Matthæum 26

VULGATA	Біблія
1 Et factum est : cum consummasset Jesus sermones hos omnes, dixit discipulis suis :	1 Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:
2 Scitis quia post biduum Pascha fiet, et Filius hominis tradetur ut crucifigatur.	2 «Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп’яття.»
3 Tunc congregati sunt principes sacerdotum, et seniores populi, in atrium principis sacerdotum, qui dicebatur Caiphas :	3 Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,
4 et consilium fecerunt ut Jesum dolo tenerent, et occiderent.	4 і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.
5 Dicebant autem : Non in die festo, ne forte tumultus fieret in populo.
6 Cum autem Jesus esset in Bethania in domo Simonis leprosi,	6 І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,
7 accessit ad eum mulier habens alabastrum unguenti pretiosi, et effudit super caput ipsius recumbentis.	7 підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.
8 Videntes autem discipuli, indignati sunt, dicentes : Ut quid perditio hæc ?	8 Побачивши це учні, нарікали й казали: «Навіщо таке марнотратство?
9 potuit enim istud venundari multo, et dari pauperibus.	9 Це можна б було дорого продати й — дати бідним!»
10 Sciens autem Jesus, ait illis : Quid molesti estis huic mulieri ? opus enim bonum operata est in me.	10 Ісус зауважив це й сказав їм: «Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
11 Nam semper pauperes habetis vobiscum : me autem non semper habetis.	11 Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.
12 Mittens enim hæc unguentum hoc in corpus meum, ad sepeliendum me fecit.	12 Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.
13 Amen dico vobis, ubicumque prædicatum fuerit hoc Evangelium in toto mundo, dicetur et quod hæc fecit in memoriam ejus.	13 Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.»
14 Tunc abiit unus de duodecim, qui dicebatur Judas Iscariotes, ad principes sacerdotum :	14 Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників
15 et ait illis : Quid vultis mihi dare, et ego vobis eum tradam ? At illi constituerunt ei triginta argenteos.	15 і каже: «Що хочете мені дати, і я вам його видам?» Ті відважили йому тридцять срібняків.
16 Et exinde quærebat opportunitatem ut eum traderet.	16 І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.
17 Prima autem die azymorum accesserunt discipuli ad Jesum, dicentes : Ubi vis paremus tibi comedere Pascha ?	17 Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: «Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?»
18 At Jesus dixit : Ite in civitatem ad quemdam, et dicite ei : Magister dicit : Tempus meum prope est, apud te facio Pascha cum discipulis meis.	18 Він відповів їм: «Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.»
19 Et fecerunt discipuli sicut constituit illis Jesus, et paraverunt Pascha.	19 Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.
20 Vespere autem facto, discumbebat cum duodecim discipulis suis.	20 Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,
21 Et edentibus illis, dixit : Amen dico vobis, quia unus vestrum me traditurus est.	21 і коли вони їли, він промовив: «Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.»
22 Et contristati valde, cœperunt singuli dicere : Numquid ego sum Domine ?	22 Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: «Чи то часом не я, Господи?»
23 At ipse respondens, ait : Qui intingit mecum manum in paropside, hic me tradet.	23 Він відповів: «Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.
24 Filius quidem hominis vadit, sicut scriptum est de illo : væ autem homini illi, per quem Filius hominis tradetur ! bonum erat ei, si natus non fuisset homo ille.	24 Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!»
25 Respondens autem Judas, qui tradidit eum, dixit : Numquid ego sum Rabbi ? Ait illi : Tu dixisti.	25 А Юда, зрадник його, і собі озвався: «Чи то часом не я, Учителю?» Каже Ісус до нього: «Ти мовив.»
26 Cœnantibus autem eis, accepit Jesus panem, et benedixit, ac fregit, deditque discipulis suis, et ait : Accipite, et comedite : hoc est corpus meum.	26 Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: «Беріть, їжте: це моє тіло.»
27 Et accipiens calicem, gratias egit : et dedit illis, dicens : Bibite ex hoc omnes.	27 Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: «Пийте з неї всі,
28 Hic est enim sanguis meus novi testamenti, qui pro multis effundetur in remissionem peccatorum.	28 бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29 Dico autem vobis : non bibam amodo de hoc genimine vitis usque in diem illum, cum illud bibam vobiscum novum in regno Patris mei.	29 Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.»
30 Et hymno dicto, exierunt in montem Oliveti.	30 І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору.
31 Tunc dicit illis Jesus : Omnes vos scandalum patiemini in me in ista nocte. Scriptum est enim : Percutiam pastorem, et dispergentur oves gregis.	31 Тоді Ісус сказав їм: «Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.
32 Postquam autem resurrexero, præcedam vos in Galilæam.	32 А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.»
33 Respondens autem Petrus, ait illi : Et si omnes scandalizati fuerint in te, ego numquam scandalizabor.	33 Озвався тоді Петро й каже йому: «Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.»
34 Ait illi Jesus : Amen dico tibi, quia in hac nocte, antequam gallus cantet, ter me negabis.	34 Ісус же мовив до нього: «Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.»
35 Ait illi Petrus : Etiamsi oportuerit me mori tecum, non te negabo. Similiter et omnes discipuli dixerunt.	35 Каже йому Петро: «Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!» Так само мовили всі учні.
36 Tunc venit Jesus cum illis in villam, quæ dicitur Gethsemani, et dixit discipulis suis : Sedete hic donec vadam illuc, et orem.	36 Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: «Посидьте тут, поки піду та помолюся там.»
37 Et assumpto Petro, et duobus filiis Zebedæi, cœpit contristari et mœstus esse.	37 І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.
38 Tunc ait illis : Tristis est anima mea usque ad mortem : sustinete hic, et vigilate mecum.	38 Тоді сказав їм: «Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.»
39 Et progressus pusillum, procidit in faciem suam, orans, et dicens : Pater mi, si possibile est, transeat a me calix iste : verumtamen non sicut ego volo, sed sicut tu.	39 І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: «Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.»
40 Et venit ad discipulos suos, et invenit eos dormientes, et dicit Petro : Sic non potuistis una hora vigilare mecum ?	40 Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: «Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?
41 Vigilate, et orate ut non intretis in tentationem. Spiritus quidem promptus est, caro autem infirma.	41 Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.»
42 Iterum secundo abiit, et oravit, dicens : Pater mi, si non potest hic calix transire nisi bibam illum, fiat voluntas tua.	42 Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: «Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!»
43 Et venit iterum, et invenit eos dormientes : erant enim oculi eorum gravati.	43 І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.
44 Et relictis illis, iterum abiit, et oravit tertio, eumdem sermonem dicens.	44 Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.
45 Tunc venit ad discipulos suos, et dicit illis : Dormite jam, et requiescite : ecce appropinquavit hora, et Filius hominis tradetur in manus peccatorum.	45 Потім повернувся до учнів і каже до них: «Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.
46 Surgite, eamus : ecce appropinquavit qui me tradet.	46 Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.»
47 Adhuc eo loquente, ecce Judas unus de duodecim venit, et cum eo turba multa cum gladiis et fustibus, missi a principibus sacerdotum, et senioribus populi.	47 Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу.
48 Qui autem tradidit eum, dedit illis signum, dicens : Quemcumque osculatus fuero, ipse est, tenete eum.	48 Зрадник його дав їм знак, мовивши: «Кого я поцілую, це він, беріть його.»
49 Et confestim accedens ad Jesum, dixit : Ave Rabbi. Et osculatus est eum.	49 І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: «Радуйся, мій Учителю!» — та й поцілував його.
50 Dixitque illi Jesus : Amice, ad quid venisti ? Tunc accesserunt, et manus injecerunt in Jesum, et tenuerunt eum.	50 Тоді питає його Ісус: «Чого прийшов єси, друже?!» — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.
51 Et ecce unus ex his qui erant cum Jesu, extendens manum, exemit gladium suum, et percutiens servum principis sacerdotum amputavit auriculam ejus.	51 Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
52 Tunc ait illi Jesus : Converte gladium tuum in locum suum : omnes enim, qui acceperint gladium, gladio peribunt.	52 Тоді Ісус сказав до нього: «Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.
53 An putas, quia non possum rogare patrem meum, et exhibebit mihi modo plusquam duodecim legiones angelorum ?	53 Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
54 Quomodo ergo implebuntur Scripturæ, quia sic oportet fieri ?	54 Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?»
55 In illa hora dixit Jesus turbis : Tamquam ad latronem existis cum gladiis et fustibus comprehendere me : quotidie apud vos sedebam docens in templo, et non me tenuistis.
56 Hoc autem totum factum est, ut adimplerentur Scripturæ prophetarum. Tunc discipuli omnes, relicto eo, fugerunt.	56 Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.» Тоді всі учні залишили його й повтікали.
57 At illi tenentes Jesum, duxerunt ad Caipham principem sacerdotum, ubi scribæ et seniores convenerant.	57 Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
58 Petrus autem sequebatur eum a longe, usque in atrium principis sacerdotum. Et ingressus intro, sedebat cum ministris, ut videret finem.	58 Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.
59 Principes autem sacerdotum, et omne concilium, quærebant falsum testimonium contra Jesum, ut eum morti traderent :	59 Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,
60 et non invenerunt, cum multi falsi testes accessissent. Novissime autem venerunt duo falsi testes,	60 і не знайшли, дарма, що було з’явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє
61 et dixerunt : Hic dixit : Possum destruere templum Dei, et post triduum reædificare illud.	61 і кажуть: «Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.»
62 Et surgens princeps sacerdotum, ait illi : Nihil respondes ad ea, quæ isti adversum te testificantur ?	62 Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: «Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?»
63 Jesus autem tacebat. Et princeps sacerdotum ait illi : Adjuro te per Deum vivum, ut dicas nobis si tu es Christus Filius Dei.	63 Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: «Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.»
64 Dicit illi Jesus : Tu dixisti. Verumtamen dico vobis, amodo videbitis Filium hominis sedentem a dextris virtutis Dei, et venientem in nubibus cæli.	64 Тоді Ісус сказав до нього: «Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.»
65 Tunc princeps sacerdotum scidit vestimenta sua, dicens : Blasphemavit : quid adhuc egemus testibus ? ecce nunc audistis blasphemiam :	65 Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: «Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!
66 quid vobis videtur ? At illi respondentes dixerunt : Reus est mortis.	66 Як вам здається?» Ті відповіли; «Він — винен смерти.»
67 Tunc exspuerunt in faciem ejus, et colaphis eum ceciderunt, alii autem palmas in faciem ejus dederunt,	67 Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя
68 dicentes : Prophetiza nobis Christe, quis est qui te percussit ?	68 і промовляли: «Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?»
69 Petrus vero sedebat foris in atrio : et accessit ad eum una ancilla, dicens : Et tu cum Jesu Galilæo eras.	69 Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: «І ти був з Ісусом Галилеєм.»
70 At ille negavit coram omnibus, dicens : Nescio quid dicis.	70 Але той перед усіма відрікся і заявив: «Не знаю, що таке говориш.»
71 Exeunte autem illo januam, vidit eum alia ancilla, et ait his qui erant ibi : Et hic erat cum Jesu Nazareno.	71 Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: «Цей був з Ісусом з Назарету.»
72 Et iterum negavit cum juramento : Quia non novi hominem.	72 Він знову, клявшися, відрікся: «Не знаю я цього чоловіка.»
73 Et post pusillum accesserunt qui stabant, et dixerunt Petro : Vere et tu ex illis es : nam et loquela tua manifestum te facit.	73 Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: «Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.»
74 Tunc cœpit detestari et jurare quia non novisset hominem. Et continuo gallus cantavit.	74 Тоді Петро почав клястися та божитися: «Не знаю я цього чоловіка.» І враз заспівав півень.
75 Et recordatus est Petrus verbi Jesu, quod dixerat : Priusquam gallus cantet, ter me negabis. Et egressus foras, flevit amare.	75 І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: «Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.» І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.