1 Maccabees 10

KING JAMES BIBLE	Біблія
1 In the hundred and sixtieth year Alexander, the son of Antiochus surnamed Epiphanes, went up and took Ptolemais: for the people had received him, by means whereof he reigned there,	1 Року 160 Олександер Епіфан, син Антіоха, прибув на кораблі й зайняв Птолемаїду, де його прийняли, і став він царем.
2 Now when king Demetrius heard thereof, he gathered together an exceeding great host, and went forth against him to fight.	2 Почувши цар Димитрій про те, зібрав велику, силу війська й вийшов проти нього на війну.
3 Moreover Demetrius sent letters unto Jonathan with loving words, so as he magnified him.	3 Димитрій вислав до Йонатана лист, написаний мирними словами, щоб підлеститись йому,
4 For said he, Let us first make peace with him, before he join with Alexander against us:	4 бо він собі так думав: «Поспішімся укласти мир з ним раніш, ніж він укладе його проти нас із Олександром,
5 Else he will remember all the evils that we have done against him, and against his brethren and his people.	5 він бо згадає усе те зло, що ми накоїли йому, його братам та народові.»
6 Wherefore he gave him authority to gather together an host, and to provide weapons, that he might aid him in battle: he commanded also that the hostages that were in the tower should be delivered him.	6 І дав йому владу збирати військо, кувати зброю, називати себе його союзником, а й наказав повернути йому його закладників, що були у твердині.
7 Then came Jonathan to Jerusalem, and read the letters in the audience of all the people, and of them that were in the tower:	7 Йонатан пішов у Єрусалим прочитати лист перед усім народом і тими, що були у твердині.
8 Who were sore afraid, when they heard that the king had given him authority to gather together an host.	8 Огорнув їх великий страх, коли почули, що цар дав йому владу збирати військо,
9 Whereupon they of the tower delivered their hostages unto Jonathan, and he delivered them unto their parents.	9 і залога, що була у кріпості, видала Йонатанові закладників, а він віддав їх батькам їхнім.
10 This done, Jonathan settled himself in Jerusalem, and began to build and repair the city.	10 І Йонатан замешкав у Єрусалимі й заходився відбудовувати та поновлювати місто.
11 And he commanded the workmen to build the walls and the mount Sion and about with square stones for fortification; and they did so.	11 Він звелів будівничим вивести мури й оточити Сіон-гору тесовим каменем, щоб її укріпити, і вони так зробили.
12 Then the strangers, that were in the fortresses which Bacchides had built, fled away;	12 І повтікали чужинці, що були у твердинях, збудованих Вакхидом;
13 Insomuch as every man left his place, and went into his own country.	13 кожний з них покидав своє місце й повертався у свій край.
14 Only at Bethsura certain of those that had forsaken the law and the commandments remained still: for it was their place of refuge.	14 Лише у Бетсурі зостались деякі з тих, що покинули закон та заповіді: був бо то їхній притулок.
15 Now when king Alexander had heard what promises Demetrius had sent unto Jonathan: when also it was told him of the battles and noble acts which he and his brethren had done, and of the pains that they had endured,	15 Цар Олександер зачув про ті обіцянки, які Димитрій послав був до Йонатана. Йому оповідали й про війни та про подвиги, що їх він з братами вчинив, і труди, яких вони зазнали,
16 He said, Shall we find such another man? now therefore we will make him our friend and confederate.	16 тоді і промовив: «Хіба ж ми знайдемо другого такого? Зробімо його нашим другом і союзником!»
17 Upon this he wrote a letter, and sent it unto him, according to these words, saying,	17 І написав до нього і вислав йому листи такого змісту:
18 King Alexander to his brother Jonathan sendeth greeting:	18 «Цар Олександер братові Йонатанові, привіт!
19 We have heard of thee, that thou art a man of great power, and meet to be our friend.	19 Ми чули про тебе, що ти муж сильний і гідний стати нашим другом.
20 Wherefore now this day we ordain thee to be the high priest of thy nation, and to be called the king's friend; (and therewithal he sent him a purple robe and a crown of gold:) and require thee to take our part, and keep friendship with us.	20 Тим ми й настановляємо тебе сьогодні первосвящеником твого народу та дозволяємо тобі називатися другом царським — і вислав йому багряницю та золотий вінець, — щоб ти пильнував наших справ і плекав дружбу з нами.»
21 So in the seventh month of the hundred and sixtieth year, at the feast of the tabernacles, Jonathan put on the holy robe, and gathered together forces, and provided much armour.	21 І одягнувся Йонатан у святу одежу, сьомого місяця, 160 року, на свято Кучок, і назбирав війська й наготував зброї.
22 Whereof when Demetrius heard, he was very sorry, and said,	22 Почувши про все те, Димитрій засмутився й мовив:
23 What have we done, that Alexander hath prevented us in making amity with the Jews to strengthen himself?	23 «Що ми вчинили? Таж Олександер випередив нас, заприязнившись із Юдеями, щоб скріпитися!
24 I also will write unto them words of encouragement, and promise them dignities and gifts, that I may have their aid.	24 Я теж їм напишу потішливими словами, обіцяючи їм пошану та гостинці, щоб вони стали мені на допомогу.»
25 He sent unto them therefore to this effect: King Demetrius unto the people of the Jews sendeth greeting:	25 І вислав їм такий лист: «Цар Димитрій народові юдейському, привіт!
26 Whereas ye have kept covenants with us, and continued in our friendship, not joining yourselves with our enemies, we have heard hereof, and are glad.	26 Що ви дотримали договір з нами, залишились у нашій дружбі й не пристали до ворогів наших, почули ми про те й звеселились.
27 Wherefore now continue ye still to be faithful unto us, and we will well recompense you for the things ye do in our behalf,	27 Тож нині бережіть і надалі твердо вашу нам вірність, а ми вам відплатимо добром за те все, що ви нам чините.
28 And will grant you many immunities, and give you rewards.	28 Ми дамо вам багато полегш й подаруємо гостинців.
29 And now do I free you, and for your sake I release all the Jews, from tributes, and from the customs of salt, and from crown taxes,	29 Я вже тепер відпускаю вам і звільняю всіх юдеїв від податків, від податку соляного та коронного.
30 And from that which appertaineth unto me to receive for the third part or the seed, and the half of the fruit of the trees, I release it from this day forth, so that they shall not be taken of the land of Judea, nor of the three governments which are added thereunto out of the country of Samaria and Galilee, from this day forth for evermore.	30 Щождо третини посіву та половини плодів з дерев, які мені належить узяти, то я віднині й надалі їх відпускаю, не буду їх брати з Юдеї та трьох округ, що були приділені до неї, з Самарії та Галилеї, віднині й на ввесь прийдешній час.
31 Let Jerusalem also be holy and free, with the borders thereof, both from tenths and tributes.	31 Єрусалим хай буде святим містом, вільним від податків, а й його околиці, його десятини та приноси.
32 And as for the tower which is at Jerusalem, I yield up authority over it, and give the high priest, that he may set in it such men as he shall choose to keep it.	32 Я зрікаюся й влади над твердинею в Єрусалимі й передаю її первосвященикові, щоб він у ній поставив залогу, яку захоче, для її оборони.
33 Moreover I freely set at liberty every one of the Jews, that were carried captives out of the land of Judea into any part of my kingdom, and I will that all my officers remit the tributes even of their cattle.	33 Усіх юдеїв, як далеко б вони не потрапили з Юдеї в полон, на всіх границях мого царства, я випускаю на свободу, без викупу. Я всіх звільняю від податків, навіть тваринних.
34 Furthermore I will that all the feasts, and sabbaths, and new moons, and solemn days, and the three days before the feast, and the three days after the feast shall be all of immunity and freedom for all the Jews in my realm.	34 Свята всі й суботи, нові місяці та дні, призначені для богослужби, три дні перед святом і три по святі, — усі нехай будуть днями пільги та полегш для юдеїв, що живуть у моїм царстві,
35 Also no man shall have authority to meddle with or to molest any of them in any matter.	35 і ніхто не буде мати права коїти що-небудь і докучати комусь із них У будь-якій справі.
36 I will further, that there be enrolled among the king's forces about thirty thousand men of the Jews, unto whom pay shall be given, as belongeth to all king's forces.	36 І царське військо буде навербоване з 30 000 юдеїв-воїнів, які одержать платню, що належиться всім царським військам.
37 And of them some shall be placed in the king's strong holds, of whom also some shall be set over the affairs of the kingdom, which are of trust: and I will that their overseers and governors be of themselves, and that they live after their own laws, even as the king hath commanded in the land of Judea.	37 З них деяких поставлять по видатніших царських твердинях, а з-поміж цих будуть поставлені на довірочні служби в царстві. Дозорці їхні та їхні начальники будуть з-поміж них вибирані, і вони житимуть за своїми законами так, як наказав цар у Юдеї.
38 And concerning the three governments that are added to Judea from the country of Samaria, let them be joined with Judea, that they may be reckoned to be under one, nor bound to obey other authority than the high priest's.	38 А ті три округи, що були від Самарії приділені до Юдеї, будуть становити частину Юдеї, щоб залежали від одного й не слухали ніякої іншої влади, крім первосвященика.
39 As for Ptolemais, and the land pertaining thereto, I give it as a free gift to the sanctuary at Jerusalem for the necessary expences of the sanctuary.	39 Птолемаїду з її околицями я дарую святині, що в Єрусалимі, на покриття видатків храму.
40 Moreover I give every year fifteen thousand shekels of silver out of the king's accounts from the places appertaining.	40 Крім того, я дам щороку 15 000 шеклів срібла з царських скарбниць, а ці гроші мають бути взяті з околиць, де це можливо.
41 And all the overplus, which the officers payed not in as in former time, from henceforth shall be given toward the works of the temple.	41 Вся задишка, що її збирачі минулими роками не віддали, як було раніше, віднині дається на потребу храму.
42 And beside this, the five thousand shekels of silver, which they took from the uses of the temple out of the accounts year by year, even those things shall be released, because they appertain to the priests that minister.	42 До цього 5000 шеклів срібла, що їх брано щороку з прибутків храму, теж будуть відпущені, бо вони належать священикам, що служать.
43 And whosoever they be that flee unto the temple at Jerusalem, or be within the liberties hereof, being indebted unto the king, or for any other matter, let them be at liberty, and all that they have in my realm.	43 Ті, що сховалися до храму в Єрусалимі й до всіх його притворів, чи то через податки царські, чи через якунебудь повинність, будуть безпечні з усім, що мають у моїм царстві.
44 For the building also and repairing of the works of the sanctuary expences shall be given of the king's accounts.	44 Видатки на будову та на віднову храму теж робитимуть із царських прибутків,
45 Yea, and for the building of the walls of Jerusalem, and the fortifying thereof round about, expences shall be given out of the king's accounts, as also for the building of the walls in Judea.	45 а й видатки на будову мурів Єрусалиму та на його зміцнення навколо братимуться з царських прибутків; так само й на будову мурів у Юдеї.»
46 Now when Jonathan and the people heard these words, they gave no credit unto them, nor received them, because they remembered the great evil that he had done in Israel; for he had afflicted them very sore.	46 Та Йонатан з народом, почувши ці слова, не йняв їм віри й не прийняв їх, бо він пам’ятав те велике лихо, яке Димитрій заподіяв Ізраїлеві, і як він сильно утискав їх.
47 But with Alexander they were well pleased, because he was the first that entreated of true peace with them, and they were confederate with him always.	47 Вони воліли Олександра, бо він перший звернувся до них з мирними словами, і вони були його союзниками завжди.
48 Then gathered king Alexander great forces, and camped over against Demetrius.	48 Тоді Олександер зібрав велику силу війська й двигнувся в похід проти Димитрія.
49 And after the two kings had joined battle, Demetrius' host fled: but Alexander followed after him, and prevailed against them.	49 Обидва царі розпочали битву, але військо Димитрія було присилуване до втечі. Олександер кинувсь навздогінці за ним і переміг.
50 And he continued the battle very sore until the sun went down: and that day was Demetrius slain.	50 Він бився завзято аж до заходу сонця. Того дня поліг у бою Димитрій.
51 Afterward Alexander sent ambassadors to Ptolemee king of Egypt with a message to this effect:	51 Тоді Олександер вислав послів до Птолемея, єгипетського царя, з такими словами:
52 Forasmuch as I am come again to my realm, and am set in the throne of my progenitors, and have gotten the dominion, and overthrown Demetrius, and recovered our country;	52 «Тільки-що повернувсь я у своє царство й сів на престолі моїх батьків та захопив владу, розбивши Димитрія і зайнявши нашу країну, —
53 For after I had joined battle with him, both he and his host was discomfited by us, so that we sit in the throne of his kingdom:	53 коли я розпочав з ним війну, ми його розгромили і його військо, і сіли на його царському престолі —
54 Now therefore let us make a league of amity together, and give me now thy daughter to wife: and I will be thy son in law, and will give both thee and her as according to thy dignity.	54 то й укладімо собі один з одним дружбу. Видай мені дочку твою за жінку, а я буду твоїм зятем і дам тобі і їй дарунки, що будуть тебе гідні.»
55 Then Ptolemee the king gave answer, saying, Happy be the day wherein thou didst return into the land of thy fathers, and satest in the throne of their kingdom.	55 Цар Птолемей відповів так: «Щаслив той день, коли ти, повернувшись у землю батьків твоїх, сів на їхнім престолі царськім!
56 And now will I do to thee, as thou hast written: meet me therefore at Ptolemais, that we may see one another; for I will marry my daughter to thee according to thy desire.	56 Зроблю для тебе, як ти написав був. Вийди мені назустріч у Птолемаїду, де ми побачимось один з одним і я стану твоїм тестем, як ти був мовив.»
57 So Ptolemee went out of Egypt with his daughter Cleopatra, and they came unto Ptolemais in the hundred threescore and second year:	57 І рушив Птолемей з Єгипту, сам він і Клеопатра, його дочка, і 162 року прибув у Птолемаїду.
58 Where king Alexander meeting him, he gave unto him his daughter Cleopatra, and celebrated her marriage at Ptolemais with great glory, as the manner of kings is.	58 Назустріч йому вийшов цар Олександер, за якого цар Птолемей! видав свою дочку, і справив їм весілля у Птолемаїді з великою пишнотою, як то царям личить.
59 Now king Alexander had written unto Jonathan, that he should come and meet him.	59 Цар Олександер написав Йонатанові, щоб він прийшов до нього на стрічу;
60 Who thereupon went honourably to Ptolemais, where he met the two kings, and gave them and their friends silver and gold, and many presents, and found favour in their sight.	60 і той вибрався великопишно в Птолемаїду й зустрівся там з обидвома царями та й дав їм і їхнім друзям срібла, золота та силу дарунків, тож тим робом їм приподобався.
61 At that time certain pestilent fellows of Israel, men of a wicked life, assembled themselves against him, to accuse him: but the king would not hear them.	61 Тут же зібрались проти нього нікчемні людці з Ізраїля, перевертні, щоб оскаржити його, та цар їх не послухав.
62 Yea more than that, the king commanded to take off his garments, and clothe him in purple: and they did so.	62 Він звелів зняти з Йонатана його одежу й надягнути на нього багряницю; так і зроблено.
63 And he made him sit by himself, and said into his princes, Go with him into the midst of the city, and make proclamation, that no man complain against him of any matter, and that no man trouble him for any manner of cause.	63 І посадив він його біля себе і сказав своїм вельможам: «Вийдіть із ним посеред міста й оголосіть, щоб його ніхто ні в чому не оскаржував та щоб ніхто йому нічим не докучав.»
64 Now when his accusers saw that he was honored according to the proclamation, and clothed in purple, they fled all away.	64 Коли ж його обвинувачі побачили його славу, ще проголосив окличник, і його самого; одягненого в багряницю, — усі повтікали.
65 So the king honoured him, and wrote him among his chief friends, and made him a duke, and partaker of his dominion.	65 Цар надав йому великої слави й записав його поміж перших своїх друзів, призначив його воєводою і правителем.
66 Afterward Jonathan returned to Jerusalem with peace and gladness.	66 І Йонатан повернувся в Єрусалим у мирі й радості.
67 Furthermore in the; hundred threescore and fifth year came Demetrius son of Demetrius out of Crete into the land of his fathers:	67 Року 165 Димитрій, син Димитрія, прибув з Крети у землю своїх батьків.
68 Whereof when king Alexander heard tell, he was right sorry, and returned into Antioch.	68 Почув про це цар Олександер і, вельми засмутившись, повернувся в Антіохію.
69 Then Demetrius made Apollonius the governor of Celosyria his general, who gathered together a great host, and camped in Jamnia, and sent unto Jonathan the high priest, saying,	69 Тоді Димитрій настановив управителем Келесирії Аполлонія, а цей стягнув велике військо й отаборився біля Ямнії, звідки й послав послів до Йонатана, щоб вони сказали:
70 Thou alone liftest up thyself against us, and I am laughed to scorn for thy sake, and reproached: and why dost thou vaunt thy power against us in the mountains?	70 «Тільки ти єдиний повстаєш проти мене. Я став сміховиськом і ганьбою через тебе! Чого ти хоробруєш проти нас у горах?
71 Now therefore, if thou trustest in thine own strength, come down to us into the plain field, and there let us try the matter together: for with me is the power of the cities.	71 Коли ти довіряєш своїм військам, зійди до нас на рівнину, і там поміряємось один з одним, бо сила міст зо мною.
72 Ask and learn who I am, and the rest that take our part, and they shall tell thee that thy foot is not able to to flight in their own land.	72 Спитай і розвідайся, хто я такий і хто ті, що мені допомагають. І скажуть тобі, що ти не витримаєш перед нами, бо ваші батьки двічі мусіли були втікати у своїй країні.
73 Wherefore now thou shalt not be able to abide the horsemen and so great a power in the plain, where is neither stone nor flint, nor place to flee unto.	73 Ось і тепер не встоїшся проти кінноти і проти такої сили на рівнині, де нема ні каміння, ні скелі, ані місця, і куди б утікати.»
74 So when Jonathan heard these words of Apollonius, he was moved in his mind, and choosing ten thousand men he went out of Jerusalem, where Simon his brother met him for to help him.	74 Почувши ці слова Аполлонія, Йонатан вельми образився. Він вибрав 10 000 чоловік і вийшов з Єрусалиму. Брат його Симон пішов йому назустріч із допомогою.
75 And he pitched his tents against Joppa: but; they of Joppa shut him out of the city, because Apollonius had a garrison there.	75 Він розташувався табором навпроти Яффи, та ті, що були в місті, замкнули браму, бо в Яффі була залога Аполлонія. Юдеї кинулися здобувати її,
76 Then Jonathan laid siege unto it: whereupon they of the city let him in for fear: and so Jonathan won Joppa.	76 і мешканці зо страху відчинили браму, тож Йонатан захопив Яффу.
77 Whereof when Apollonius heard, he took three thousand horsemen, with a great host of footmen, and went to Azotus as one that journeyed, and therewithal drew him forth into the plain. because he had a great number of horsemen, in whom he put his trust.	77 Довідавшись про те, Аполлоній вирушив з трьома тисячами кінноти й великим військом і попрямував на Азот, так, мов би хотів пройти тудою, а насправді посунувся на рівнину, бо мав силу кінноти, на яку покладався.
78 Then Jonathan followed after him to Azotus, where the armies joined battle.	78 Йонатан гнався за ним іззаду аж до Азоту, і війська зчепились у бою.
79 Now Apollonius had left a thousand horsemen in ambush.	79 Аполлоній лишив у засідці в тилу Юдеї 1000 кінноти,
80 And Jonathan knew that there was an ambushment behind him; for they had compassed in his host, and cast darts at the people, from morning till evening.	80 але Йонатан дізнався, що в тилу у нього є засідка. І оточило його військо й кидали на народ стріли від ранку до вечора,
81 But the people stood still, as Jonathan had commanded them: and so the enemies' horses were tired.	81 але народ, як наказав був Йонатан, стояв міцно, хоч їхні коні й потомились.
82 Then brought Simon forth his host, and set them against the footmen, (for the horsemen were spent) who were discomfited by him, and fled.	82 Тоді Симон висунув наперед своє військо, і закипів бій з піхотинцями, бо кіннота була виснажена. Сирійців розгромлено й кинулись вони урозтіч.
83 The horsemen also, being scattered in the field, fled to Azotus, and went into Bethdagon, their idol's temple, for safety.	83 Кіннота порозбігалась на рівнині; вони втекли в Азот і ввійшли в Бетдагон, капище їхнього боввана, щоб там урятуватись.
84 But Jonathan set fire on Azotus, and the cities round about it, and took their spoils; and the temple of Dagon, with them that were fled into it, he burned with fire.	84 Та Йонатан підпалив Азот і міста навколо, набрав здобичі й спалив храм Дагона й тих, що туди повтікали.
85 Thus there were burned and slain with the sword well nigh eight thousand men.	85 Тих, що полягли від меча, з тими, що були спалені живцем, було разом близько 8000 чоловік.
86 And from thence Jonathan removed his host, and camped against Ascalon, where the men of the city came forth, and met him with great pomp.	86 Двигнувся Йонатан звідти й отаборився під Аскалоном, мешканці якого вийшли йому назустріч з великою шанобою.
87 After this returned Jonathan and his host unto Jerusalem, having any spoils.	87 Потім Йонатан із своїми повернувся в Єрусалим з великою здобиччю.
88 Now when king ALexander heard these things, he honoured Jonathan yet more.	88 Довідавшись про те, цар Олександер додав йому ще більшої прослави
89 And sent him a buckle of gold, as the use is to be given to such as are of the king's blood: he gave him also Accaron with the borders thereof in possession.	89 і вислав золоту запинку, що звичайно дається царським родичам; так само дав йому у власність Аккарон з усією його землею.