב אֶת־עֲמָשָׂא מִן־הַמְסִלָּה הַשָּׂדֶה וַיַּשְׁלֵךְ עָלָיו בֶּגֶד כַּאֲשֶׁר רָאָה כָּל־הַבָּא עָלָיו וְעָמָד | 12 А Амас увесь у крові лежав посеред дороги. Побачивши той чоловік, що ввесь народ зупиняється, відволік Амаса з дороги на поле й накинув на нього одежину, бо бачив, що кожний, хто проходив коло нього, зупинявся. |
| 13 כַּאֲשֶׁר הֹגָה מִן־הַמְסִלָּה עָבַר כָּל־אִישׁ אַחֲרֵי יֹואָב לִרְדֹּף אַחֲרֵי שֶׁבַע בֶּן־בִּכְרִי | 13 Коли усунено його з дороги, усі люди прямували за Йоавом, щоб здоганяти Савея, Біхрієвого сина. |
| 14 וַיַּעֲבֹר בְּכָל־שִׁבְטֵי יִשְׂרָאֵל אָבֵלָה וּבֵית מַעֲכָה וְכָל־הַבֵּרִים ס [וַיִּקְלֵהוּ כ] (וַיִּקָּהֲלוּ ק) וַיָּבֹאוּ אַף־אַחֲרָיו | 14 Пройшов він по всіх колінах ізраїльських аж до Авел Бет-Маахи, і всі добірні мужі зібрались і пішли за ним. |
| 15 וַיָּבֹאוּ וַיָּצֻרוּ עָלָיו בְּאָבֵלָה בֵּית הַמַּעֲכָה וַיִּשְׁפְּכוּ סֹלְלָה אֶל־הָעִיר וַתַּעֲמֹד בַּחֵל וְכָל־הָעָם אֲשֶׁר אֶת־יֹואָב מַשְׁחִיתִם לְהַפִּיל הַחֹומָה | 15 Прийшли вони й облягли Савея в Авел Бет-Маасі, висипали вал, що сягав аж до мурів і народ, що був з Йоавом, намагався розвалити мур. |
| 16 וַתִּקְרָא אִשָּׁה חֲכָמָה מִן־הָעִיר שִׁמְעוּ שִׁמְעוּ אִמְרוּ־נָא אֶל־יֹואָב קְרַב עַד־הֵנָּה וַאֲדַבְּרָה אֵלֶיךָ | 16 Тоді якась мудра жінка закликала з міста: «Слухайте, слухайте! Скажіть, будь ласка, Йоавові: Ходи сюди, я хочу з тобою говорити.» |
| 17 וַיִּקְרַב אֵלֶיהָ וַתֹּאמֶר הָאִשָּׁה הַאַתָּה יֹואָב וַיֹּאמֶר אָנִי וַתֹּאמֶר לֹו שְׁמַע דִּבְרֵי אֲמָתֶךָ וַיֹּאמֶר שֹׁמֵעַ אָנֹכִי | 17 І наблизився він до неї, а жінка спитала його: «Ти — Йоав» А він відказав: «Я.» Вона каже до нього: «Вислухай слова раби твоєї.» А він каже: «Слухаю.» |
| 18 וַתֹּאמֶר לֵאמֹר דַּבֵּר יְדַבְּרוּ בָרִאשֹׁנָה לֵאמֹר שָׁאֹל יְשָׁאֲלוּ בְּאָבֵל וְכֵן הֵתַמּוּ | 18 І промовила вона так: «Давніше говорилося звичайно: нехай спитають в Авел, і так чинено. |
| 19 אָנֹכִי שְׁלֻמֵי אֱמוּנֵי יִשְׂרָאֵל אַתָּה מְבַקֵּשׁ לְהָמִית עִיר וְאֵם בְּיִשְׂרָאֵל לָמָּה תְבַלַּע נַחֲלַת יְהוָה׃ פ | 19 Я — одне з мирних і вірних (міст) в Ізраїлі, а ти намагаєшся знищити місто і матір (городів) в Ізраїлі! Навіщо руйнуєш спадкоємство Господнє?» |
| 20 וַיַּעַן יֹואָב וַיֹּאמַר חָלִילָה חָלִילָה לִי אִם־אֲבַלַּע וְאִם־אַשְׁחִית | 20 А Йоав відповів, кажучи: «Далеке воно, далеким хай буде воно від мене! Щоб я руйнував та нищив! |
| 21 לֹא־כֵן הַדָּבָר כִּי אִישׁ מֵהַר אֶפְרַיִם שֶׁבַע בֶּן־בִּכְרִי שְׁמֹו נָשָׂא יָדֹו בַּמֶּלֶךְ בְּדָוִד תְּנוּ־אֹתֹו לְבַדֹּו וְאֵלְכָה מֵעַל הָעִיר וַתֹּאמֶר הָאִשָּׁה אֶל־יֹואָב הִנֵּה רֹאשֹׁו מֻשְׁלָךְ אֵלֶיךָ בְּעַד הַחֹומָה | 21 Не про те йдеться. Один чоловік з Ефраїм-гір, Савей на ім’я, Біхріїв син, підняв проти царя Давида руку; видайте нам його одного, й я відійду від міста.» Жінка сказала Йоавові: «Дивись, голову його кинуть тобі через мур.» |
| 22 וַתָּבֹוא הָאִשָּׁה אֶל־כָּל־הָעָם בְּחָכְמָתָהּ וַיִּכְרְתוּ אֶת־רֹאשׁ שֶׁבַע בֶּן־בִּכְרִי וַיַּשְׁלִכוּ אֶל־יֹואָב וַיִּתְקַע בַּשֹּׁופָר וַיָּפֻצוּ מֵעַל־הָעִיר אִישׁ לְאֹהָלָיו וְיֹואָב שָׁב יְרוּשָׁלִַם אֶל־הַמֶּלֶךְ׃ ס | 22 Тоді пішла вона до народу та порадила своїм мудрим словом. І відтяли вони Савеєві, Біхрієвому синові, голову й кинули Йоавові. Тоді він засурмив у сурму, і вони відступили від міста, кожен до свого намету; Йоав же повернувся в Єрусалим до царя. |
| 23 וְיֹואָב אֶל כָּל־הַצָּבָא יִשְׂרָאֵל וּבְנָיָה בֶּן־יְהֹויָדָע עַל־ [הַכְּרִי כ] (הַכְּרֵתִי ק) וְעַל־הַפְּלֵתִי | 23 Йоав був начальником над усім ізраїльським військом; Беная, Єгоядів син, був поставлений над керетіями й над пелетіями; |
| 24 וַאֲדֹרָם עַל־הַמַּס וִיהֹושָׁפָט בֶּן־אֲחִילוּד הַמַּזְכִּיר | 24 Адорам наставником над підневільними працями; Йосафат, Ахілудів син — літописець; |
| 25 [וּשֵׁיָא כ] (וּשְׁוָא ק) סֹפֵר וְצָדֹוק וְאֶבְיָתָר כֹּהֲנִים | 25 Шея — писар; Цадок та Евіятар були священики. |
| 26 וְגַם עִירָא הַיָּאִרִי הָיָה כֹהֵן לְדָוִד׃ ס | 26 Також і Іра з Яіру був священиком при Давиді. |
