І Петра 2

¹ Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови,

² жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння,

³ якщо ви скуштували, який Господь добрий.

⁴ Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого.

⁵ А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.

⁶ Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.»

⁷ Вам, отже, що віруєте, — честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, — він став головним на углі,

⁸ каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені.

⁹ Ви ж — рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло;

¹⁰ ви, колись — не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.

¹¹ Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють.

¹² Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин.

¹³ Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві,

¹⁴ чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям

¹⁵ Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих.

¹⁶ Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі.

¹⁷ Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте.

¹⁸ Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим.

¹⁹ Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо.

²⁰ Яка бо похвала страждати, коли вас б’ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо — це благодать у Бога.

²¹ Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами;

²² той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося,

²³ хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо;

²⁴ він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, — ми, що його синяками зцілились.

²⁵ Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.