Лука 22

Біблія	DIODATI
1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.	1 OR la festa degli azzimi, detta la pasqua, si avvicinava.
2 І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.	2 E i principali sacerdoti, e gli Scribi, cercavano come lo farebbero morire, perciocchè temevano il popolo.
3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,	3 Or Satana entrò in Giuda, detto per soprannome Iscariot, il quale era del numero de’ dodici.
4 і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.	4 Ed egli andò, e ragionò co’ principali sacerdoti, e co’ capitani, come egli lo metterebbe loro nelle mani.
5 Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.	5 Ed essi se ne rallegrarono, e patteggiarono con lui di dargli danari.
6 І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.	6 Ed egli promise di darglielo nelle mani; e cercava opportunità di farlo senza tumulto
7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.	7 OR venne il giorno degli azzimi, nel qual conveniva sacrificar la pasqua.
8 Ісус послав Петра та Йоана «Ідіть», — сказав, — «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.»	8 E Gesù mandò Pietro e Giovanni, dicendo: Andate, apparecchiateci la pasqua, acciocchè la mangiamo.
9 Вони його спитали «Де хочеш, щоб ми приготували»	9 Ed essi gli dissero: Ove vuoi che l’apparecchiamo?
10 Він відповів їм «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,	10 Ed egli disse loro: Ecco, quando sarete entrati nella città, voi scontrerete un uomo, portando un testo pien d’acqua; seguitatelo nella casa ov’egli entrerà.
11 і скажіть господареві дому Учитель тобі каже Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху	11 E dite al padron della casa: Il Maestro ti manda a dire: Ov’è la stanza, nella quale io mangerò la pasqua co’ miei discepoli?
12 І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.»	12 Ed esso vi mostrerà una gran sala acconcia; quivi apparecchiate la pasqua.
13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.	13 Essi dunque, andati, trovaron come egli avea lor detto, ed apparecchiaron la pasqua.
14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.	14 E quando l’ora fu venuta, egli si mise a tavola, co’ dodici apostoli.
15 І він до них промовив «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,	15 Ed egli disse loro: Io ho grandemente desiderato di mangiar questa pasqua con voi, innanzi che io soffra.
16 бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.»	16 Perciocchè io vi dico che non ne mangerò più, finchè tutto sia compiuto nel regno di Dio.
17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив «Візьміть її і поділіться між собою,	17 Ed avendo preso il calice, rendè grazie, e disse: Prendete questo calice, e distribuitelo tra voi;
18 бо, кажу вам Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.»	18 perciocchè, io vi dico che non berrò più del frutto della vigna, finchè il regno di Dio sia venuto.
19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив «Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.»	19 Poi, avendo preso il pane, rendè grazie, e lo ruppe, e lo diede loro, dicendo: Quest’è il mio corpo, il quale è dato per voi; fate questo in rammemorazione di me.
20 Так само чашу по вечері, кажучи «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.	20 Parimente ancora, dopo aver cenato, diede loro il calice, dicendo: Questo calice è il nuovo patto nel mio sangue, il quale è sparso per voi
21 Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.	21 Nel rimanente, ecco, la mano di colui che mi tradisce è meco a tavola.
22 Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.»	22 E il Figliuol dell’uomo certo se ne va, secondo ch’è determinato; ma, guai a quell’uomo per cui egli è tradito!
23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.	23 Ed essi cominciarono a domandarsi gli uni gli altri, chi fosse pur quel di loro che farebbe ciò.
24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.	24 OR nacque ancora fra loro una contesa, chi di loro paresse che fosse il maggiore.
25 Ісус сказав їм «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.	25 Ma egli disse loro: I re delle genti le signoreggiano, e coloro che hanno podestà sopra esse son chiamati benefattori.
26 Не так хай буде з вами! А навпаки більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.	26 Ma non già così voi; anzi, il maggiore fra voi sia come il minore, e quel che regge come quel che ministra.
27 Хто бо більший Той, що за столом, чи той, що служить Хіба не той, що за столом Та, проте, я між вами як той, що служить.	27 Perciocchè, quale è il maggiore, colui ch’è a tavola, o pur colui che serve? non è egli colui ch’è a tavola? or io sono in mezzo di voi come colui che serve.
28 Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,	28 Or voi siete quelli che siete perseverati meco nelle mie tentazioni.
29 і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,	29 Ed io altresì vi dispongo il regno, siccome il Padre mio me l’ha disposto;
30 щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.	30 acciocchè voi mangiate, e beviate, alla mia tavola, nel mio regno; e sediate sopra de’ troni, giudicando le dodici tribù d’Israele.
31 О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,	31 IL Signore disse ancora: Simone, Simone, ecco, Satana ha richiesto di vagliarvi, come si vaglia il grano.
32 та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.»	32 Ma io ho pregato per te, acciocchè la tua fede non venga meno; e tu, quando un giorno sarai convertito, conferma i tuoi fratelli.
33 «Господи», — сказав Петро до нього, — «з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.»	33 Ma egli disse: Signore, io son presto ad andar teco, e in prigione, ed alla morte.
34 А Ісус мовив «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.»	34 Ma Gesù disse: Pietro, io ti dico che il gallo non canterà oggi, prima che tu non abbi negato tre volte di conoscermi.
35 Далі сказав їм «Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало»	35 POI disse loro: Quando io vi ho mandati senza borsa, e senza tasca, e senza scarpe, avete voi avuto mancamento di cosa alcuna? Ed essi dissero: Di niuna.
36 «Нічого», — відповіли. Він же до них промовив «А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.	36 Disse loro adunque: Ma ora, chi ha una borsa tolgala; parimente ancora una tasca; e chi non ne ha venda la sua vesta, e comperi una spada.
37 Кажу вам Має сповнитись на мені, що написане Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.»	37 Perciocchè, io vi dico che conviene che eziandio questo ch’è scritto sia adempiuto in me: Ed egli è stato annoverato fra i malfattori. Perciocchè le cose, che sono scritte di me, hanno il lor compimento.
38 Вони казали «Господи! Ось два мечі тут.» А він відповів їм «Досить!»	38 Ed essi dissero: Signore, ecco qui due spade. Ed egli disse loro: Basta
39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.	39 POI, essendo uscito, andò, secondo la sua usanza, al monte degli Ulivi; e i suoi discepoli lo seguitavano anch’essi.
40 Якже прибув на місце, він сказав їм «Моліться, щоб не ввійти в спокусу.»	40 E giunto al luogo, disse loro: Orate, che non entriate in tentazione.
41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися	41 Allora egli fu divelto da loro, quasi per una gettata di pietra;
42 «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»	42 e postosi in ginocchioni, orava, dicendo: Padre, oh! volessi tu trasportar da me questo calice! ma pure, non la mia volontà, me la tua sia fatta.
43 Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його.	43 Ed un angelo gli apparve dal cielo confortandolo.
44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.	44 Ed egli, essendo in agonia, orava vie più intentamente; e il suo sudore divenne simile a grumoli di sangue, che cadevano in terra.
45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.	45 Poi, levatosi dall’orazione, venne ai suoi discepoli, e trovò che dormivano di tristizia.
46 І сказав їм «Чого спите Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»	46 E disse loro: Perchè dormite? levatevi, ed orate, che non entriate in tentazione
47 Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.	47 ORA, mentre egli parlava ancora, ecco una turba; e colui che si chiamava Giuda, uno de’ dodici, andava davanti a loro, e si accostò a Gesù per baciarlo; perciocchè egli avea loro dato questo segno: Colui chi io bacerò è desso.
48 А Ісус сказав до нього «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина»	48 E Gesù gli disse: Giuda, tradisci tu il Figliuol dell’uomo con un bacio?
49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом «Господи, чи не вдарити нам мечем»	49 E coloro ch’erano della compagnia di Gesù, veggendo che cosa era per avvenire, dissero: Signore, percoteremo noi con la spada?
50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.	50 Ed un certo di loro percosse il servitore del sommo sacerdote, e gli spiccò l’orecchio destro.
51 Ісус озвався «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.	51 Ma Gesù fece lor motto, e disse: Lasciate, basta! E, toccato l’orecchio di colui, lo guarì.
52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього «Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!	52 E Gesù disse a’ principali sacerdoti, ed a’ capi del tempio, ed agli anziani, che eran venuti contro a lui: Voi siete usciti contro a me con ispade, e con aste, come contro ad un ladrone.
53 Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.»	53 Mentre io era con voi tuttodì nel tempio, voi non metteste mai le mani sopra me; ma quest’è l’ora vostra, e la podestà delle tenebre
54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.	54 ED essi lo presero, e lo menarono, e lo condussero dentro alla casa del sommo sacerdote; e Pietro lo seguitava da lungi.
55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.	55 Ed avendo essi acceso del fuoco in mezzo della corte, ed essendosi posti a sedere insieme, Pietro si sedette nel mezzo di loro.
56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже «І цей з ним був!»	56 Or una certa fanticella, vedutolo seder presso del fuoco, e guardatolo fiso, disse: Anche costui era con lui.
57 А він відрікся, кажучи «Не знаю його, жінко!»	57 Ma egli lo rinnegò, dicendo: Donna, io nol conosco.
58 Та трохи згодом другий, побачивши його «І ти з них», — каже. Але Петро відповів «Ні, чоловіче!»	58 E, poco appresso, un altro, vedutolo, gli disse: Anche tu sei di quelli. Ma Pietro disse: O uomo, non sono.
59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!»	59 E, infraposto lo spazio quasi d’un’ora, un certo altro affermava lo stesso, dicendo: In verità, anche costui era con lui; perciocchè egli è Galileo.
60 Петро озвавсь «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.» І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.	60 Ma Pietro disse: O uomo, io non so quel che tu dici. E subito, parlando egli ancora, il gallo cantò.
61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.»	61 E il Signore, rivoltosi, riguardò Pietro. E Pietro si rammentò la parola del Signore, come egli gli avea detto: Avanti che il gallo canti, tu mi rinnegherai tre volte.
62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко.	62 E Pietro se ne uscì, e pianse amaramente
63 Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися	63 E COLORO che tenevano Gesù lo schernivano, percotendolo.
64 і, накривши, питали його «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе»	64 E velatigli gli occhi, lo percotevano in su la faccia; e lo domandavano, dicendo: Indovina chi è colui che ti ha percosso.
65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.	65 Molte altre cose ancora dicevano contro a lui, bestemmiando.
66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій	66 Poi, come fu giorno, gli anziani del popolo, i principali sacerdoti, e gli Scribi, si raunarono, e lo menarono nel lor concistoro.
67 і казали «Коли ти — Христос, скажи нам.» Він відповів їм «Коли скажу вам, ви не повірите;	67 E gli dissero: Sei tu il Cristo? diccelo. Ed egli disse loro: Benchè io vel dica, voi nol crederete.
68 а якщо вас спитаю, ви не відповісте.	68 E se altresì io vi fo qualche domanda, voi non mi risponderete, e non mi lascerete andare.
69 Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.»	69 Da ora innanzi il Figliuol dell’uomo sederà alla destra della potenza di Dio.
70 А всі сказали «То, значить, ти Син Божий» Він сказав до них «Самі ж кажете, що я.»	70 E tutti dissero: Sei tu adunque il Figliuol di Dio? Ed egli disse loro: Voi lo dite, perciocchè io lo sono.
71 «Навіщо нам ще свідки», — сказали ті, — «самі ми чули з уст його.»	71 Ed essi dissero: Che abbiam più bisogno di testimonianza? poichè noi stessi l’abbiamo udito dalla sua propria bocca