Giobbe 24

LA SACRA BIBBIA	Біблія
1 Perché l'Onnipotente non si riserva i suoi tempi e i suoi fedeli non vedono quei giorni?	1 «Чому Всемогутній не затаїв часи, | а ті, що його знають, днів його не бачать?
2 I malvagi spostano i confini, rubano le greggi e le guidano al pascolo.	2 Безбожники пересувають межі, | отару й чабана займають.
3 Portano via l'asino degli orfani e prendono in pegno il bue della vedova.	3 Відводять осла в сиротини, | беруть у заклад вола вдовиці.
4 Spingono i poveri fuori strada; tutti i miseri del paese sono costretti a nascondersi.	4 Убогі поступаються з дороги, | усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.
5 Eccoli, simili agli onagri del deserto, escono al lavoro; di buon mattino vanno in cerca di nutrimento; la steppa offre loro cibo per i figli.	5 Мов дикі осли в пустині, | вони виходять на роботу, | шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба.
6 Mietono nel campo che non è loro e racimolano la vigna del malvagio.	6 Жнуть на чужому полі, | виноград грішника збирають.
7 Passan la notte nudi, non avendo di che vestirsi, non hanno da coprirsi contro il freddo.	7 Голі вони ночують, без одежі, | не мають чим накритись, коли холодно.
8 Inzuppati dall'acqua dei monti, per mancanza di riparo, si stringono contro le rocce.	8 В горах на дощі мокнуть, | за браком сховку туляться до скелі!
9 Spogliano fin dal seno materno gli orfani, e prendono in pegno ciò che copre il povero.	9 Сиріт від грудей відривають, | беруть у заклад дитину в бідних.
10 Se ne vanno nudi, senza vesti, e affamati portano i covoni.	10 Голі блукають, без одежі, | і голодні зносять снопи.
11 Tra le due mole spremono l'olio, pigiano l'uva e hanno sete.	11 Вичавлюють між мурами олію, | спраглі, топчуть виноград у точилі.
12 Dalla città sale il gemito dei moribondi e i feriti chiedono aiuto, ma Dio non presta attenzione alla preghiera.	12 З міста чути людей стогін, | душа смертельно поранених кличе на допомогу, | та Бог не чує їхньої молитви!
13 Altri si ribellano alla luce; non ne conoscono le vie e non ne frequentano i sentieri.	13 Є поміж ними й вороги світла, | які шляхів його не знають, | стежками його не простують.
14 Avanti il giorno si leva l'assassino per uccidere il povero e l'indigente; e nella notte si aggira come un ladro,	14 Удосвіта стає убивник, | убиває бідного й сіромаху, | вночі бродить злодюга.
15 mettendosi un velo sulla faccia. L'occhio dell'adultero spia il crepuscolo, pensando: "Nessun occhio mi osserva".	15 Око перелюбця пильнує, коли смеркне. | Він думає: Ніхто мене не бачить, | і кладе собі на вид запинало.
16 Nelle tenebre irrompono nelle case; di giorno se ne stanno nascosti, non vogliono saperne della luce.	16 В пітьмі підкопують домівки, | а вдень замикаються, | не знають світла.
17 Certo, per tutti costoro l'alba è oscura; quando si fa giorno, provano i terrori delle tenebre.	17 Тінь смерти то для всіх них ранок; | коли ж він зійде, жах їх огортає.
18 Fuggono veloci sulla superficie dell'acqua; maledetta è la loro porzione di campo sulla terra, non prendono più il cammino della loro vigna.	18 Вони від дня втікають; | маєтність їх на землі проклята, | в їх виноградниках не завертає виноградар.
19 Come la siccità e il calore assorbono l'acqua delle nevi, così fanno gli inferi con il peccatore.	19 Посуха й спека пожирає сніжну воду — | так грішника Шеол хапає.
20 Lo dimentica il seno materno, lo degustano i vermi; non se ne conserva la memoria, è troncata come un albero l'iniquità.	20 Утроба, що його родила, його забуває, | черва собі солодко ним пасеться, | не згадується більше його ім’я; | так кривда, неначе деревина, ломиться.
21 Perché maltrattava la sterile senza figli e non soccorreva la vedova.	21 Він чинив зло безплідній, що не родить; | він не чинив добра вдовиці!
22 Ma con la sua forza trascinava i potenti, e quando disperava di vivere, si alzava sano.	22 Та той силою своєю хапає дужих, | встає, і він життя непевний.
23 Dio lo lasciava confidente e sicuro, però i suoi occhi osservavano il suo cammino.	23 Забезпечує його й дає опору, | та Господні очі за його путями стежать.
24 Esaltato per breve tempo, cessa di esistere. Furono abbattuti e marciscono come tutti; furono falciati come la testa della spiga.	24 Вони ледь-ледь піднесуться, — і вже в’януть, | немов зірвана мальвія, | немов головки колосків зів’ялих.
25 Non è forse così? Chi può smentirmi e ridurre a nulla le mie parole?".	25 А як воно не так, то хто мене спростує, | на ніщо оберне мою мову?»