Job 10

BIBLIA	Біблія
1 Asco tiene mi alma de mi vida: derramaré mis quejas sobre mí, hablaré en la amargura de mi alma.	1 «Життя моє мені набридло! | Дам волю смуткові моєму, | і говоритиму в гіркоті душі моєї.
2 Diré a Dios: ¡No me condenes, hazme saber por qué me enjuicias!	2 Я скажу Богові: Не засуджуй мене! | Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.
3 ¿Acaso te está bien mostrarte duro, menospreciar la obra de tus manos, y el plan de los malvados avalar?	3 Чи це для тебе добре мене гнітити, | твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?
4 ¿Tienes tú ojos de carne? ¿Como ve un mortal, ves tú?	4 Невже в тебе тілесні очі? | Невже ти бачиш, як людина бачить?
5 ¿Son tus días como los de un mortal? ¿tus años como los días de un hombre?,	5 Чи дні твої подібні до днів людських, | роки твої, немов дні смертних,
6 ¡para que andes rebuscando mi falta, inquiriendo mi pecado,	6 що ти шукаєш у мене провини, ! розвідуєшся, чи є гріх у мені,
7 aunque sabes muy bien que yo no soy culpable, y que nadie puede de tus manos librar!	7 хоча й знаєш, що я не провинився, | що нікому спастися з руки твоєї?
8 Tus manos me formaron, me plasmaron, ¡y luego, en arrebato, quieres destruirme!	8 Руки твої мене склали й сотворили, | і ти ж мене всього руйнуєш?
9 Recuerda que me hiciste como se amasa el barro, y que al polvo has de devolverme.	9 Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; | і хочеш знову в порох мене повернути.
10 ¿No me vertiste como leche y me cuajaste como queso?	10 Чи ж ти не вилив мене молоком, | не згустив мене сиром?
11 De piel y de carne me vestiste y me tejiste de huesos y de nervios.	11 Ти одяг мене шкірою й тілом, | з костей і жил зіткав єси мене.
12 Luego con la vida me agraciaste y tu solicitud cuidó mi aliento.	12 Ти дав мені життя і милість, | і твоя опіка зберегла мій дух.
13 Y algo más todavía guardabas en tu corazón, sé lo que aún en tu mente quedaba:	13 Та ось що скрив ти в твоїм серці, | я знаю, що воно оце на думці в тебе:
14 el vigilarme por si peco. y no verme inocente de mi culpa.	14 якщо грішу, — за мною назирати | й гріха мені не відпускати.
15 Si soy culpable, ¡desgraciado de mí! y si soy inocente, no levanto la cabeza, ¡yo saturado de ignominia, borracho de aflicción!	15 Горе мені, як завиню! | Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти, | я, насичений ганьбою, упоєний бідою!
16 Y si la levanto, como un león me das caza, y repites tus proezas a mi costa.	16 Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною | і знов показуєш на мені твою велич.
17 Contra mí tu hostilidad renuevas, redoblas tu saña contra mí; sin tregua me asaltan tus tropas de relevo.	17 Виводиш нових свідків проти мене, | і збільшуєш твій гнів на мене: | дедалі нові лави йдуть у бій на мене.
18 ¿Para qué me sacaste del seno? Habría muerto sin que me viera ningún ojo;	18 Навіщо вивів мене з лона? | Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.
19 sería como si no hubiera existido, del vientre se me habría llevado hasta la tumba.	19 Я був би, наче б мене й не було ніколи; | мене перенесли б з утроби в домовину.
20 ¿No son bien poco los días de mi existencia? Apártate de mí para gozar de un poco de consuelo,	20 Днів життя мого так мало! | Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,
21 antes que me vaya, para ya no volver, a la tierra de tinieblas y de sombra,	21 поки піду й не повернуся, | в країну темряви й смертельної тіні,
22 tierra de oscuridad y de desorden, donde la misma claridad es como la calígine.	22 в країну смертельної тіні та безладу, | де світло, немов пітьма.»