Vangelo secondo Matteo 15

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 Allora se gli accostarono degli Scribi, e de' Farisei di Gerusalemme, e gli dissero:	1 Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалиму й кажуть:
2 Per qual motivo i tuoi discepoli trasgrediscono le tradizioni de' seniori? Imperocché non si lavano le mani, quando mangiano.	2 «Чому твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?»
3 Ma egli rispose loro: E voi ancora perché trasgredite il cornando di Dio in grazia della vostra tradizione? Imperocché Dio ha detto:	3 А він у відповідь сказав їм: «А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням?
4 Onora il padre, e la madre, e, chi maledirà il padre, o la madre, sia punito di morte.	4 Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька-матір, хай буде скараний на смерть.
5 Ma voi altri dite: Chicchessia potrà, dire al padre, o alla madre: Qualunque: offerta, che è fatta da me, gioverà a te:	5 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! —
6 E non assisterà il padre, o la madre: e avete colla vostra tradizione annichilato il comandamento di Dio.	6 той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу.
7 Ipocriti, ottimamente profetò di voi, Isaia, dicendo:	7 О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая:
8 Questo popolo m'onora colle labbra: ma il loro cuore è lungi da me.	8 Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене.
9 E invano mi onorano insegnando dottrine, e comandamenti di uomini.	9 Однак, намарно мене шукають, навчаючи людських наказів.»
10 E chiamate a se le turbe disse, loro: Udite, e intendete.	10 І прикликавши людей, сказав їм: «Слухайте й розумійте!
11 Non è quello, che entra per la bocca, imbratta l'uomo: ma quello, che esce dalla bocca, questo è, che l'uomo rende immondo.	11 Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину».
12 Allora accostatisi a lui i discepoli gli dissero: Sai tu, che i Farisei, udito questo discorso, se ne sono scandalezzati?	12 Тоді приступили учні й кажуть йому: «Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?»
13 Ma egli rispose: Qualunque pianta non piantata dal celeste mio Padre sarà sradicata.	13 Ісус озвався: «Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням.
14 Non badate a loro: sono ciechi, e guide di ciechi: e se un cieco ne guida un altro, cadono amendue nella fossa.	14 Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.»
15 Pietro allora prese la parola, e disse: Spiegaci questa parabola.	15 Тоді Петро заговорив до нього й каже: «З’ясуй нам оту притчу.»
16 Ma egli disse: Siete tutt'ora anche voi senza intelletto?	16 Він же відповів: «То ви також без розуму ще й досі?
17 Non comprendete voi, che tutto ciò, che entra per la bocca, passa nel ventre, e di lì nel secesso?	17 Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить?
18 Ma quel, che esce dalla bocca, viene dal cuore, e questo imbratta l'uomo.	18 А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину;
19 Imperocché dal cuore partono i mali pensieri, gli omicidj, gli adulterj, le fornicazioni, i furti, i falsi testimonj, le maldicenze.	19 із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства.
20 Queste sono le cose, che imbrattano l'uomo; ma il mangiare senza lavarsi le mani non imbratta l'uomo.	20 Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.»
21 E partitosi Gesù da quel luogo si ritirò dalle parti di Tiro, e di Sidone.	21 Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.
22 Quand' ecco una donna Cananea uscita da que' contorni alzò la voce, dicendogli: Abbi pietà di me, Signore, figliuolo di Davidde: la mia figliuola è malamente tormentata dal demonio.	22 Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.»
23 Ma egli non le fece motto. E accostatisi a lui i discepoli lo pregavano dicendogli: Spediscila: attesoché ci grida dietro.	23 Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: «Відпусти її, бо вона кричить за нами.»
24 Ma egli rispose, e disse: Non sono stato mandato se non alle pecorelle perdute della casa d'Israele.	24 А він у відповідь промовив: «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля.»
25 Ma quella se gli approssimò, e lo adorò dicendo: Aiutami, Signore.	25 Та ж підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже: «Господи, допоможи мені!»
26 Ed egli le rispose: Non è ben fatto di prendere il pane dei figliuoli, e gettarlo ai cani.	26 Він відповів їй: «Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.»
27 Ella però disse: Benissimo, Signore; imperocché anche i cagnolini mangiano le bricciole, che cadono dalla tavola de' loro padroni.	27 А вона каже: «Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.»
28 Allora Gesù le rispose, e disse: O donna, grande è la tua fede: ti sia fatto come desideri. E da quel punto fu risanata la sua figliuola.	28 Тоді відповів їй Ісус: «О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.» І видужала її дочка від тієї години.
29 Ed essendo Gesù partito di là, andò verso il mare di Galilea, e salito sopra un monte stava quivi a sedere.	29 Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там.
30 E se gli accostò una gran turba di popolo, che conduceva seco de' muti, de' ciechi, degli zoppi, e stroppiati, e molti altri (malati): e li gettarono a' suoi piedi, e li guarì:	30 Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх.
31 Talmente che le turbe restavano ammirate, vedendo, come i muti parlavano, camminavano gli zoppi, e i ciechi vedevano: e ne davano gloria al Dio d'Israele.	31 І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, — і прославляли Бога Ізраїля.
32 Ma Gesù, chiamati a se i suoi discepoli, disse loro: Ho pietà di questo popolo, perché sono già tre giorni, che non si distaccan da me, e non hanno niente da mangiare: e non voglio rimandarli digiuni, perché non isvengano per strada.	32 Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: «Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.»
33 E gli dissero i discepoli: Ha donde caverem noi in un deserto tanto pane da saziare turba sì grande?	33 Кажуть до нього його учні: «Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?»м
34 E Gesù disse loro: Quanti pani avete voi? Ed essi risposero: Sette, ed alcuni pochi pesciolini.	34 Ісус спитав їх: «А скільки в вас хлібів?» «Сім», — кажуть, — «і кілька рибин.»
35 Ed egli ordinò alla turba, che se desse per terra:	35 Тоді він звелів людям сісти на землю,
36 E presi i sette pani, ed i pesci, e rendute le grazie, gli spezzò, e li diede a' suoi discepoli: e i discepoli li dettero al popolo.	36 взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям.
37 E tutti mangiarono, e si saziarono: e raccolsero de' pezzi avanzati sette sporte piene.	37 Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів.
38 Or quelli, che avevano mangiato, erano quattromila persone senza i ragazzi, e le donne.	38 Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей.
39 E licenziate le turbe, entrò in una barca, e andò nei contorni di Magedan.	39 І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.