Job 17

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 My spirit will be wasted, my days will be shortened, and only the grave will left for me.	1 «Мій дух розбитий, | дні мої погасли, | для мене залишається лише могила.
2 I have not sinned, yet my eye remains in bitterness.	2 Чи не став я посміховиськом? | Чи не в гіркоті ночують мої очі?
3 Free me, O Lord, and set me beside you, and let the hand of anyone you wish fight against me.	3 О, поручися за мене сам перед собою! | Бо хто б ручився за мене?
4 You have set their heart far from discipline; therefore, they will not be praised.	4 Та ти позбавив розуму їхнє серце, | тому й не піднесеш їх угору.
5 He promises prey to his companions, but the eyes of his sons will grow faint.	5 Вони призначають здобич друзям, | тоді як очі власних дітей меркнуть.
6 He has posted me like a proverb to the people, and I am an example in their presence.	6 Ти зробив мене притчею народу, | мені плюють у вічі.
7 My eyesight has been clouded by indignation, and my limbs have been reduced, as if to nothing.	7 В очах моїх від смутку потемніло, | і мої члени, наче тінь, виснажуються.
8 The just will be astounded over this, and the innocent will be stirred up against the hypocrite.	8 Дивуються над оцим праведні люди, | і невинний обурюється на безбожника.
9 And the just will cling to his way, and clean hands will increase strength.	9 Та праведник тримається путі своєї | і чистий руками ще більш набирає духу.
10 Therefore, be converted, all of you, and approach, for I do not find in you any wisdom.	10 Вернітеся ж, усі ви, приступіте; | може, бодай одного мудрого знайду між вами!
11 My days have passed away; my thoughts have been scattered, tormenting my heart.	11 Дні мої відпливли, думки мої розбиті! | Зідхання мого серця
12 They have turned night into day, and I hope for light again after the darkness.	12 з ночі день роблять, | і супроти темряви світло близько.
13 If I should wait, the underworld is my house, and in darkness I have spread out my bed.	13 Чи можу сподіватись? Шеол — моя домівка! | У темряві стелю я собі постіль.
14 I have said to decay and to worms: “You are my father, my mother, and my sister.”	14 Кричу до гробу: Ти мій батько! | А до хробака: Моя сестра й моя мати!
15 Therefore, where is my expectation now, and who is it that considers my patience?	15 Де ж тут моя надія? | І щастя моє. — хто його бачив?
16 Everything of mine will descend into the deepest underworld; do you think that, in that place at least, there will be rest for me?	16 Зійдуть у Шеол зо мною? | коли зануримося разом у порох?»