Приповідок 25

¹ Це теж приповідки Соломона, | що їх були переписали мужі Єзекії, царя Юдеї.

² Слава Божа в таїнстві слова, | а царів слава — досліджувати слово.

³ Як неба висота, і як землі глибина, | так серце в царів недослідне.

⁴ Відділи жужель від срібла, | і ливар з нього зробить посуд.

⁵ Усунь лихого з-перед царя, | і справедливістю престол його зміцніє.

⁶ Перед царем не величайся | і на місці для вельмож не зупиняйся.

⁷ Бо ліпше, коли тобі кажуть: «Вийди сюди», | ніж як тебе понизять перед князем, | що його бачили твої очі.

⁸ Судитись не хапайся, | бо що будеш наприкінці чинити, | коли твій ближній тебе засоромить?

⁹ Залагодь твою сварку з ближнім, | і тайни другого не зраджуй,

¹⁰ щоб, як почує хтось, не насміявся з тебе, | — і твоя слава не відступить від тебе.

¹¹ Золоті яблучка в оправі срібній, | — слово сказане до речі.

¹² Як кульчик золотий та щирозлотна прикраса, | — так мудрий докоритель для уважного вуха.

¹³ Що в жнива сніжна прохолода | те вірний посланець тому, хто його посилає: | приносить бо відраду душі свого пана.

¹⁴ Як хмари й вітер без дощу, | отак і чоловік, що хвалиться лжедарами.

¹⁵ Довготерплячістю можна правителя переконати; | м’який язик ломить і тверду кістку.

¹⁶ Знайшов ти мед, їж, скільки потребуєш, | та гляди, щоб з переситу не довелося його вертати.

¹⁷ Багато не вчащай до дому друга твого, | а то йому набриднеш, і тебе він зненавидить.

¹⁸ Що довбня, меч та стріла гостра, | — те чоловік, який на ближнього ложно свідчить.

¹⁹ Що спорохнілий зуб і нога вивихнута, | те саме надія на зрадливого в день нещастя.

²⁰ Як той, хто скидає одіж холодного дня, | і як оцет на салітру, — такий той, | хто співає пісні зажуреному серцю.

²¹ Як ворог твій голодний, нагодуй його хлібом, | як хоче пити, подай води напитись,

²² бо ти збереш на його голову вугілля гаряче, | і Господь заплатить тобі.

²³ Північний вітер дощ наганяє, | язик потайний — лице сердите.

²⁴ Ліпше сидіти в кутку на покрівлі, | ніж із жінкою сварливою в спільній хаті.

²⁵ Як вода холодна людині в спразі, | так добра вістка з далекої країни.

²⁶ Як скаламучена криниця, джерело зіпсуте, | так праведник, що піддається злому.

²⁷ Воно не добре багато їсти меду, | і неславно людям досліджувати власну славу.

²⁸ Що місто збурене й без мурів, | те людина, що не панує над собою.