Luke 7

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And when he had finished all his words in the hearing of the people, he entered into Capharnaum.	1 Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав його, ввійшов у Капернаум.
2 And the servant of a certain centurion, who was dear to him, being sick, was ready to die.	2 А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього.
3 And when he had heard of Jesus, he sent unto him the ancients of the Jews, desiring him to come and heal his servant.	3 Почувши про Ісуса, він послав до нього старших юдейських, благаючи його, щоб прийшов і вирятував слугу його.
4 And when they came to Jesus, they besought him earnestly, saying to him: He is worthy that thou shouldest do this for him.	4 Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи «Він достойний, щоб ти йому зробив це
5 For he loveth our nation; and he hath built us a synagogue.	5 любить бо народ наш і збудував нам синагогу.»
6 And Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent his friends to him, saying: Lord, trouble not thyself; for I am not worthy that thou shouldest enter under my roof.	6 І пішов Ісус з ними. Та як він уже недалеко був від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати «Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти зайшов під мою крівлю.
7 For which cause neither did I think myself worthy to come to thee; but say the word, and my servant shall be healed.	7 Тому я й не насмілився іти до тебе; але скажи лиш слово, й одужає слуга мій.
8 For I also am a man subject to authority, having under me soldiers: and I say to one, Go, and he goeth; and to another, Come, and he cometh; and to my servant, Do this, and he doth it.	8 Бо й я чоловік, що стою під владою, маю вояків під собою і кажу одному Іди, і той іде; а іншому Ходи сюди, і той приходить; і слузі моєму Зроби це, і той робить.»
9 Which Jesus hearing, marvelled: and turning about to the multitude that followed him, he said: Amen I say to you, I have not found so great faith, not even in Israel.	9 Почувши це Ісус, здивувався ним, і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним «Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри.»
10 And they who were sent, being returned to the house, found the servant whole who had been sick.	10 І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим.
11 And it came to pass afterwards, that he went into a city that is called Naim; and there went with him his disciples, and a great multitude.	11 Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу.
12 And when he came nigh to the gate of the city, behold a dead man was carried out, the only son of his mother; and she was a widow: and a great multitude of the city was with her.	12 Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста.
13 Whom when the Lord had seen, being moved with mercy towards her, he said to her: Weep not.	13 Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї «Не плач.»
14 And he came near and touched the bier. And they that carried it, stood still. And he said: Young man, I say to thee, arise.	14 І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав «Юначе, кажу тобі, встань!»
15 And he that was dead, sat up, and began to speak. And he gave him to his mother.	15 І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері.
16 And there came a fear on them all: and they glorified God, saying: A great prophet is risen up among us: and, God hath visited his people.	16 Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили «Великий пророк устав між нами», і «Бог навідався до народу свого.»
17 And this rumour of him went forth throughout all Judea, and throughout all the country round about.	17 Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні.
18 And John's disciples told him of all these things.	18 Учні Йоана сповістили його про це все. Тоді Йоан покликав двох із своїх учнів
19 And John called to him two of his disciples, and sent them to Jesus, saying: Art thou he that art to come; or look we for another?	19 і послав їх до Господа сказати «Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати»
20 And when the men were come unto him, they said: John the Baptist hath sent us to thee, saying: Art thou he that art to come; or look we for another?	20 Прийшовши ті мужі до нього, кажуть «Йоан Христитель послав нас до тебе спитати Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати»
21 (And in that same hour, he cured many of their diseases, and hurts, and evil spirits: and to many that were blind he gave sight.)	21 Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння.
22 And answering, he said to them: Go and relate to John what you have heard and seen: the blind see, the lame walk, the lepers are made clean, the deaf hear, the dead rise again, to the poor the gospel is preached:	22 У відповідь Ісус сказав їм «Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина;
23 And blessed is he whosoever shall not be scandalized in me.	23 і блаженний той, хто не спотикнеться через мене.»
24 And when the messengers of John were departed, he began to speak to the multitudes concerning John. What went ye out into the desert to see? a reed shaken with the wind?	24 А коли Йоанові посланці відійшли, Ісус почав говорити до народу про Йоана: «На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер?
25 But what went you out to see? a man clothed in soft garments? Behold they that are in costly apparel and live delicately, are in the houses of kings.	25 На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м’які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палацах.
26 But what went you out to see? a prophet? Yea, I say to you, and more than a prophet.	26 На що ж тоді ви вийшли подивитись? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка.
27 This is he of whom it is written: Behold I send my angel before thy face, who shall prepare thy way before thee.	27 Це той, про кого написано: Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою.
28 For I say to you: Amongst those that are born of women, there is not a greater prophet that John the Baptist. But he that is the lesser in the kingdom of God, is greater than he.	28 Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім — більший від нього.»
29 And all the people hearing, and the publicans, justified God, being baptized with John's baptism.	29 І ввесь народ, що його слухав, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана.
30 But the Pharisees and the lawyers despised the counsel of God against themselves, being not baptized by him.	30 А фарисеї та законники відкинули Божий про них намір і не христились від нього.
31 And the Lord said: Whereunto then shall I liken the men of this generation? and to what are they like?	31 «До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? До кого ж вони подібні?
32 They are like to children sitting in the marketplace, and speaking one to another, and saying: We have piped to you, and you have not danced: we have mourned, and you have not wept.	32 Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали! Ми вам співали жалобної, та ви не плакали!
33 For John the Baptist came neither eating bread nor drinking wine; and you say: He hath a devil.	33 Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете Він біса має!
34 The Son of man is come eating and drinking: and you say: Behold a man that is a glutton and a drinker of wine, a friend of publicans and sinners.	34 Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, а ви кажете Це ненажера і п’яниця, приятель митарів та грішників.
35 And wisdom is justified by all her children.	35 І всі діти мудрости виправдали її.»
36 And one of the Pharisees desired him to eat with him. And he went into the house of the Pharisee, and sat down to meat.	36 Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом.
37 And behold a woman that was in the city, a sinner, when she knew that he sat at meat in the Pharisee's house, brought an alabaster box of ointment;	37 Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку
38 And standing behind at his feet, she began to wash his feet, with tears, and wiped them with the hairs of her head, and kissed his feet, and anointed them with the ointment.	38 і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами.
39 And the Pharisee, who had invited him, seeing it, spoke within himself, saying: This man, if he were a prophet, would know surely who and what manner of woman this is that toucheth him, that she is a sinner.	39 Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його це ж грішниця!
40 And Jesus answering, said to him: Simon, I have somewhat to say to thee. But he said: Master, say it.	40 Тоді Ісус заговорив до нього «Симоне, маю тобі щось сказати.» Той відповів «Кажи, Учителю».
41 A certain creditor had two debtors, the one who owed five hundred pence, and the other fifty.	41 «Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят.
42 And whereas they had not wherewith to pay, he forgave them both. Which therefore of the two loveth him most?	42 А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити»
43 Simon answering, said: I suppose that he to whom he forgave most. And he said to him: Thou hast judged rightly.	43 Озвався Симон і каже «Гадаю, той, якому подарував більше.» Ісус сказав до нього «Ти судив добре.»
44 And turning to the woman, he said unto Simon: Dost thou see this woman? I entered into thy house, thou gavest me no water for my feet; but she with tears hath washed my feet, and with her hairs hath wiped them.	44 І, обернувшися до жінки, промовив до Симона «Ти бачиш оцю жінку Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям.
45 Thou gavest me no kiss; but she, since she came in, hath not ceased to kiss my feet.	45 Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги.
46 My head with oil thou didst not anoint; but she with ointment hath anointed my feet.	46 Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги.
47 Wherefore I say to thee: Many sins are forgiven her, because she hath loved much. But to whom less is forgiven, he loveth less.	47 Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.»
48 And he said to her: Thy sins are forgiven thee.	48 Потім сказав до жінки «Прощаються тобі гріхи.»
49 And they that sat at meat with him began to say within themselves: Who is this that forgiveth sins also?	49 І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою «Хто це такий, що й гріхи відпускає
50 And he said to the woman: Thy faith hath made thee safe, go in peace.	50 До жінки ж він промовив «Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.»