Isaiah 16

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 Send them forth, hugging the earth like reptiles, from Sela across the desert, to the mount of daughter Zion.	1 «Пошліть ягнята господареві краю Скелі, що в пустині, на гору дочки Сіону!
2 Like flushed birds, like startled nestlings, Are the daughters of Moab at the fords of the Arnon.	2 Неначе птичка, що втікає, немов сполоханий виводок, дочки моавські будуть коло бродів Арнону.
3 Offer counsel, take their part: at high noon let your shadow be like the night, To hide the outcasts, to conceal the fugitives.	3 Дай раду, розсуди, вчини над нами серед полудня твою тінь, як уночі, сховай утікачів, блукаючих не видай!
4 Let the outcasts of Moab live with you, be their shelter from the destroyer. When the struggle is ended, the ruin complete, and they have done with trampling the land,	4 Нехай перебудуть у тебе втікачі з Моаву! Будь їм захистом від спустошника! Коли напасника не стане, коли спустошник зникне, коли гнобителі покинуть землю,
5 A throne shall be set up in mercy, and on it shall sit in fidelity (in David's tent) A judge upholding right and prompt to do justice.	5 тоді престол ствердиться милосердям, і на ньому, в Давидовім наметі, возсяде суддя по правді, що дбатиме про право, швидкий до правосуду.
6 We have heard of the pride of Moab, how very proud he is, With his haughty, arrogant insolence that his empty words do not match.	6 Ми чули про гордість Моава, надмірну гордість, про його пиху та гординю, про його бундючність, порожнє белькотання.
7 Therefore Moab wails for Moab, everywhere they wail; For the raisin cakes of Kir-hareseth they sigh, stricken with grief.	7 Тим то Моав плаче над Моавом — увесь плаче. За марципанами з родзинок кір-харесетських вони, тяжко прибиті, плачуть.
8 The terraced slopes of Heshbon languish, the vines of Sibmah, Whose clusters overpowered the lords of nations, While they reached as far as Jazer and scattered over the desert, And whose branches spread forth and extended over the sea.	8 Бо хешбонські ниви опустіли та й виноградники Сівми, яких добірні грона володарів над народами впивали, сягали до Язеру, в пустиню продирались; а пагінці їхні поширювались поза море.
9 Therefore I weep with Jazer for the vines of Sibmah; I water you with tears, Heshbon and Elealeh; For on your summer fruits and harvests the battle cry has fallen.	9 Тому я плачу разом з Язером за виноградниками Сівми, сльозами поливаю вас, Хешбоне та Елале, бо над твоїми літніми плодами й зборами ворожий крик розлігся.
10 From the orchards are taken away joy and gladness, In the vineyards there is no singing, no shout of joy; In the wine presses no one treads grapes, the vintage shout is stilled.	10 Замовкли по садах веселощі й радощі; по виноградниках уже не співають і не веселяться; не топчуть більше грона в винотоках, веселі крики зникли.
11 Therefore for Moab my breast moans like a lyre, and my heart for Kir-hareseth.	11 Тому й стогне моє нутро над Моавом, немов гарфа, і моє серце над Кір-Харесом.
12 When Moab grows weary on the high places, he shall enter his sanctuary to pray, but it shall avail him nothing.	12 І хоч Моав з’являтиметься аж до втоми на узвишшях і входитиме у святилище молитись, йому те не допоможе.»
13 This is the word the LORD spoke against Moab in times past.	13 Отаке слово виповів колись Господь проти Моава.
14 But now the LORD has spoken: In three years, like those of a hireling, the glory of Moab shall be degraded despite all its great multitude; there shall be a remnant, very small and weak.	14 А тепер ось як говорить Господь: «За три роки, рахуючи роками наймитів, слава Моавова занидіє разом з усім його велелюддям, а його останок буде маленький, незначний, безсилий.»